Розділ 7. Обставини, що виключають одиничний злочин у структурі множинності злочинів

Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація

Кримінальна справа стосовно Н.І. та Н.Е. за ч. 2 ст. 187 КК щодо епізоду розбійного нападу на Ф., як видно зі змісту долученої до справи постанови слідчого, була порушена 12 лютого 2005 р. і в клопотанні про видачу Н.І. та Н.Е. про це не йшлося.

За таких обставин суд першої інстанції, засудивши Н.І. та Н.Е. за ч. 2 ст 187 КК, вийшов за межі відповідної домовленості між Російською Федерацією та Україною, допустивши порушення згаданої Конвенції.

Із урахуванням викладеного як вирок суду першої інстанції, так і ухвали апеляційного та касаційного судів щодо Н.І., а також в порядку ст. 395 КПК щодо Н Е., в частині їх засудження за ч. 2 ст. 187 КК підлягають скасуванню, а провадження у справі в цій частині — закриттю[382].

По-четверте, якщо особа була видана, але із застереженням, що вона не може бути притягнута до відповідальності за наявності таких кваліфікуючих ознак, як повторність чи рецидив, оскільки за законодавством запитуваної держави ці злочини не мають таких ознак (наприклад, у КК РФ відсутня така кваліфікуюча ознака, як повторність), то в цьому випадку особа не може бути засуджена в Україні за повторне вчинення злочину або за рецидив злочинів. Отже і тут ознаки множинності злочинів є відсутніми.

Показовою у цьому відношенні є наведена нижче кримінальна справа, за якою, крім іншого, вирішувалося питання про наявність у вчиненому ознак повторності злочинів.

Вироком апеляційного суду Луганської області від 1 липня 2005 р. Г. визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 357; ч. 3 ст. 357; ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 358; ч. 5 ст. 185; ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України.

У клопотанні заступника Генерального прокурора України порушувалось питання про зміну вироку апеляційного суду щодо П., виключення з вироку вказівки суду про визнання винним та засудження Г. за частинами 2, 3 ст. 357, частинами 2, 3 ст. 358 КК України, перекваліфікацію його дій з ч. 5 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України, а зі ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України на ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України з тих мотивів, що суд при постановленні вироку щодо Г. порушив вимоги ст. 9 Конституції України, ч. 5 ст. 3 КК України, ст. 5 КПК України, Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р № 1906-IV та ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників і засудив Г. за злочини, за які його не було видано Російською Федерацією, на території якої було розшукано і затримано Г.

Заслухавши доповідача, пояснення заступника Генерального прокурора України К.. який підтримав клопотання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України вважають, що клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються в порядку; передбаченому для норм національного законодавства.

Статтею 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, ратифікованої Верховною Радою України згідно із Законом України від 16 січня 1998 р. № 43/98-ВР, передбачено, що видана особа не може переслідуватися та засуджуватися ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана.

Як убачається із матеріалів справи, у зв'язку з ухиленням Г. від суду і відсутністю його за місцем проживання постановою Луганського обласного суду від 31 березня 1997 р. обраний Г. запобіжний захід підписку про невиїзд змінено на взяття під варту і оголошено його розшук. За результатами розшуку Г. було затримано 1 липня 2004 р. у м. Нижньому Новгороді Російської Федерації.

На запит Міністерства юстиції України про видачу Г. для притягнення його до кримінальної відповідальності за пред’явленим йому обвинуваченням Генеральною прокуратурою Російської Федерації 11 лютого 2005 р. було прийнято рішення про видачу Г. для притягнення його до кримінальної відповідальності за крадіжку і замах на крадіжку за обтяжуючих обставин і залишено без задоволення вимоги про видачу Г. у частіші інкримінування йому кваліфікуючих ознак розкрадання державного майна в особливо великих розмірах, оскільки на момент вчинення злочину цієї кваліфікуючої ознаки у ст. 144 КК РСФСР (у редакції від 1 липня 1994 р.) не було, а також повторності у зв'язку з тим, що цю кваліфікуючу ознаку виключено з чинного російського кримінального закону.

Крім того, відмовлено у видачі Г. для притягнення його до кримінальної відповідальності за крадіжку та підробку документів, оскільки за російським кримінальним законом минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ці злочини, а також за крадіжку паспорта Д. і використаній підробленого документа у зв'язку із тим, що санкції ч. 2 ст. 325 і ч 3 ст 327 КК Російської Федерації не передбачають покарання у виді позбавлення волі.

Зазначені обставини залишились поза увагою апеляційного суду при розгляді справи щодо П., і його було засуджено за крадіжку та замах на крадіжку чужого майна в особливо великих розмірах, за викрадення печатки та паспорта Д., за підроблення документів та використання завідомо підроблених документів, тобто за злочини, за які не було надано дозволу на притягнення до кримінальної відповідальності Г. з боку сторони, яка його видала, що є порушенням вимог ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників.

У зв'язку з цим з вироку необхідно виключити рішення суду про визнання винним та засудження Г. за частинами 2, 3 ст. 357, частинами 2, 3 ст. 358 КК України, а також перекваліфікувати дії Г. з ч. 5 ст. 185 на ч. 2 ст. 185 КК України, зі ст. 15, ч. 5 ст. 185 на ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України за кваліфікуючою ознакою вчинення крадіжки та замаху на крадіжку чужого майна за попередньою змовою групою осіб і призначити йому покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України[383].

На відміну від загальних обставин, спеціальні обставини, що виключають одиничний злочин як структурний елемент певного виду множинності, залежать від того, чи була особа засуджена за раніше вчинений одиничний злочин. У цьому аспекті можна виділити:

а) обставини, що виключать одиничний злочин у структурі сукупності злочинів та повторності, не пов'язаної із засудженням за раніше вчинений злочин;

б) обставини, що виключають одиничний злочин у структурі рецидиву та повторності, пов’язаної із засудженням особи за раніше вчинений злочин.

Перша група спеціальних обставин передбачає випадки звільнення особи від кримінальної відповідальності за одиничний злочин з підстав, зазначених у статтях 45-49, 97, 106 Загальної частини КК, а також на підставі окремих норм про спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності, які передбачені в Особливій частині КК (наприклад, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 2 ст. 255 та ін.).

Друга група зазначених обставин виключає наявність одиничного злочину через анулювання самого факту засудження (судимості) за нього: як внаслідок зняття чи погашення судимості за даний злочин (статті 89, 91, 108 КК), так і з інших підстав, визначених в законі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» автора Зінченко І.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7. Обставини, що виключають одиничний злочин у структурі множинності злочинів“ на сторінці 5. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи