Розділ 2. Види одиничних злочинів

2.1. Прості одиничні злочини

Одиничні злочини не є однаковими, а тому виникає необхідність в їх класифікації. Про значення класифікації дуже влучно висловлювався С.В. Познишев, зазначивши, що вона є «першим і надзвичайно важливим кроком, який повинен зробити дослідник будь-якої широкої та різноманітної групи явищ. Як метод вивчення, класифікація має подвійне значення для наукового дослідження: із зовнішнього боку, це захід, що вносить у вивчення систему і порядок, а з внутрішнього боку, це захід, що зумовлює повноту і правильність висновків вивчення»[71].

Як відомо, класифікувати факти, предмети чи явища означає розподілити їх на окремі групи, класи, категорії відповідно схожості між ними та використовуючи для цього будь-яку їх спільну ознаку (підставу, критерій класифікації).

Класифікація (розподілення) злочинів, як і будь-яка інша наукова класифікація, повинна базуватись на визначених формально-логічних правилах. Ці правила вимагають, щоб: а) розподілення здійснювалось лише за однією чіткою підставою; б) обсяг членів класифікації дорівнював у своїй сумі обсягу поняття (явища), що класифікується, і члени розподілення при цьому взаємно виключали один одного; в) класифікація була послідовною і безперервною, тобто від родового поняття слід переходити до видових понять одного й того самого рівня[72].

Обираючи критерії (підстави) для класифікації, необхідно звертати увагу на те, щоб вони не виходили за межі дослідження, відповідали особливостям об'єкта, мали відносну стабільність і не суперечили один одному[73]. Тільки за умови дотримання зазначених правил класифікація буде істинною за змістом і правильною за зовнішньою будовою.

На підставі визначення поняття злочину, яке надається в ч. 1 ст. 11 КК, неможливо зробити висновок про види одиничних злочинів. Це питання намагається вирішити наука кримінального права.

Наприклад. В.П. Малков справедливо вказував, що «одиничні злочини за своїми об’єктивними ознаками (особливостями дії та бездіяльності, а також наслідків) характеризуються вельми різноманітно. Одні з них за своєю зовнішньою формою настільки прості і очевидні, що не викликають будь-яких труднощів при кваліфікації їх як одиничних злочинів... Одиничність такого роду діянь обумовлюється вчиненням винною особою одної дії і настанням в результаті неї одного наслідку. Такі злочинні діяння в теорії кримінального права отримали назву простих злочинів»[74].

До висловленого додамо, що, на нашу думку, проблема одиничного злочину виникає аж ніяк не через його природну єдність, тобто коли злочин вчиняється однією простою дією, а пов’язана із такими злочинами, які мають ускладнені склади, що надає їм зовнішньої схожості із множинністю. Отже практичне значення класифікації одиничних злочинів полягає в тому, що вона надає можливість відмежовувати окремі види цих діянь від випадків повторності чи сукупності злочинів.

Вивчення наукової літератури свідчить, що при класифікації одиничних злочинів майже всі науковці одностайно поділяють їх на дві групи — прості і складні (або ускладнені)[75], а підставою для такого розподілу обирають законодавчу конструкцію складу злочину[76]. Наприклад, Т.Е. Караєв, виділяючи злочини із простим складом і злочини зі складним складом, підкреслював, що підставою його класифікації є особливість структури складу, тобто спосіб описування в законі ознак злочину[77].

А.Н. Трайнін зазначав, що особливість складних складів полягає в тому, що словесне вираження в них законодавчої думки ускладнене низкою привхідних моментів. Таке ускладнення може стосуватися як окремих ознак, що характеризують той чи інший елемент злочину (об'єкт, об'єктивну і суб'єктивну сторони), так і всього складу в цілому. В останньому випадку складний склад злочину законодавець формулює шляхом об'єднання декількох простих складів злочинів, які при цьому втрачають своє самостійне значення і виступають як складові частини одного єдиного складного делікту[78].

Із цим твердженням, в принципі, можна погодитись, адже у склад злочину законодавець включає лише ті ознаки, які у своїй сукупності характеризують сутність діяння даного виду, свідчать про характер і ступінь його суспільної небезпечності. Конструкція кожного складу злочину за системним, кількісним і змістовним параметрами завжди відповідає конкретному діянню. Звідси логічним є те, що простому за конструкцією складу відповідає простий за змістом одиничний злочин, а складному складу — складний одиничний злочин. Влучно з нього приводу висловився А.М. Ораздурдиєв, який зазначав, що «злочин тому і називається простим, що весь йога зміст спрощений законодавцем до мінімально можливих меж»[79].

Виходячи із висловленого, простим одиничним злочином можна вважати суспільно небезпечне діяння із простим складом злочину, в якому об'єктивні та суб'єктивні елементи не обтяжені (не ускладнені) додатковими ознаками[80].

Так, до простих одиничних злочинів науковці відносять, наприклад, такі, в яких залежно від конструкції складу (матеріальний чи формальний) має місце «одне діяння або одне діяння і один наслідок»[81]; або «одне злочинне діяння вчинене з однією формою вини»[82]; або «одне діяння щодо одного об'єкта, що спричинило один наслідок»[83]; або «одне злочинне діяння, один об'єкт і одна форма вини» тощо[84].

Наприклад, простими злочинами з матеріальним складом є: крадіжка, де одна дія — таємне викрадення чужого майна і один наслідок — майнова шкода власнику; вбивство, де дія (чи бездіяльність) спричиняє смерть потерпілого. Простими злочинами із формальним складом є, наприклад, погроза вбивством, давання хабара тощо.

Більш широке розуміння простого одиничного злочину пропонував М.І. Бажанов, думку якого ми поділяємо. Він зазначав, що, передусім, це є випадки, коли «одному діянню (бездіяльності) відповідає один наслідок, виписаний в кримінальному законі», однак простий одиничний злочин може мати місце і за наявності одної дії, що спричинила декілька наслідків, визначених в законі. Простими М.І. Бажанов вважав також злочини з двома діями і злочини з альтернативними діями. Таким чином, на думку цього науковця, простий одиничний злочин характеризується наявністю однієї дії (бездіяльності) і одного наслідку або однієї дії і декількох наслідків, або, нарешті, альтернативних дій[85].

Підсумовуючи наведене, можна зробити висновок, що простим одиничним є однооб'єктний з формальним чи матеріальним складом злочин, що характеризується однією формою вини і наявністю однієї дії (бездіяльності) чи однієї дії (бездіяльності) і одного наслідку, або альтернативними діями чи наслідками.

Прості одиничні злочини не містять ознак, які надають їм зовнішньої схожості із множинністю злочинів, а тому при їх кваліфікації звичайно і не виникає труднощів при відмежуванні цих одиничних злочинних діянь від множинності злочинів.

2.2. Складні (ускладнені) одиничні злочини

Інша справа із складними (ускладненими) одиничними злочинами. Вони характеризуються більш складною структурою складу злочину порівняно із простими одиничним злочинами. їхня об’єктивна чи суб’єктивна сторони мають додаткові ознаки, які надають таким злочинам зовнішньої схожості зі множинністю, що викликає проблеми в їх розмежуванні з останньою і правильній кваліфікації. Тому при вивченні одиничних злочинів криміналісти завжди приділяли найбільшу увагу аналізу ознак і видів саме складних одиничних злочинів. При цьому їх визначення і класифікації дуже відрізняються одна від іншої