Розділ 1. Поняття одиничного злочину

3.Об'єктивні та суб’єктивні ознаки одиничного злочину завжди тісно пов’язані між собою, тобто дії (бездіяльність), що його утворюють, охоплюються єдиною виною суб'єкта, причому, вина може бути як умисною, так й необережною і, навіть, змішаною[69]. У випадках із продовжуваними одиничними злочинами констатується також єдина мета, що пов'язує окремі тотожні дії суб’єкта в єдине ціле.

4.Одиничний злочин містить у собі ознаки одного складу злочину і кваліфікується за однією і тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК. У нормі Особливої частини КК закріплюються об’єктивні та суб’єктивні ознаки одиничного злочину, визначаються його обсяг і межі.

Таким чином, оскільки на єдність злочину впливає не тільки соціальна сутність вчиненого діяння, але також і межі диспозиції кримінально-правової норми Особливої частини КК, то у визначенні поняття одиничного злочину мають бути враховані як юридичні, так і соціальні критерії, використовуючи які вказані діяння можна буде відмежувати від множинності злочинів

Виходячи із викладеного, під одиничним злочином, як структурним елементам множинності злочинів, слід розуміти просте чи ускладнене суспільно небезпечне діяння, яке має взаємопов’язані об’єктивні та суб’єктивні ознаки, що повторюються в об’єктивній дійсності саме в такому сполученні, містить ознаки одного складу злочину і кваліфікується за однією статтею (частиною статті) Особливої частини КК.

У Розділі VII Загальної частини КК України 2001 р. інститут множинності набув, як відомо, свого безпосереднього законодавчого закріплення. Вочевидь, що структурним елементом будь-якого виду множинності злочинів є одиничний (окремий, єдиний) злочин. Саме з таких одиничних злочинів і складається їх множинність і саме від ускладнених їх різновидів її необхідно відрізняти. Тому, на наш погляд, цілком логічним наступним кроком законодавця було б нормативне визначення і закріплення безпосередньо в законі окремих видів одиничних злочинів[70].