Розділ 1. Поняття одиничного злочину

Розглянувши критерії єдності злочинного діяння, можна перейти до визначення поняття одиничного злочину. В науковій літературі ці визначення є різноманітними.

Наприклад, А.А. Герцензон зазначав, що одиничний злочин це є діяння, яке «вкладається в ознаки, передбачені відповідною нормою Особливої частини КК»[55].

М.І. Бажанов вказував, що одиничний злочин має місце там, де він передбачений кримінальним законом в якості одного самостійного складу злочину[56].

Із точки зору Р.Б. Петухова, під одиничним злочином слід розуміти одне чи декілька суспільно небезпечних діянь (випадків бездіяльності), які охоплюються ознаками одного складу злочину[57].

В.В. Кузнецов та А.В. Савченко під одиничним злочином теж розуміють діяння, передбачене КК України як окремий самостійний склад злочину[58].

Законодавчий опис ознак одиничного злочину наводиться і в КК окремих зарубіжних країн. Так, у ст. 28 КК Республіки Молдова одиничний злочин визначається як «дія (бездіяльність) або сукупність дій (бездіяльності), що кваліфікуються відповідно до положень однієї норми кримінального закону»[59].

Вочевидь, що в наведених визначеннях використовується лише юридичний критерій єдності діяння. Однак, як вже зазначалось, такий підхід може бути придатним за умови, що вчинене діяння не підпадає під дію двох кримінально-правових норм — загальної та спеціальної. Для цих випадків наведені вище визначення не спрацьовують, адже, хоча діяння і містить у собі ознаки складів злочинів, описаних у двох кримінально-правових нормах, воно все одно визнається одиничним злочином. Зазначалося і те, що не зовсім придатним є таке визначення одиничного злочину для випадків, коли в поведінці особи має місце сукупність дій, які хоча і кваліфікуються за однією нормою (статтею) КК, але при цьому не виключають наявності множинності злочинів, оскільки являють собою повторність тотожних злочинних діянь.

Більш точними є визначення, які побудовані з урахуванням не тільки суто юридичних, а й соціальних критеріїв. Так, В.Ф. Дьомін під одиничним (єдиним) злочином розуміє такі передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні дії, що посягають на суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом, і які, будучи внутрішньо тісно пов'язані між собою єдністю вини, мотивів та мети суб'єкта достатньо часто, саме в такому сполученні вчиняються в житті і через цю типовість об'єктивного і суб'єктивного взаємозв'язку виділяються законом в один склад злочину[60].

На думку Р.Р. Галіакбарова і Є.О. Фролова, «одиничні злочини — це такі суспільно небезпечні діяння, які будучи внутрішньо пов'язані між собою мотивами та метою поведінки суб'єктів порівняно часто, саме в такому сполученні зустрічаються в реальній дійсності і в силу типового об'єктивного і суб'єктивного зв'язку між ними виділяються законом в один склад злочину»[61].

Т.Г. Черненко пропонує визначати одиничний злочин як «...одноактне чи багатоактне суспільно небезпечне діяння, яке характеризується єдністю об’єктивних ознак, внутрішнім взаємозв’язком дій (в багатоактному діянні), єдністю вини, єдністю мети (в умисних злочинах), типовими соціальними властивостями, і передбачене кримінально-правовою нормою в якості одного складу злочину»[62].

Ю.М. Юшков вважає, що одиничним є такий злочин, який відображаючи типову суспільно небезпечну поведінку, має специфічні для нього ознаки і співпадає із ознаками конкретного складу злочину[63].

Б.В. Леонтьев виходить з того, що єдиним (одиничним) злочином у законодавстві визнається таке діяння, що утворюється із однієї дії, наслідку, форми вини, охоплює один склад злочину і кваліфікується за однією статтею Особливої частини КК[64].

Н.К. Семерньова, Г.П. Новосьолов, З.А. Ніколаєва стверджують, що одиничний злочин відрізняється спільністю об’єктивних і суб’єктивних ознак і відповідає одному складу злочину, описаному в статтях Особливої частини КК[65].

Ю.Є. Пудовочкин вважає, що соціальною сутністю одиничного злочину «... є єдиний, окремий акт людської поведінки, а юридичною — наявність у ньому єдиного складу злочину»[66].

Із урахуванням соціально-юридичних ознак сформульоване визначення одиничного злочину і в кримінальному законодавстві деяких держав. Так, у ч. 1 ст. 25 КК Латвійської Республіки «окремим (єдиним) злочинним діянням визнається одне діяння (дія чи бездіяльність), яке має ознаки складу одного злочинного діяння, або двох, або кількох, пов’язаних між собою злочинних діянь, які охоплені єдиним умислом винної особи і які відповідають ознакам складу тільки одного злочинного діяння»[67].

Очевидно, що всі наведені вище визначення одиничного злочину багато в чому подібні між собою, адже враховують не тільки юридичні критерії, а й соціальну обумовленість таких діянь.

На нашу думку, формулюючи поняття одиничного злочину, передусім, слід розуміти, що воно не є тотожним із загальним поняттям злочину. Поняття злочину, передбачене в ч. 1 ст. 11 КК, є законодавчою абстракцією. Воно визначає за наявності яких ознак суспільно небезпечне діяння визнається злочином. Утім, в реальній дійсності вчиняються не абстрактні, а конкретні злочинні діяння. Залежно від особливостей законодавчого опису, характеру злочинної поведінки суб'єкта та інших чинників ці конкретні злочини можуть бути простими або ускладненими. Безумовно, їм притаманні всі загальні ознаки злочину, однак соціально-правовий зміст одиничних злочинів нерозривно пов’язаний із множинністю злочинів, структурними елементами якої вони і є. Ось чому поза поняттям «множинність злочинів» існування поняття «одиничний злочин» втрачає будь-який сенс.

Ураховуючи точки зору, викладені в літературі, а також на підставі власного аналізу окремих видів одиничних злочинів, спробуємо визначити ознаки, які характерні для цих діянь, а. отже, можуть скласти загальне поняття одиничного злочину.

1.Одиничний злочин завжди є соціально обумовленим. Як справедливо зауважив В.П. Малков, закріплюючи ту чи іншу дію (бездіяльність) або комплекс дій як злочинні, законодавець не довільно розглядає їх як окремий одиничний злочин, а виходить із їх соціальної значущості в суспільстві, враховуючи, зокрема, їх повторюваність, типовість, суспільну небезпечність саме такого сполучення діянь[68].

2.Одиничний злочин може бути: а) як однооб'ектним, так і багатооб'ектним (поліоб'єктним); б) складатися як із однієї дії (бездіяльності), так і з декількох дій (наприклад, тотожних — у продовжуваному злочині, різнорідних чи однорідних — у складеному); в) залежно від того, чи є наслідки ознакою об’єктивної сторони. одиничний злочин може бути злочином із формальним або матеріальним складом (з одним чи декількома наслідками). Тобто, залежно від юридичної форми (законодавчого опису) або від особливостей злочинної поведінки суб'єкта, одиничний злочин може бути простим або ускладненим діянням.