Розділ «Тема 1 Конституційне право як галузь права України»

через норми інших галузей права.

Конституційна відповідальність буває двох видів:

ретроспективною, тобто відповідальністю за минуле;

позитивною — відповідальною поведінкою, відповідальним ставленням особи (органу) до своїх обов’язків, належним виконанням своїх обов’язків, підзвітністю, юридичною компетентністю.

У сфері конституційних відносин домінує саме позитивна відповідальність, а ретроспективна відіграє роль допоміжної, хоча далеко не другорядної відповідальності.

Підставами відповідальності за конституційним правом є нормативні та фактичні умови. Нормативна умова передбачає лише можливість юридичної відповідальності, а фактичною вона стає за наявності юридичних фактів.

Підставами позитивної відповідальності є виконання суб’єктом конституційних відносин певних функцій. Так, державний орган, посадова особа несуть відповідальність з огляду на те, що до цього зобов’язує їх статус. Підставами такої відповідальності можуть бути бездіяльність посадової особи, не- досягнення поставлених цілей і завдань, неефективна робота певних органів тощо.

Ретроспективна відповідальність настає лише тоді, коли для цього є нормативна основа, тобто пряма вказівка в законі. Фактичною підставою відповідальності в ретроспективному плані є вчинення правопорушення.

Об’єктом правопорушення за конституційним правом є ті відносини, які регламентуються нормами цієї галузі права. Сутність даних відносин полягає в тому, що це найбільш важливі, фундаментальні відносини, в основі яких лежать ідеї та практика повновладдя народу України. Ось чому об’єктом правопорушення можуть бути владовідносини у сфері реалізації прав і свобод громадян, видання актів державних органів, виборчих прав громадян тощо.

У конституційному праві важливим є поняття конституційного законодавства. Створення будь-якого нормативно-правового акта — надзвичайно важлива ділянка роботи тих правотворчих структур, що забезпечують реалізацію державної волі українського народу, у якій концентруються об’єктивні вимоги економічного, політичного та національного розвитку суспільства.

Правотворчість реалізується через відповідні демократичні принципи: широке залучення громадськості до розробки проектів правових актів, гласність, науковість, високий професійний рівень, законність (конституційність), обґрунтованість, узгодженість, наступність.

Результатом правотворчості є різноманітні правові акти, у тому числі такі, які є джерелами конституційного права. Процедура їх розробки й прийняття далеко не однакова.

Зупинимося на короткій характеристиці процедури підготовки та прийняття основних джерел конституційного права — законів.

Законотворчість є засобом реалізації повноважень відповідних суб’єктів конституційно-правових відносин. Вона передбачає комплекс різноманітних дій: визначення основних питань, що потребують законодавчого закріплення; установлення мети правового регулювання; вибір форми правових актів, їх облік; створення умов для їх реалізації тощо.

Законодавчий процес — це така послідовність стадій, при проходженні яких народжується законодавчий акт. Це такі стадії:

законодавчої ініціативи;

офіційної підготовки проекту;

обговорення законопроекту;

прийняття закону;

оприлюднення закону.