Розділ «Тема 14 Конституційно-правові засади організації та діяльності системи органів державної виконавчої влади в Україні»

Конституційно-правові засади організації та діяльності системи органів державної виконавчої влади в Україні

Виконавча влада у відповідності до теорії розвитку влад є однією із самостійних і незалежних публічних влад у державі. Вона являє собою сукупність повноважень щодо управління державними справами, включаючи повноваження підзаконодавчого регулювання (адміністративної нормотворчості), зовнішньополітичного представництва, здійснення різного роду адміністративного контролю (іноді законодавчих повноважень у порядку делегованої чи надзвичайної законотворчості), а також систему державних органів, які здійснюють вищезазначені повноваження. Сучасні конституції багатьох країн світу наділяють виконавчою владою главу держави (у парламентських монархіях, республіках, президентських республіках) чи уряд (у республіках змішаного типу). Однак насправді в парламентських монархіях і республіках виконавча влада повністю належить уряду, у дуалістичних монархіях — монарху спільно з урядом, а в республіках змішаного типу здійснення виконавчої влади урядом, як правило, відбувається під безпосереднім керівництвом і контролем глави держави (президента). На регіональному й місцевому рівні виконавча влада здійснюється різними органами місцевого управління та самоуправління.

У конституціях багатьох країн світу міститься поняття «глава виконавчої влади». У Конституції України таке поняття не вживається з тієї причини, що вона фактично встановила «двоїстий» центр виконавчої влади. Повноваження, які повинен виконувати глава виконавчої влади, розділені між Президентом України і Прем’єр-міністром, який очолює Уряд.

Повноваження виконавчої влади, якими наділено Президента України, викладені в розділі V «Президент України» Конституції України. Статус виконавчої влади як гілки державної влади України визначається в розділі VI «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади» Конституції України.

Органи виконавчої влади являють собою сукупність у цілому однорідних державних органів, але таких, що суттєво відрізняються один від одного характером компетенції та організаційної структури, специфікою форм діяльності.

Систему органів державної виконавчої влади в Україні складають Кабінет Міністрів України як вищий орган в системі органів виконавчої влади, центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації.

Особливе місце серед органів виконавчої влади займає Кабінет Міністрів України. Він, як проголошує стаття 113 Конституції України, є вищим органом у системі органів виконавчої влади, очолює всю її систему. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді в межах, визначених Конституцією.

До складу Кабінету Міністрів України входять: Прем’єр- міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, три віце-прем’єр-міністри, міністри.

Прем’єр-міністр України призначається Президентом за згодою більше ніж половини конституційного складу Верховної Ради. Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом за поданням Прем’єр-міністра.

Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів. Він спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

На підставі статті 116 Конституції України до відання Кабінету Міністрів України належить:

забезпечення державного суверенітету й економічної самостійності України;

здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави;

виконання Конституції та законів України, актів Президента України;

вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина;

забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики;

забезпечення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки та культури, охорони природи, екологічної безпеки та природокористування;

розробка та здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального та культурного розвитку України;

забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності;