Розділ «Тема 10 Виборча система в Україні»

Виборча система в Україні

У загальному вигляді вибори можна визначити як волевиявлення народу з метою формування органів державної влади чи місцевого самоврядування шляхом голосування. Зміст виборів як політичного суспільно-правового інституту полягає в тому, що волею народу здійснюється конституювання органів державної влади та місцевого самоврядування. Це дає підстави характеризувати вибори як державотворчу функцію народовладдя.

За формою здійснення вибори можна розглядати як специфічну, урегульовану законом діяльність уповноважених органів і громадян, спрямовану на формування органів державної влади та місцевого самоврядування.

Виборче право являє собою (в об’єктивному розумінні) систему правових норм, які регулюють порядок формування виборних державних органів (виборчу систему), і є одним із важливих інститутів конституційного права; у суб’єктивному розумінні — право громадянина обирати й бути обраним до державних органів (відповідно активне й пасивне виборче право), яке є одним із основних конституційних прав громадян і належить до групи політичних прав.

Виборча система являє собою, з одного боку, порядок формування виборних (перш за все представницьких) органів держави. Виборча система — важливий елемент політичної системи держави. Вона регулюється правовими нормами, які у сукупності утворюють виборче право. Виборча система охоплює принципи і умови участі у формуванні виборних органів; організацію та порядок виборів і (у деяких країнах) відкликання виборних осіб. З іншого боку, виборча система являє собою систему розподілу місць у виборних органах після встановлення результатів голосування. Відомі мажоритарна, пропорційна та змішані виборчі системи.

Виборчий процес — один із основних елементів виборчої системи. Він включає в себе призначення виборів (як правило, це прерогатива глави держави чи законодавчого органу); реєстрацію виборців у встановленому законом порядку; організацію виборчих округів, районів тощо, які формуються у відповідності до принципів представництва — територіального, національного, виробничого тощо (утворюються також виборчі дільниці й пункти для голосування); утворення виборчих комісій; висунення кандидатів (здійснюється зазвичай політичними партіями, виборчими блоками, іноді зборами виборців, трудовими колективами та ін.); проведення голосування (в один чи два тури); визначення результатів голосування (підрахунок поданих голосів) і розподіл депутатських мандатів, які здійснюються місцевими й центральними виборчими органами.

Виборча кампанія — система агітаційних заходів, які здійснюють політичні партії та незалежні кандидати з метою забезпечення собі максимальної підтримки на виборах, що мають відбутися. У виборчій кампанії беруть участь також різного роду групи підтримки, громадські організації, засоби масової інформації тощо. Основні форми (способи) агітації в ході виборчої кампанії: проведення передвиборчих зборів і мітингів, друкування статей і памфлетів у газетах, вивішування передвиборчих афіш і плакатів, виступи на радіо й телебаченні. Сучасні виборчі закони зазвичай дуже детально регламентують проведення виборчої кампанії.

Виборча квота — найменша кількість голосів, необхідна для обрання одного депутата. Вона може визначатися як для кожного виборчого округу зокрема, так і для всієї країни в цілому.

Виборчі комісії — спеціальні колегіальні органи, які утворюються з метою проведення виборів до складу державних органів, що обираються безпосередньо громадянами. Система, порядок утворення та повноваження виборчих комісій визначаються, як правило, законами про вибори. До системи виборчих комісій належать Центральна, окружні та дільничі виборчі комісії.

Виборчі округи — територіальні одиниці, у яких обираються члени виборних державних органів. Залежно від того, скільки депутатів обирається в кожному виборчому окрузі, розрізняють одномандатні та багатомандатні виборчі округи. Виборчі округи також можуть бути загальнодержавними (за пропорційної виборчої системи, під час виборів глави держави) і регіональними (завжди за мажоритарної та іноді за пропорційної виборчої системи).

Виборчі дільниці — територіальні одиниці, які утворюються для проведення голосування й підрахунку голосів.

Виборчі цензи (кваліфікації) — умови для отримання та здійснення виборчого права, які встановлюються конституцією чи виборчим законом. Конституційній практиці різних країн відомі такі виборчі цензи: віковий, громадянства, грамотності, майновий, освітній, осілості, статі, расовий, службовий, мовний.

Виборчий бюлетень — виборчий документ затвердженої форми для таємного голосування.

Мажоритарна виборча система — система виборів, за якої обраними вважаються кандидати, котрі отримали більшість голосів виборців у виборчому окрузі, у якому вони балотувалися. Розрізняють мажоритарні виборчі системи абсолютної, відносної та кваліфікаційної більшості. За мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості кандидат вважається обраним, якщо він отримав у окрузі більше половини всіх голосів. За мажоритарної виборчої системи відносної більшості для того, щоб бути обраним, достатньо отримати більшість голосів у окрузі порівняно з іншими кандидатами. За мажоритарної виборчої системи кваліфікаційної більшості кандидат повинен отримати наперед встановлену більшість, яка перевищує половину голосів — наприклад, 2/3, 3/4 і т. д. Зазвичай за мажоритарної виборчої системи в кожному виборчому окрузі має бути обраний один депутат. За такої системи голоси, що були подані в кожному окрузі за кандидатів, які не набрали більшості, утрачаються. Не дивлячись на очевидні недоліки, мажоритарна виборча система існує в більшості сучасних держав, але часто в комбінації з пропорційною.

Пропорційна виборча система — порядок визначення результатів голосування, за якого розподіл мандатів між партіями, що висунули своїх кандидатів до представницького органу, здійснюється у відповідності до набраної ними кількості голосів. За пропорційної виборчої системи утворюються великі виборчі округи, у яких кожна партія висуває свій список кандидатів, а виборець подає голос за список відповідної партії. Для визначення результатів голосування встановлюється мінімум голосів, необхідних для отримання одного депутатського мандата. Розподіл мандатів усередині списку партії здійснюється, як правило, у відповідності до того порядку, у якому кандидати розміщені в ньому.

Активне виборче право — право брати участь з вирішальним голосом у виборах чи відкликанні членів виборних державних органів, а також у референдумах.

Пасивне виборче право — право бути обраним до виборних державних органів.

Абсентеїзм — добровільна неявка частини виборців на виборчі дільниці для голосування, тобто їхня відмова від реалізації свого активного виборчого права.

Під виборами в конституційному праві розуміють участь громадян у здійсненні влади народу через виділення зі свого середовища шляхом голосування представників для виконання в державних органах чи органах місцевого самоврядування функцій зі здійснення влади. За допомогою виборів формуються різні органи державної влади — парламенти, президенти, глави адміністрацій, судові органи, органи місцевого самоврядування.