Розділ «Тема 12 Конституційно-правові засади організації та діяльності законодавчої влади в Україні»

Конституційно-правові засади організації та діяльності законодавчої влади в Україні

Одними з найважливіших складових конституційного права є питання організації державної влади.

У демократичних країнах, до яких згідно зі статтею 1 Конституції належить і Україна, єдиним джерелом державної влади є народ, а первинним актом її утвердження — закон. Таким законом в Україні є її Основний Закон — Конституція України.

Суть державної влади в Україні як інституту конституційного права полягає в її легітимності, законодавчому закріпленні в Конституції волі народу як єдиного джерела влади. Вона здійснюється згідно з конституційними принципами народного суверенітету, поділу влад і верховенства права законодавчими, виконавчими й судовими органами на підставі загальнодержавних програм, спрямованих на забезпечення прав і свобод людини як найвищої соціальної цінності, з метою досягнення гідних умов її життя.

Відповідно до статті 6 Конституції України «державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову». Розподіл влад являє собою не застиглий механізм відокремлених державних структур, а такий, що працює, досягає єдності на основі складного процесу погоджень і спеціальних правових процедур, передбачених на випадок конфліктних ситуацій. Саме із законодавчого закріплення принципу розподілу державної влади починається її організація. Складовими системи державної влади в Україні є державні органи — органи законодавчої, виконавчої, судової влади та інші.

Орган держави — це певна державна інстанція, яка заснована державою, утворена нею в установленому порядку та діє за її уповноваженнями.

Державний орган України (громадянин або колектив громадян) — це відносно відокремлена частка єдиної системи органів державної влади, побудованої за конституційним принципом розподілу влади, створена в певному визначеному законом порядку, яка виконує завдання й функції на підставі державно-владних повноважень і власної компетенції. Особовий склад державного органу об’єднується правовими зв’язками в одне ціле (якщо це не одноособовий орган) і діє на певній території за допомогою визначених форм організації та методів діяльності.

Розрізняють центральні та місцеві органи державної влади. До центральних належать ті органи держави, повноваження й діяльність яких поширюються на всю територію держави, а також на тих її громадян, які перебувають за її межами.

Стаття 75 Конституції України проголошує, що «єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України». Отже, виключно до компетенції Верховної Ради належить прийняття законодавчих актів, які мають найвищу юридичну силу та яким мають відповідати нормативно-правові акти всіх інших державних органів (підзаконні акти). Верховна Рада — загальнонаціональний представницький орган державної влади, що діє на постійній основі. Вона через вільно обраних народних депутатів представляє український народ і діє в інтересах усіх громадян України.

Правовий статус Верховної Ради визначено в розділі IV «Верховна Рада України» Конституції України, а основні її функції — також і в інших розділах Конституції: V «Президент України», VI «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади», VII «Прокуратура», VIII «Правосуддя», XII «Конституційний Суд України». Останнє зумовлене тим, що в процесі виконання своїх функцій усі три гілки державної влади тісно взаємодіють.

Верховна Рада України складається з однієї палати, що для України, мабуть, є оптимальним варіантом побудови парламенту, бо однією з причин, які можуть обумовлювати створення двопалатного парламенту, є передусім федеративний устрій держави. Україна ж є унітарною державою, а в таких державах, як свідчить історія розвитку парламентаризму, наявність двопалатних парламентів зумовлюється здебільшого національними, історичними та культурними традиціями. У минулому двопалатні парламенти виникали, як правило, в результаті компромісу між феодалами та буржуазією. В Україні таких традицій не існує. Однак під час всеукраїнського референдуму, проведеного 16 квітня 2000 р. на підставі Указу Президента України «Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою» від 15 січня 2000 р., більшість громадян України, що взяли участь у референдумі, висловилися за необхідність формування двопалатного парламенту в Україні, одна з палат якого представляла б інтереси регіонів України і сприяла б їх реалізації, та за внесення відповідних змін до Конституції і виборчого законодавства.

Порядок діяльності Верховної Ради України, її органів і посадових осіб, крім того, що його викладено в Конституції України, нині визначено Регламентом Верховної Ради України від 27 липня 1994 р., законами України «Про постійні комісії Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 р. (за Конституцією України постійні комісії мають назву комітетів), «Про статус народного депутата України» від 22 березня 2001 р., іншими законодавчими актами, до яких вносилися відповідні зміни й доповнення у зв’язку з прийняттям Конституції України. Водночас слід зауважити, що статтею 82 Конституції передбачається прийняття закону про регламент Верховної Ради України.

Стаття 76 Конституції України встановлює, що конституційний склад Верховної Ради України налічує 450 народних депутатів, які обираються на основі загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на

роки. На підставі Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 24 вересня 1997 р. (пункт 2 статті 1) 225 з них обираються в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а 225 — за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.

До речі, більшість громадян України, що взяли участь у референдумі, позитивно відповіли також на запитання: «Чи згодні Ви із зменшенням загальної кількості народних депутатів України з 450 до 300 і пов’язаною з цим заміною у частині першій статті 76 Конституції України слів «чотириста п’ятдесят» на слово «триста», а також внесенням відповідних змін до виборчого законодавства України?»

На підставі результатів референдуму Президент України надіслав до Верховної Ради України законопроект про внесення змін до Конституції України, який має бути розглянутий у відповідності до положень розділу XIII «Внесення змін до Конституції України» Конституції України.

Чергові вибори до Верховної Ради України згідно зі статтею 77 Конституції України відбуваються в останню неділю березня четвертого року повноважень Верховної Ради України. Позачергові вибори призначаються Президентом України та проводяться в період 60 днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

Як свідчить світова практика, ефективність роботи парламентів залежить значною мірою від їх структурованості, а остання — від партійності народних депутатів, яка є основою утворення фракцій у парламенті (у складі парламенту є й позапартійні депутати; вони можуть входити до тих чи інших фракцій).

Наприклад, на початок другої сесії Верховної Ради України чотирнадцятого скликання у парламенті було створено вісім фракцій, а саме: