Розділ «Тема 14 Конституційно-правові засади організації та діяльності системи органів державної виконавчої влади в Україні»

Центральний орган державної виконавчої влади, як правило, будується за наступною схемою:

керівництво (керівник, його заступники, колегія, комітет, відомчі та інші ради);

виробничі структурні підрозділи, які здійснюють керівництво службами, що безпосередньо виконують ті завдання, для виконання яких створено відомство. Наприклад, у Міністерстві охорони здоров’я це головні управління лікувально-профілактичної допомоги, допомоги дітям і матерям, медико-соціальної експертизи тощо;

штабні підрозділи, які займаються організаційною діяльністю всередині відомства (управління кадрів, бухгалтерія та ін.).

Міністерство очолює міністр, якого за поданням Прем’єр-міністра України призначає Президент. Міністр має заступників, котрих за поданням міністра призначає Кабінет Міністрів України. Він здійснює керівництво дорученими йому сферами діяльності й несе відповідальність перед Президентом України та Урядом за стан справ у цих сферах, визначає ступінь відповідальності заступників міністра, керівників підрозділів міністерства. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції міністерства, обговорення найважливіших напрямів його діяльності та розвитку галузі в міністерстві утворюється колегія в складі міністра (керівника), заступників міністра (керівника) за посадою, а також інших керівних працівників міністерства. До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерства. Членів колегії затверджує Кабінет Міністрів України. Рішення колегії проводяться в життя наказами міністра.

Міністерство є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Обов’язки та права міністерства передбачені Загальним положенням про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України.

До єдиної системи органів виконавчої влади із загальною компетенцією належать місцеві державні адміністрації. Це встановлюється статтею 118 Конституції України, у якій зазначається, що «виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації». Це державні органи виконавчої влади в областях, районах, в районах Автономної Республіки Крим, а також у містах Києві та Севастополі, які наділені правом представляти інтереси держави та приймати від її імені розпорядження, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом у системі органів виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Вона виконує повноваження державної влади та делеговані їй відповідними радами виконавчі функції через створювані управління, відділи та інші структурні підрозділи. Місцева державна адміністрація діє під керівництвом її голови (крім міст Києва та Севастополя).

Місцеві державні адміністрації реалізують принцип поєднання централізації та децентралізації в здійсненні державної влади, покладений в основу побудови територіального устрою України.

В Україні функціонують місцеві державні адміністрації:

в областях — 24,

у районах — 506,

у м. Києві — 1,

у районах м. Києва — 14,

у м. Севастополі — 1,

у районах м. Севастополя — 4,

у районах Автономної Республіки Крим — 14.

Організація, повноваження та порядок діяльності місцевих

державних адміністрацій визначаються прийнятим відповідно до Конституції України Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р. Місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, зазначеним та іншими законами України, указами й розпорядженнями Президента, рішеннями Кабінету Міністрів та іншими актами. У Законі України від 9 квітня 1999 р. широко викладені засади щодо організації діяльності місцевих державних адміністрацій, їх повноважень, повноважень голів державних адміністрацій, відносин місцевих державних адміністрацій з Президентом України, органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями. Ці повноваження й відносини також широко викладені в «Положенні про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію» та в «Положенні про районну, районну в містах Києві та Севастополі державну адміністрацію», затверджених Указами Президента України від 21 серпня 1995 р. (разом з тим в Конституції України проголошено, що особливості здійснення виконавчої влади в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України).

У Законі України «Про місцеві державні адміністрації» ґрунтовно викладено їхні повноваження у сфері соціально-економічного розвитку, планування та обліку; бюджету та фінансів; управління майном, приватизації та підприємництва; містобудування; житлово-комунального господарства; побутового й торговельного обслуговування; транспорту та зв’язку; використання та охорони земель, інших природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища; науки, освіти, охорони здоров’я; соціального захисту населення; культури, фізкультури та спорту; молодіжної політики; праці та заробітної плати; забезпечення законності, прав і свобод громадян; міжнародних і зовнішньоекономічних зв’язків; оборонної роботи.