Розділ «Тема 14 Конституційно-правові засади організації та діяльності системи органів державної виконавчої влади в Україні»

здійснення управління об’єктами державної власності відповідно до закону;

розробка проекту закону про Державний бюджет України і забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подання до Верховної Ради звіту про його виконання;

здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності й національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

організація й забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади;

виконання інших функцій, визначених Конституцією та законами України, актами Президента України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією й законами України, актами Президента України. У межах своєї компетенції він видає постанови та розпорядження, які є обов’язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем’єр-міністр України.

Конституція України встановлює, що Кабінет Міністрів складає повноваження перед новообраним Президентом України; відставка Прем’єр-міністра України, як і прийняття Верховною Радою резолюції недовіри Кабінетові Міністрів України, мають наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів.

Важливою ланкою державної виконавчої влади є центральні органи виконавчої влади, які забезпечують втілення в життя державної політики у відповідній галузі чи сфері на всій території України, здійснюють керівництво дорученою їм сферою управління, несуть відповідальність за стан її розвитку. Вони безпосередньо підвідомчі Кабінету Міністрів України або, за рішенням Президента України, іншому центральному органу виконавчої влади.

В Україні сьогодні існує кілька організаційно-правових форм центральних органів виконавчої влади:

міністерства;

державні комітети;

національні агентства;

головні управління;

інші органи.

Кожен з цих органів у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради, указами й розпорядженнями Президента України, декретами, постановами й розпорядженнями Кабінету Міністрів, а також відповідним положенням, розробленим на основі «Загального положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України», затвердженим Указом Президента України від 12 березня 1996 р.

Міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України (далі — міністерство) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції. Воно розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президента України, Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень міністерство організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Міністерство являє собою складний і водночас недостатньо досліджений у науковому плані центральний орган державної виконавчої влади, який здобув поширення в усіх державах світу. Назва «міністерство» походить від латинського слова «ministro», що означає «служу, керую». Цим терміном визначається центральний у даній державі орган виконавчої влади, який здійснює державне управління в якійсь певній галузі чи сфері життя.

Державні комітети створюють з метою здійснення міжгалузевого управління, а відомства (агентства, бюро, управління, комісії) — з метою реалізації функцій управління в тих сферах, які не є об’єктами сфери впливу з боку міністерств і комітетів.

За характером компетенції міністерства поділяють на галузеві та функціональні. Більшість міністерств є галузевими; кожне з них керує певною галуззю (міністерство оборони, міністерство транспорту тощо). Функціональні міністерства виконують певну основну функцію (міністерство фінансів — з організації діяльності у сфері фінансів, міністерство праці — у сфері праці тощо).