Розділ «Тема 12 Конституційно-правові засади організації та діяльності законодавчої влади в Україні»

передача тексту закону (разом із законом або постановою Верховної Ради про порядок його введення в дію) на підпис Президентові України;

підписання Президентом України закону (разом із законом чи постановою про порядок його введення в дію) або повернення із зауваженнями й можливими пропозиціями до Секретаріату Верховної Ради України;

повторний розгляд закону (разом із законом або постановою Верховної Ради про порядок його введення в дію) у Верховній Раді України;

опублікування (після підписання Президентом України) тексту закону державною мовою у «Відомостях Верховної Ради України», газеті «Голос України» та інших друкованих органах.

На підставі статті 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією. Світова практика визнає існування так званих конституційних законів, які мають особливу юридичну силу й тому потребують складнішої процедури їх прийняття. Звичайно до зазначених законів відносять такі, про необхідність яких є спеціальне застереження в тексті Конституції, а також закони, що вносять зміни й доповнення до Конституції. Конституційний закон приймається двома третинами голосів від загальної кількості складу парламенту.

Конституція України, спираючись на світовий досвід, чітко визначила перелік суб’єктів, які наділено правом законодавчої ініціативи. Таке право згідно з частиною першою статті 93 Конституції України «належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України», а частина друга цієї статті передбачає, що законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово.

Право законодавчої ініціативи — це можливість вносити до законодавчого органу законопроекти, тобто попередні тексти законів. Цьому праву кореспондує обов’язок законодавчого органу обговорити питання про прийняття таких законопроектів до розгляду. Право законодавчої ініціативи визнається початковою стадією законодавчого процесу.

Верховна Рада України як представницький орган має право здійснювати свої повноваження протягом усього строку, на який її обрано. А припиняються вони згідно зі статтею 90 Конституції України «у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання». Ця стаття проголошує також, що повноваження Верховної Ради достроково може припинити Президент України за умови, якщо пленарні засідання не можуть розпочатися протягом 30 днів однієї чергової сесії.

Запровадження подібного інституту до конституційного механізму взаємовідносин законодавчої та виконавчої влади викликане необхідністю встановлення правових процедур подолання можливого політичного протистояння партій, груп і фракцій у Верховній Раді, відповідного стимулювання та забезпечення стабільності її роботи тощо. Водночас дострокове припинення повноважень Верховної Ради України є крайнім засобом впливу на неї. Саме тому статтею 90 Конституції України встановлено, що повноваження Верховної Ради України, що обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом 1 року з дня її обрання і не можуть бути достроково припинені в останні 6 місяців строку повноважень Президента України.

Важливою функцією Верховної Ради України є установча (державотворча, організаційна). Основними напрямками діяльності Верховної Ради щодо її здійснення є:

участь у формуванні органів виконавчої влади;

формування органів судової влади;

створення парламентських структур;

участь у формуванні інших органів державної влади та державних організацій;

вирішення питань територіального устрою України й забезпечення формування органів місцевого самоврядування.

Не менш важливою функцією Верховної Ради є парламентський контроль, який здійснюється в межах, визначених Конституцією України. Основними його напрямками є:

контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України;

контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини й громадянина та їх захист;

бюджетно-фінансовий контроль;

запит Верховної Ради до Президента України;