Розділ «4. Місце експертизи в адміністративно-юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ»

Обов'язковим в доказуванні є встановлення такої кваліфікуючої правопорушення обставини як спосіб учинення правопорушення, наприклад, такий, як приховування предмета контрабанди з використанням схованок. Спосіб скоєння правопорушення також є специфічним елементом у предметі експертизи.

Судова експертиза є юридичною формою використання спеціальних знань у вигляді дослідження (юридичною формою спеціального дослідження) для досягнення певних цілей. Головними відмітними ознаками її як юридичного феномену є: мета, особлива процесуальна форма (призначення, проведення, одержання результатів), суб'єкти. З урахуванням визначеного необхідно зауважити, що ситуаційні обставини накладають специфіку на форми втілення дослідницької діяльності предмета і об'єкта. Останні за певних обставин можуть не справити певного впливу на дослідження.

Кожна з експертиз має свою специфіку предмета і об'єкта, тому виникають ускладнення у пошуках ключа у застосуванні відповідної методики дослідження. Обов'язковою умовою і необхідністю при призначенні експертизи є наявності знань у особи, що веде провадження, щодо специфіки самого предмету експертизи, об'єктів і методик дослідження. У зв'язку із цим чітке визначення понять предмета й об'єкта експертизи становить інтерес як з погляду характеристики компетенції й можливостей даного виду або різновиду дослідження, а також є підставою для розмежування різних видів і підвидів експертиз, а також з метою ефективності й правильності використання спеціальних пізнань у практичній сфері.

Субзадачі експертизи знаходять своє відбиття в понятті предмета певного роду (виду) експертизи; їх зміст тісно пов'язаний із предметом доказування в справі, з обставинами, що служать підставою для винесення рішення компетентним органом у справі.

Важливе значення має правильність наукового обгрунтування у визначенні експертного завдання, тобто постановка питання перед експертом. Стосовно предмета експертизи можуть висуватися питання, що належать до будь-якої галузі знань, крім галузі права, оскільки рішення правових питань є винятковою компетенцією органів і посадових осіб, що розслідують факт адміністративного правопорушення и приймають рішення поданій справі. Питання, які ставляться на вирішення експерта, повинні бути скореговані до предмету галузі знань; застосування спеціальних знань експертом не повинно виходити за її межі. Вони повинні випливати з обставин справи, бути конкретними (визначеними), зрозумілими, ставитися в логічній послідовності й сприяти тому, щоб висновок експерта був вичерпним.

Стосовно питань організації експертного супроводження і забезпечення адміністративного процесу на всіх рівнях існує суттєва наукова, правова та практична проблема, суть якої полягає у поглядах відповідного загалу на роль і місце експертизи у юридичних провадженнях.

Виходячи зі змісту норм, які регламентують відносини з приводу використання спеціальних знань у юридичних процесах, необхідно зауважити на хибній позиції законодавця, з якої його погляд на роль і місце експертизи та експерта в реалізації у провадженнях спеціальних знань розглядається як придаткова, другорядна по відношенню до діяльності інших суб'єктів, які є безпосередніми носіями інформації про обставини юридичної події.

Головним чином таку позицію займає законодавець, регламентуючи стосунки між експертами та суб'єктами, що ведуть провадження. Розглядаючи функцію експерта в ситуаціях, коли необхідно системно, науково розставити доказову інформацію в певній логічній послідовності, що є передумовою отримання синтезованого висновку як віртуального доказу нового рівня, обов'язково утворюються умови вільного тлумачення самої необхідності і можливості застосування спеціальних знань в провадженні, виходячи з рівня обізнаності особи, що веде провадження по справі, або судді. Фактор об'єктивної необхідності використання таких знань не враховується ні на законодавчому рівні, ні в практичній площині об'єктивної реальності. Це суттєво позначається на достатності об'єму та якості зібраної доказової інформації, а головне - на об'єктивності висновку по справі і подальшої долі учасників процесу.

Експертне супроводження із застосуванням спеціальних знань має бути безперервним від початку встановлення істини по справі і до завершальної стадії - постанови рішень за суттю справи; експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань в провадженні по справі виникає необхідність в наукових, технічних та інших спеціальних знаннях.

У реалізації державних функцій в галузі управління експертиза є специфічним інструментом. Тому логічно зауважити на нормативному забезпеченні безперервного і безперешкодного режиму експертного забезпечення на всіх стадіях адміністративного процесу задля гарантованої можливості поновлення порушених прав учасників, зокрема, потерпілого.

Необхідно констатувати факт відсутності визначених гарантій хоча 6 для сторони захисту через неузгоджений об'єм обов'язків суб'єктів провадження через необхідність визначення підстав для призначення експертизи по конкретній справі.

Розглядаючи ситуації, коли за умов ігнорування законних вимог потерпілої сторони адміністративними органами стосовно призначення експертизи, були порушені таким чином її права, необхідно зазначити на відсутності законних положень щодо відповідного імперативу, постановленого на зміну альтернатив вільного трактування суб'єктом, що веде провадження, необхідності застосування спеціальних знань для отримання доказів по справі.

Питання експертизи вимагають такий підхід у їх вирішенні, який повинний будуватися на об'єктивних передумовах, до яких варто віднести: наявність прямого включення законодавцем спеціальних елементів у нормі матеріального права, віртуально застосовної в справі (правова передумова); рівень розвитку наукових знань і ступінь їх адаптації в процесі, виражена в рекомендуванні до застосування в дослідженні експертних методик (спеціальна передумова); зв'язок між віртуальним предметом експертизи і юридичним фактом, що потребує обґрунтування (логічна передумова).

Зазначені передумови необхідно визнати ключем у відшуканні підходу до диференціації повсякденного й спеціального знань в адміністративно-процесуальній сфері діяльності. Такий ключ варто визнати як методологічний прийом розмежування повсякденного й спеціального знання стосовно інших процесуальних форм.

Визначальними моментами у вирішення проблемних питань, пов'язаних з організацією і проведенням експертизи, є наступні:

- нормативне визначення конкретних умов, пояснюючих об'єктивну необхідність участі фахівця, зокрема, включення у норму процесуального права спеціальних елементів прояву спеціальної діяльності у певній формі (наприклад фотографування речових доказів, з'ясування їхніх індивідуалізуючих ознак при внесенні до протоколів, виявленні й вилученні об'єктів;

- науково-практичне визначення рівня і ступеню адаптованості наукових знань для практичних цілей (наприклад, відеозапис краще фотографії в плані збільшення обсягу інформації про досліджуваний об'єкт);

- ініціація об'єктивних зв'язків між способом використання спеціальних знань і юридичною метою їх застосування (наприклад, не можна визнати коректним застосування медичних знань для визначення спеціальної підстави призначення психологічної експертизи).

У будь-якому з розглянутих варіантів, на наш погляд, демонструється нехтування правами і інтересами учасників процесу через зволікання часу, що криє в собі вірогідну можливість втрати доказової інформації і перешкоду у виконанні завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Аналіз практики призначення експертиз органами внутрішніх справ в адміністративному процесі свідчить, що в ряді випадків порушуються вимоги процесуального закону й наукових рекомендацій криміналістики. Так на вирішення експерта ставляться питання правового характеру; іноді питання формулюються нечітко, неконкретно. Причиною таких ситуацій, як визначено нами раніше, є недостатнє володіння знаннями щодо предмету експертизи та неповнота суттєвих ознак у науковому визначенні експертизи як процесуального інструменту у встановленні доказів по справі.