Розділ «Тема № 24. Адміністративне доказування та докази в адміністративному процесі»

6) вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою. Таким чином, орган (посадова особа) може визнати пом'якшуючими обставинами і такі, що не зазначені в законі, і, навпаки, не визнати обтяжуючою обставину, прямо зазначену в законі (вчинення правопорушення в стані сп'яніння). У цьому вбачається ухил законодавця у бік виправдувальних доказів, тобто виявляється гуманність.

5. Залежно від джерел докази діляться на такі, що містяться у:

o протоколах про адміністративні правопорушення;

o поясненнях осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності;

o поясненнях потерпілих;

o поясненнях свідків;

o висновках експертів;

o речових доказах;

o протоколах про вилучення речей і документів; інших документах. Доказування і докази нерозривно пов'язані з приводами адміністративної юрисдикції.

Приводом до порушення адміністративної справи служить інформація про проступок, яка отримана уповноваженим органом або посадовою особою в результаті безпосереднього виявлення у встановленій формі.

Чинне законодавство не визначає джерела одержання інформації про вчинені проступки. Проте аналіз адміністративної практики дозволяє виділити в якості таких (ст. 79 КАСУ):

заяви і листи громадян;

повідомлення представників громадськості;

повідомлення установ, підприємств і організацій;

повідомлення засобів масової інформації;

безпосереднє виявлення повноважною особою адміністративного проступку.

В останні роки в пресі піднімається питання про можливість початку адміністративно-юрисдикційній діяльності по одному лише факту правопорушення, при невідомості особи, що учинила правопорушення.

Так І. П. Голосніченко на питання, чи потрібно порушувати провадження про адміністративний проступок із відсутністю особи, яка вчинила правопорушення, відповідає, що "виходячи з принципу про невідворотність покарання, упорядкування протоколу в таких випадках також: необхідною Тому, вважає він, "необхідно в законодавчому порядку закріпити упорядкування протоколів про адміністративне правопорушення по факту вчинення проступків, суспільна небезпека яких значна, наприклад, за порушення вимог Правил охорони електричних мереж; порушення Правил дорожнього руху, наслідком якого стало заподіяння майнового збитку; порушення Правил охорони магістральних трубопроводів; незаконне виготовлення і використання радіопередавальних установок; порушення правил про валютні операції і т. ін.

Уважається, що ці ідеї заслуговують підтримки. В даний час є цілий ряд проступків, що по своїй суспільній небезпеці близькі до злочинів. Досить часто законодавець подібний адміністративний проступок при його повторенні іменує злочином. У зв'язку з цим пропонується визначити в законодавчому порядку перелік проступків, що мають велику суспільну небезпеку в порівнянні з іншими проступками, і у випадку, коли невідома особа вчинить один із цих проступків, порушувати адміністративне провадження.

Постає ще одне питання: хто ж повинен з'ясувати обставини справи і встановити осіб, які вчинили проступок? З вимог адміністративного законодавства випливає, що шукати правопорушника повинні особи органів, у компетенцію яких входить здійснення адміністративної юрисдикції, або органів, що порушують справи про адміністративні проступки. Наприклад, в органах внутрішніх справ функція встановлення осіб, які вчинили адміністративні проступки, покладені в основному на дільничних інспекторів міліції (наказ МВС України № 1212 від 2004 р., що затвердив Положення про службу дільничних інспекторів міліції). Ці посадові особи зобов'язані складати протоколи про адміністративні правопорушення і виявляти осіб, що їх вчинили, на адміністративній ділянці, яка обслуговується.