Розділ «Тема № 24. Адміністративне доказування та докази в адміністративному процесі»

o глибше вивчити окремі їх сторони (шляхом виявлення відмінностей і схожості), достоїнства і недоліки;

o сприяє більш точному вираженню в нормах процесуального права окремих правил збирання, дослідження доказів,

o допомагає точніше враховувати їх при оцінці і, таким чином, служить дієвим засобом здійснення завдань доказування.

o забезпечує правильне використання понять і термінів,

o усуває двозначність і неоднозначність мови.

Крім того, як і в інших галузях науки, класифікація сприяє систематизації накопичених знань.

Однак при цьому класифікація доказів повинна базуватися на правильному обліку об'єктивних властивостей явищ, що класифікуються. Одні ознаки служать основою розподілу доказів, виходячи з їх змісту, інші відображають специфіку процесуальної форми.

Класифікацію доказів можна зробити по декількох основах, які являють совою складну і розгалужену систему, оскільки самі докази різні за своїм походженням, мають різну структуру і неоднакові функції в процесі доказування, і тому охопити всі ці ознаки системою класифікації з однією основою неможливо.

У процесі побудови класифікації виникають деякі труднощі. Це передусім складність і багатоплановість структури процесу доказування. Труднощі виникають також із термінологією.

У юридичній літературі найбільш поширеним є розподіл доказів з точки зору їх змісту, тобто по ознаках, що характеризують докази як фактичні дані. Разом із тим, як уявляється, важливе значення мають і інші кваліфікуючі ознаки, що дозволяють поглибити процес пізнання, розглянувши докази у всій багатогранності сторін.

Д.М. Бахрах вважає дуже важливим групування доказів залежно від джерела відповідних відомостей. Подібного упорядкування вимагають і докази, що використовуються органами внутрішніх справ при розгляді справ про адміністративні правопорушення. Оскільки вони по своїй суті нічим не відрізняються від кримінально-процесуальних і цивільно-процесуальних, то підстави класифікації можна запозичити у цих наук. Разом із тим специфіка адміністративних доказів передбачає пошук і інших підстав для цього упорядкування. Так, наприклад, можлива класифікація залежно від характеру інформації, що отримується суб'єктом, методів виявлення, від часу їх виникнення.

Класифікація доказів в адміністративно-юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ за загальнопоширеними підставами і підставами, властивими тільки цьому вигляду доказів, виглядає таким чином:

1. За носієм фактичних даних і механізму формування докази можуть бути розмежовані на особисті і речові.

Подія правопорушення відображається у свідомості людей, які брали участь у ньому або ж його спостерігали, і у вигляді різних змін на предметах і документах. Механізми цих відображень істотно відрізняються один від одного. В першому випадку це образи і поняття, що належать до сфери психіки, у другому - ця зміна предметів матеріального світу речей, їх властивостей і відносин, тобто фізичні і механічні зміни. Вирішальним критерієм в цій класифікації є зміст джерела інформації, тобто чи виходить інформація від осіб або міститься в предметах і документах. До першої групи можна віднести свідчення (усні і письмові) свідків, потерпілих, правопорушників, протокол про адміністративне правопорушення, висновки експертів. До другої групи належать речові докази (предмети і документи).

Таким чином, між особистими і речовими доказами існують відмінності в способах і умовах формування, зберігання і переробки інформації. Відмінності є також і в процесуальному режимі.

Особисті докази у свою чергу можна розділити на три групи. До першої групи особистих доказів можна віднести пояснення свідків, потерпілих, осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності (ст. 76 -79 КАСУ). При цьому свідчення може бути як в усній, так і письмовій (у вигляді пояснень) формі. Закон не вимагає обов'язкової письмової форми пояснень. Свідки і потерпілі, якщо вони є, можуть обмежитися підписом у протоколі про адміністративне правопорушення. Правопорушник має право відмовитися від письмового пояснення, також поставити свій підпис про ознайомлення з протоколом. При відмові від підпису факт ознайомлення правопорушника з протоколом повинен бути засвідчений двома понятими.

До другої групи особистих доказів належать протоколи про адміністративне правопорушення, протоколи огляду окремих предметів, протоколи особистого огляду, огляду речей і т. ін. У вказаних протоколах відображаються і закріпляються процесуальні дії. Обставини, а також обстановка правопорушення і пов'язані з ним події безпосередньо сприймаються суб'єктом доказування, і при розгляді справи закон не вимагає повторного проведення дій, про які йдеться, на відміну від пояснень правопорушників і свідків, і тому кожний з протоколів вказаних дій є джерелом доказу.

До третьої групи особистих доказів належать інші документи. Вони додаються до матеріалів справи і не вимагають ні відтворення викладеної інформації укладачем, ні опису його і умов виявлення суб'єктом доказування.

Особисті докази містять інформацію про наявність або відсутність якого-небудь факту, тобто інформація про який-небудь факт містить відомості, які підтверджують або заперечують цей факт. А якого роду ця інформація - це вже підстава для іншої класифікації (на прямі і непрямі).

Речові докази (ст. 80 КАСУ) - це передусім сам предмет, що стосується адміністративного правопорушення. На цьому предметі є сліди відображення внаслідок вказаної події.