Розділ «6. Судові виклики і повідомлення»

Оскільки термін "службова особа" не визначений КАС України, і адміністративне судочинство допускає аналогію закону (ч. 7 ст. 9 КАС України), необхідно користуватися визначенням, наведеним у примітці до ст. 364 Кримінального кодексу України, відповідно до якого службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням. Крім того, службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства, які виконують обов'язки, зазначені в п. 1 цієї примітки.

Докладніше про тлумачення термінів "представники влади", "організаційно-розпорядчі обов'язки" та "адміністративно-господарські обов'язки" див. постанову Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про хабарництво" № 5 від 26 квітня 2002 р.

Слід зазначити, що у адміністративному судочинстві порівняно з кримінальним і цивільним процесом дещо звужене коло осіб, вручення повістки яким прирівнюється до вручення повістки адресату. Так, такими особами відповідно до КАС України не визнаються адміністрація житлово-експлуатаційної організації, виконавчий комітет місцевої ради та адміністрація за місцем роботи адресата.

6.5. Наслідки відмови від одержання повістки

Відповідно до ст. 37 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови адресата від одержання повістки особа, яка її доставляє, робить відповідну відмітку на повістці, засвідчує її власним підписом і негайно повертає до адміністративного суду. Особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається такою, що її повідомлено про дату, час і місце судового засідання. Ці приписи статті потребують розширювального тлумачення, а саме, потребуються докази відмови адресата від отримання повістки, оскільки інше буде суперечити положенням ст. 35 та ст. 120 цього Кодексу. Крім того, особа, щодо якої не доведено про отримання повістки, може оскаржити таке судове рішення, яке суперечить праву на її особисту участь у розгляді адміністративної справи. Отже, з метою захисту інтересів іншої особи (сторони), потрібний достовірний доказ - тобто свідки такої відмови. Проте важливо, що коментована стаття встановлює наслідки поведінки адресата у вигляді відмови від одержання повістки. Такі дії з його боку створюють перешкоди для подальшого розгляду адміністративної справи, оскільки позбавляють суд доказів належного повідомлення сторони чи іншої особи, що бере участь у справі, про час і місце судового і слухання справи. З метою подолання цієї невизначеності законодавець використовує так звану "правову фікцію" тобто прийом юридичної техніки, що визнає неіснуючий факт таким, що відбувся, а саме визнає, що особа, яка відмовилася від одержання повістки є такою, що їй повістка передана і вона повідомлена про дату, час і місце судового засідання..

Про відмову в отриманні повістки особа, що її доставляє, робить відповідну помітку на повістці, ставить на ній свій підпис і повертає до адміністративного суду. В адміністративному судочинстві цю процедуру дещо спрощено порівняно з попереднім Цивільно-процесуальним кодексом (1963 р.), яка може створити певні колізії на практиці.

6.6. Виняткові засоби судових викликів і повідомлень

6.7. Виклик відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного перебування яких невідоме

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо місце фактичного перебування відповідача, третіх осіб, свідків невідоме, суд може здійснити їхній виклик через засоби масової інформації за останнім відомим місцем їхнього проживання (перебування) на території України. Це означає, що тут вирішується питання, коли через неможливість визначення місцезнаходження відповідача, третіх осіб, свідків невідоме, то Кодекс адміністративного судочинства України надає суду можливість викликати їх через засоби масової інформації за останнім відомим місцем їхнього проживанням (перебуванням) на території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України виклик публікується в друкованому засобі масової інформації не пізніше ніж за сім днів до дати призначеного судового розгляду справи. Це положення є своєрідною гарантією щодо особистої участі зацікавленої особи у розгляді адміністративної справи.

Відповідно до ч. З ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України друкований засіб масової інформації, у якому розміщується оголошення про виклик протягом наступного року, визначається не пізніше 1 грудня поточного року в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виклик, який публікується в друкованому засобі масової інформації, поширюється загальний строк повідомлення особи про виклик до суду. Якщо використовується спосіб повідомлення, що передбачений зазначеною статтею, до справи додаються належні докази такого розміщення повідомлення.

6.8. Обов'язок повідомити про зміну адреси та причини неприбуття в судове засідання