Розділ 5. Особливості діяльності міліції громадської безпеки щодо розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку

Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих - головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана. За відсутності такого мотиву не може бути дрібного хуліганства.

Необхідно зупинитися на відмінностях кримінально-карного хуліганства від такого, що розглядається в адміністративному порядку (ст. 173 КУпАП України). У практичній роботі органів внутрішніх справ, суду й прокуратури іноді важко відмежувати ці два види хуліганства.

Так, в абз. З Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 р. "Про судову практику у справах про хуліганство" вказується, що при вирішенні питання про відмежування кримінально-караного хуліганства від дрібного слід виходити з того, що відповідно до ч. 1 ст. 296 КК України хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, головним критерієм відмежування дрібного хуліганства як адміністративного проступку від кримінально-карного, передбаченого ст. 296 КК України, є ступінь суспільної небезпечності скоєного діяння. Останній виявляється в їх характері. Слід погодитися з точкою зору на це питання О. Шишова, який зазначив, що відмінність дрібного хуліганства від кримінально-карного варто шукати в ступені їх суспільної небезпечності, яка виявляється в неоднаковому характері злісності й інтенсивності прояву до суспільства.

Чи був хуліганський прояв грубим порушенням громадського порядку або малозначним - це питання повинно вирішуватися шляхом оцінки всіх обставин справи.

Аналіз і узагальнення судової практики дозволяють виявити ті ознаки хуліганства й обставини його вчинення, що істотно впливають на ступінь суспільної небезпечності цього виду злочинів і тому повинні враховуватися під час кваліфікації діяння.

Хуліганські дії характеризуються, насамперед, своєю формою, змістом тих мотивів, котрим керувався винний, обстановкою, у якій вони відбувалися, тривалістю, викликаними наслідками.

Такі хуліганські дії, як нецензурна лайка в громадських місцях і образливе чіпляння до громадян, належать до дрібного хуліганства. Ллє у той же час було б неправильним вважати, що названі форми хуліганських проявів властиві лише дрібному хуліганству. Такі дії можуть визнаватися дрібним хуліганством за умови, що вони за своїм характером не тягнуть за собою застосування заходів кримінального покарання.

Це означає, що суспільна небезпечність хуліганських дій значною мірою визначається їх тривалістю. Та ж сама нецензурна лайка (що є в принципі дрібним хуліганством) переростає в кримінально-карний його вид, якщо буде тривалою і тому надовго порушить спокій громадян.

Під обстановкою вчинення хуліганських дій розуміється час, місце й інші умови, за яких вони відбуваються. Обстановка вчинення хуліганських дій істотно впливає на ступінь їх суспільної небезпечності. Нецензурна лайка, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, з дрібного хуліганства переростають у кримінально-карне, якщо вони скоєні в такій обстановці, що вимагає від членів суспільства винятково пристойної поведінки (наприклад, в обстановці урочистого засідання, поховання людини тощо). Під час конкретизації наслідків хуліганських дій важливо, зокрема, враховувати кількість осіб, відпочинок яких порушений винним, характер їх занять, стан здоров'я, вік останніх, можливість інших побічних наслідків тощо.

Відмежування кримінально-карного хуліганства від дрібного варто проводити залежно від обстановки (місця, часу події), тривалості, характеру (заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв, пошкодження або знищення майна тощо), а так само реального результату (наслідків) хуліганських дій (ступінь і тяжкість тілесних ушкоджень, розмір матеріальної шкоди). Відмежовуючи дрібне хуліганство від кримінально-карного, характер хуліганських дій, обстановку їх учинення, спричинені ними наслідки, а також особливість винного потрібно враховувати в їх сукупності.

Необхідно також відмежовувати хуліганство, пов'язане з опором представникам влади або громадськості, від адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП "Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця".

Пленум Верховного Суду України вказав, що, на відміну від злісної непокори, передбаченої ст. 185 КУпАП, учинення опору полягає в активній фізичній протидії здійсненню представником влади або представником громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, обов'язку охорони громадського порядку. Такі дії утворюють склад злочину, передбачений ст. 342 КК України.

Опір, на відміну від злісної непокори, може полягати в таких діях, наприклад, як спроба вирватися при затриманні, перешкоджання законному застосуванню сили, тобто застосуванню сили з боку правопорушника. Опір під час хуліганства має такі ознаки: 1 ) він полягає в активних діях; 2) дії винного полягають у застосуванні до потерпілого фізичної сили; 3) дії винного перешкоджають (протидіють) потерпілому у виконанні його функцій, реалізації повноважень; 4) дії винного вчинено під час хуліганських дій; 5) потерпілий виконував службові або громадські обов'язки з охорони громадського порядку або припиняв хуліганські дії.

Таким чином, непокора, тобто відмова від виконання наполегливих, неодноразових вимог громадян, представників влади або громадськості припинити хуліганські дії, не є опором і не визнається кваліфікуючою ознакою ч. З ст. 296 КК України.

Також необхідно відмежовувати злочин, передбачений ч. 4 ст. 296 КК України, за ознакою застосування вогнепальної зброї від проступку, передбаченого ст. 174 КУпАП "Стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку". За основні критерії варто взяти відмінність:

1. Ступеня суспільної небезпеки.

2. Об'єктів: у ч. 4 ст. 296 КК України - основним є громадський порядок, у ст. 174 КУпАП - громадська безпека.

3. Мотивів: у ч.4 ст. 296 КК явна неповага до суспільства, у ст. 174 КУпАП - нехтування порядку поводження з вогнепальною зброєю.

4. Способів та мети використання зброї: у ч. 4 ст. 296 КК України - будь-яке фактичне використання зброї для фізичного або психічного впливу на потерпілого, у ст. 174 КУпАП - лише стрільба з неї, з порушенням установлених правил.