Розділ 5. Особливості діяльності міліції громадської безпеки щодо розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку

З'ясування поняття "громадський порядок", охорона якого серед інших державних і громадських формувань покладається на органи внутрішніх справ, можливе при визначенні переліку елементів, які входять до змісту поняття "громадський порядок".

Такими елементами виступають:

- засоби регулювання (головним засобом регулювання відносин у сфері громадського порядку є норми права, що регулюють усі сфери суспільного життя);

- мета встановлення і підтримання громадського порядку;

- зміст громадського порядку;

- гарантії міцності громадського порядку.

Поняття громадського порядку як об'єкта правової охорони слід розглядати щонайменше у двох аспектах: по-перше, у широкому розумінні; по-друге, у вузькому (поліцейському) розумінні.

У широкому розумінні громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих соціальними нормами відносин, що виникають у громадських місцях у процесі спілкування людей, яка має на меті забезпечення сприятливої обстановки функціонування суспільного життя, нормальних умов для праці та відпочинку людей, для діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій (М. В. Корнієнко).

У вузькому розумінні поняття "громадський порядок" тісно пов'язане з категорією "правопорядок". Правопорядок можна визначити як особливий стан суспільних відносин, упорядкованих за допомогою закону. Суспільні відносини, що становлять громадський порядок, регулюються нормами права, правилами громадського співжиття, нормами моралі, релігійними нормами та звичаями. А суспільні відносини, що становлять правопорядок, регулюються лише нормами права і є, по суті, правовими відносинами.

Зміст адміністративно-правової охорони громадського порядку полягає у захисті врегульованої правовими нормами певної частини суспільних відносин, які забезпечують недоторканність життя, здоров'я, честі та гідності людей, відносин власності та нормальних умов функціонування підприємств, установ, організацій, службових осіб і громадян.

Сутність громадського порядку становлять три складових: місце виникнення суспільних відносин, їх зміст та основна мета регулювання. Важливим елементом громадського порядку є громадське місце, де саме виникають досліджувані відносини (постійного (площі, вулиці, двори, під'їзди), періодичного (магазини, кафе, бари, музеї) та разового (будівлі для зібрання, для відпочинку) коректування. Метою правового регулювання суспільних відносин, що виникають у громадських місцях, є недоторканність життя, здоров'я, честі та гідності людей та забезпечення громадської безпеки. Органи внутрішніх справ є основним суб'єктом, який виконує функції охорони громадського порядку.

Таким чином, громадський порядок у вузькому (поліцейському) розумінні є системою суспільних відносин, які виникають та розвиваються в громадських місцях у процесі спілкування між людьми, правове регулювання яких забезпечує як особисту безпеку людини, так і громадську безпеку, та охорона яких законодавством віднесена до компетенції органів внутрішніх справ.

Оскільки досліджуване поняття тісно пов'язане з місцем, де виникають суспільні відносини між людьми, то закономірно постає питання про те, що слід розуміти під громадським місцем.

Успішність вирішення зазначеного питання є досить проблематичним, бо відомі спроби визначення поняття таких місць не змогли зняти всіх наукових і практичних проблем, що виникають у зв'язку із застосуванням окремих норм щодо охорони громадського порядку.

Законодавством України визначення "громадське місце" не сформульовано, але в нормативно-правових актах міститься приблизний перелік громадських місць, а саме: вулиці, площі, парки, транспортні магістралі, вокзали, пристані, аеропорти та інші громадські місця.

Громадська безпека як родовий об'єкт правопорушення, пов'язаного з порушеннями правил протипожежної безпеки, є сукупністю суспільних відносин, пов'язаних з усуненням або ліквідацією негативних для життя, здоров'я чи майна наслідків, викликаних небезпечною дією протиправних дій людини, стихійним лихом або впливом шкідливих факторів джерел підвищеної небезпеки.

Безпосередніми об'єктами окремих адміністративних правопорушень названої групи виступають конкретні суспільні відносини або їх сукупність, що стосується названих вище складових громадського порядку, а саме громадського спокою, громадської моралі та людської гідності.

З об'єктивної сторони ця група адміністративних правопорушень характеризується вольовими, активними діями, якими, всупереч діючим нормам права і моралі, порушуються правила поведінки у громадських місцях, що охороняються адміністративними санкціями. Як правило, ці дії мають разовий, епізодичний характер.

Нерідко на кваліфікацію протиправних виявів суттєвий вплив справляють і такі ознаки, як час, місце, обставини та характер таких дій. Серед них важливо чітко визначати поняття "громадське місце". У чинному законодавстві немає єдиного чітко визначеного поняття такого місця.

Під громадськими місцями здебільшого розуміють місця постійного, періодичного або разового спілкування людей з метою задоволення їх різноманітних життєвих потреб. До місць постійного спілкування людей належать вулиці, майдани, парки, сквери, стадіони, вокзали, двори, під'їзди, громадські туалети тощо, тобто такі місця, вільний доступ людей до яких відкритий у будь-яку пору року чи доби. До місць періодичного спілкування людей належать підприємства торгівлі та харчування (незалежно від форм власності), видовищні та комунальні підприємства, усі види громадського транспорту, інші подібні місця, де населення обслуговується в межах певного часу.