Розділ 1. Поняття та зміст адміністративно-юрисдикційної діяльності міліції громадської безпеки

2) розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення за справою постанови;

3) оскарження (або опротестування) постанови за справою про адміністративне правопорушення (факультативна стадія);

4) виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Аналіз законодавства України дозволяє виокремити два види провадження у справах про адміністративні правопорушення - звичайне та спрощене. Звичайне провадження здійснюється у більшості справ і детально регламентується чинним законодавством. Воно передбачає складання протоколу; визначає зміст, види запобіжних заходів і порядок їх застосування, права й обов'язки учасників провадження; порядок розгляду справ; факти, обставини, що є доказами, тощо. Спрощене провадження застосовується щодо невеликої кількості правопорушень, прямо передбачених ст. 258 КУпАП. Таке провадження характеризується мінімумом процесуальних дій та їх оперативністю. Протокол про правопорушення не складається, посадова особа, що виявила правопорушення, одночасно ухвалює і виконує рішення про накладення стягнення (штрафу або попередження). У разі стягнення штрафу порушнику видається квитанція про його сплату. Оформлення попередження здійснюється шляхом вручення офіційного письмового попередження або іншим установленим законом шляхом (наприклад, відмітка у талоні попереджень). Зазначимо, що в органах внутрішніх справ застосовуються як звичайне, так і спрощене провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Дисциплінарне провадження.

Більшість працівників за порушення правил дисципліни несе відповідальність згідно з приписами трудового законодавства, і лише дисциплінарна відповідальність службовців, що реалізують свої повноваження поза рамками трудового договору або правил внутрішнього трудового розпорядку, регулюється, крім КЗпП України, іншими правовими актами (законами, указами Президента України, відомчими нормативно-правовими актами). Зокрема, працівники органів внутрішніх справ несуть дисциплінарну відповідальність за Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України. Крім того, вони підлягають дисциплінарній відповідальності не тільки за дисциплінарні проступки, а й за скоєння адміністративних правопорушень відповідно до ст. 15 КУпАП.

Провадження за скаргами громадян.

Звернення громадян до органів внутрішніх справ з питань забезпечення законності є їх конституційним правом. Воно закріплюється положеннями ст. 40 Конституції України, яка проголошує, що всі мають право надавати індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. У розвиток конституційних положень діє ціла низка нормативно-правових актів, які регламентують ці питання, і передусім це Закон України "Про звернення громадян" від. 2 жовтня 1996 р.

Скарги посідають особливе місце серед звернень громадян, оскільки вони мають юрисдикцій ні ознаки, тобто має місце спір про право. Реалізація конституційного принципу законності передбачає неухильне дотримання прав і законних інтересів громадян, дозволяє ефективно захищати їх від будь-яких порушень. Право на подачу скарги - один із дієвих способів усунення можливих порушень законності, важливий гарант відновлення порушених суб'єктивних прав. Як і будь-якому іншому адміністративному провадженню, провадженню за скаргами громадян притаманні певні стадії: 1) порушення провадження за скаргою; 2) власне розгляд скарги і ухвалення за нею рішення; 3) оскарження чи опротестування рішення за скаргою; 4) виконання рішення за скаргою.

Під час перевірки скарг посадові особи органів внутрішніх справ зобов'язані:

1) об'єктивно, всебічно і вчасно їх перевіряти;

2) на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає скаргу;

3) скасовувати або змінювати у передбачених законодавством України випадках оскаржувані рішення у разі, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам; невідкладно вживати заходів щодо припинення неправомірних дій; виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

4) забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання ухвалених у зв'язку зі скаргою рішень;

5) письмово повідомляти громадянина про результати перевірки скарги і суть ухваленого рішення;

6) вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів; вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести ухвалене рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

7) у разі визнання скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження ухваленого за нею рішення;

8) не допускати безпідставної передачі розгляду скарг іншим органам;

9) особисто організовувати та перевіряти стан розгляду скарг громадян, уживати заходів щодо усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Посадові особи органів внутрішніх справ при розгляді скарг громадян зобов'язані уважно заглиблюватися в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у скарзі обставин, вживати інших заходів для об'єктивного вирішення порушених автором скарги питань, з'ясування й усунення причин та умов, які спонукають авторів скаржитися. До перевірки скарг можуть залучатися позаштатні працівники органів внутрішніх справ і представники громадськості. За результатами перевірки скарг складається мотивований висновок, який має містити в собі об'єктивний аналіз зібраних матеріалів. Якщо під час перевірки виявлено порушення прав громадян, недоліки в діяльності органів внутрішніх справ, зловживання посадових осіб владою або службовим становищем, то у висновку має бути зазначено, яких конкретно заходів вжито до усунення цих порушень і покарання винних. Висновок підписується особою, яка проводила перевірку, і затверджується керівником органу, підрозділу внутрішніх справ. Рішення, які ухвалюються за скаргами, мають бути обґрунтованими. Посадова особа, визнавши скаргу такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне і правильне виконання ухваленого рішення.