Розділ 1. Поняття та зміст адміністративно-юрисдикційної діяльності міліції громадської безпеки

1) вимога до громадян та службових осіб припинити дії, що порушують громадський порядок;

2) адміністративне затримання;

3) вилучення речей і документів;

4) особистий огляд і огляд речей;

5) привід і офіційне застереження тощо.

Крім того, працівники органів внутрішніх справ згідно із Законом України "Про міліцію" мають право вживати заходів припинення спеціального призначення, до яких належать: 1) заходи фізичного впливу; 2) спеціальні засоби; 3) використання вогнепальної зброї.

Заходи припинення тісно пов'язані як із заходами запобігання, оскільки останні часто їм передують, так і з адміністративними стягненнями, для яких самі є попередніми, оскільки вони забезпечують умови для їх виконання.

Узагалі адміністративна юрисдикція, як це безпосередньо випливає з її ознак, нерозривно пов'язана з функціонуванням інституту адміністративної відповідальності. Адміністративні стягнення як засіб реалізації адміністративної відповідальності практично можуть бути застосовані лише в процесі здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності, тобто лише в рамках адміністративної юрисдикції.

Адміністративно-юрисдикційна діяльність потребує законодавчо визначених форм свого практичного вираження. А. П. Шергін, який одним із перших глибоко досліджував адміністративну юрисдикцію, виокремлював наступні групи форм її здійснення:

1) процесуальні форми адміністративної юрисдикції;

2) правові акти адміністративної юрисдикції. Розглянемо ці форми детальніше.

Процесуальні форми адміністративної юрисдикції

Адміністративно-юрисдикційна діяльність компетентних суб'єктів здійснюється в регламентованих законом процесуальних формах і порядку. Так, деякі адміністративний залежно від характеру індивідуальних адміністративних справ виокремлюють у рамках єдиного інституту адміністративно-юрисдикційної діяльності певні її види - адміністративні провадження, кожен з яких відрізняється своєрідністю, конкретним призначенням, організаційно-правовими формами, суб'єктами тощо. Вважаючи сукупність адміністративних проваджень базовою характеристикою адміністративної юрисдикції, учені виділяють такі їх види: провадження у справах про адміністративні правопорушення, дисциплінарне провадження, провадження за скаргами, узгоджене провадження.

В юридичній літературі зустрічаються й інші класифікації адміністративно-юрисдикційних проваджень. Так, В. К. Колпаков до адміністративних проваджень відносить: а) провадження щодо застосування заходів примусу в державному управлінні; б) дисциплінарне провадження; в) провадження у справах про адміністративні правопорушення; г) провадження щодо застосування заходів матеріального впливу.

В. Г. Розенфельд і В. В. Серьогіна виокремлюють: 1) провадження, пов'язані з розглядом індивідуальних адміністративних спорів (розгляд за участю представників органів виконавчої влади, профспілок, трудових колективів колективних трудових конфліктів, розгляд представниками виконавчої влади, місцевими адміністраціями скарг громадян, а також розгляд судами (суддями) скарг на незаконне порушення прав, свобод та інтересів громадян, правові акти і дії органів влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і громадських організацій); 2) провадження щодо застосування заходів державного примусу (застосування таких заходів, як примусова госпіталізація інфекційних та венерично хворих осіб, примусове лікування, адміністративний нагляд та ін.); 3) провадження у справах про адміністративні правопорушення; 4) провадження у справах про порушення митних правил.

О. М. Бандурка і М. М. Тищенко до юрисдикційних відносять три види адміністративних проваджень: провадження у справах про адміністративні правопорушення, дисциплінарне провадження і провадження за скаргами громадян.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення є найбільш регламентованим і дослідженим видом адміністративного провадження. Його можна визначити як сукупність здійснюваних на підставі закону компетентними суб'єктами процесуальних дій щодо вирішення справ про адміністративні правопорушення. Провадження у справах про адміністративні правопорушення є способом і формою здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ. Тільки в рамках такого провадження і з його допомогою компетентні посадові особи органів внутрішніх справ можуть реалізовувати свої юрисдикційні повноваження, застосовувати до правопорушників заходи адміністративного примусу, особливо адміністративні стягнення.

Основні вичерпні положення і принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення закріплено у відповідних статтях розділів IV і V КУпАП. Застосування під час провадження у справах про адміністративні правопорушення заходів державного примусу обумовлює високий ступінь формалізації процесу. Тут чітко визначено завдання провадження (ст. 245 КУпАП); обставини, що виключають провадження (ст. 247); види доказів (ст. 251); вимоги до процесуальних документів, зокрема до протоколу (статті 254-257), постанови за справою (статті 283-286) тощо; заходи забезпечення провадження (ст. 260); права учасників провадження (статті 268-275); строки і порядок розгляду справ (статті 277-279); оскарження і опротестування постанов за справою (статті 287-297); виконання постанови (глави 25-33, статті 298-330).

Провадження у справах про адміністративні правопорушення являє собою сукупність послідовних, взаємопов'язаних, поетапно здійснюваних процесуальних дій, які йменуються стадіями провадження. У чинному законодавстві такі стадії спеціально не виокремлюються, але більшість науковців визначає такі стадії провадження:

1) порушення справи про адміністративне правопорушення;