Розділ 1. Поняття та зміст адміністративно-юрисдикційної діяльності міліції громадської безпеки

Таким чином, адміністративну юрисдикцію можна поділити на три види:

а) адміністративно-регулятивну, тобто компетентність вирішування адміністративних справ, що виникають за іншими підставами, крім виникнення спору про право і здійснення адміністративного правопорушення (справи про видачу ліцензій, державну реєстрацію автотранспортних засобів тощо);

б) адміністративно-судочинну, тобто компетентність адміністративних судів щодо вирішення відповідних справ;

в) адміністративно-деліктну, тобто компетентність щодо вирішення справ про адміністративні правопорушення та винесення по них постанов.

Тому підкреслимо, що нами термін "адміністративна юрисдикція" буде використовуватись у вузькому розумінні, тобто фактично буде ототожнюватися з діяльністю щодо здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення та винесення по них відповідних постанов - адміністративно-деліктною юрисдикцією.

Також слід зазначити, що поняття адміністративно-деліктної юрисдикції слід відрізняти від поняття "адміністративно-каральна юрисдикція", яке є лише її складовою.

У цьому можна пересвідчитись провівши аналіз ст. 284 КУпАП. Так, відповідно до її змісту, за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення орган адміністративно-деліктної юрисдикції виносить не лише постанови про накладення адміністративних стягнень та про застосування заходів впливу до неповнолітніх, а й постанову про закриття справи, яка не несе в собі покарання особи, хоча це не означає, що вона не є суб'єктом правопорушення (наприклад, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП є підставою для винесення постанови про закриття справи і звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності).

У той же час результатом діяльності органів адміністративно-деліктної юрисдикції є винесення постанови про накладення адміністративного стягнення або про застосування заходів впливу до неповнолітніх.

Виходячи з вищевказаного, на нашу думку, під адміністративно-каральною юрисдикцією слід розуміти діяльність уповноважених органів, спрямовану на розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладення адміністративних стягнень.

В юридичній літературі виокремлюються такі особливості адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ: широке коло суспільних відносин, що охороняються в адміністративно-юрисдикційний спосіб; великий обсяг прав щодо накладання адміністративних стягнень порівняно з іншими суб'єктами юрисдикції; широке коло посадових осіб, які мають право застосовувати адміністративно-правові санкції; визначена нормативно-правовими актами спеціалізація щодо розгляду адміністративних справ; право накладати адміністративні стягнення на місці вчинення правопорушення.

Здійснивши аналіз науково-юридичної літератури та практичної діяльності органів і підрозділів МВС України, С. М. Гусаров виокремлює такі особливості їх адміністративно-юрисдикційної діяльності:

1) передусім адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ певною мірою зумовлена завданнями, функціями і характером управлінської діяльності органів внутрішніх справ, є частиною їх виконавчо-розпорядчої діяльності. Останню, як відомо, з урахуванням конкретизації її завдань і змісту в адміністративно-правовій науці визначають як адміністративну діяльність органів внутрішніх справ;

2) адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ, як і будь-яка інша їх діяльність, є підзаконною. Вона грунтується на суворому дотриманні чинного законодавства. Компетентні посадові особи органів внутрішніх справ, які реалізують надані їм адміністративно-юрисдикційні повноваження, зобов'язані діяти в рамках законів та інших нормативних положень. Відступ від цих положень призводить, як правило, до порушень принципу законності і, як наслідок, до скасування постанови (рішення) за справою. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ не тільки базується на суворому дотриманні норм права, але й реалізовується шляхом застосування таких норм, тобто є діяльністю правозастосовною. За своїм головним призначенням вона також є діяльністю правоохоронною;

3) адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ здійснюється в офіційному порядку від імені держави в особі того або іншого працівника органу внутрішніх справ. Предметом адміністративної юрисдикції органів внутрішніх справ є головним чином розгляд та вирішення підвідомчих їм адміністративних спорів, її зміст характеризують збирання, дослідження та оцінка інформації щодо певної події, а також ухвалення рішення за справою в установлених законом формах і порядку. Установлення й доведення події та інших обставин правопорушення, їх юридична оцінка, винесення постанови за справою та її виконання відбуваються в рамках адміністративно-процесуального регламенту. Тому адміністративно-юрисдикційні норми, а також адміністративно-юрисдикційні правовідносини ділять на матеріальні та процесуальні;

4) юрисдикція органів внутрішніх справ завжди є адміністративною, здійснюється спеціально уповноваженими органами і посадовими особами. Отже, до її здійснення тією або іншою мірою причетна значна кількість працівників органів внутрішніх справ. Наприклад, правом розгляду справ про адміністративні проступки, застосування до винних осіб адміністративних стягнень відповідно до чинного законодавства наділено цілу низку посадових осіб органів внутрішніх справ (їх перелік буде наведено у другому розділі роботи). А розглядати справи про дисциплінарні проступки та скарги мають право в порядку підлеглості уповноважені посадові особи структурних підрозділів органів внутрішніх справ, які таким правом наділені. Крім того, значна частина посадових осіб органів внутрішніх справ виконує великий обсяг дій юрисдикційного характеру на підготовчій стадії провадження;

5) адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ характеризується тим, що завжди має виключно державно-владний характер і здійснюється тільки офіційним порядком. Для її здійснення органи внутрішніх справ наділяються широким колом повноважень, у рамках яких вони реалізують право, що їм належить, щодо вирішення адміністративних спорів. Органи внутрішніх справ є одним з основних суб'єктів адміністративно-юрисдикційної діяльності. Це пояснюється тим, що ніякий інший орган адміністративної юрисдикції, крім суду, не наділений таким великим обсягом юрисдикційних повноважень. З урахуванням визначеного обсягу повноважень можна стверджувати, що органи внутрішніх справ є одними з головних виконавчих і правозастосовних органів щодо реалізації норм адміністративного законодавства;

6) головним у здійсненні юрисдикційних повноважень органів внутрішніх справ є виконання ними в особі уповноважених органів і посадових осіб правоохоронних функцій, що випливає передусім з призначення цих органів. Так, головними завданнями міліції відповідно до ст. 2 Закону України "Про міліцію" є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень тощо. Таким чином, адміністративно-правова охорона зазначених вище об'єктів є визначеним законом функціональним обов'язком органів внутрішніх справ, зокрема міліції. При цьому захист суспільних відносин, що охороняються законом, забезпечується і неюридичними охоронними діями органів внутрішніх справ, зокрема здійсненням їх працівниками офіційного нагляду з метою попередження і виявлення порушень встановленого адміністративного режиму: запобіжні дії постових і патрульних працівників міліції, дільничних інспекторів міліції, інспекторів дорожнього нагляду; різноманітні інструктажі, консультації; затримання правопорушників, установлення й опитування потерпілих, свідків, усунення протиправних ситуацій та ін.;

7) до особливостей адміністративної юрисдикції органів внутрішніх справ варто віднести тільки одноособове її здійснення. Якщо деякі органи адміністративної юрисдикції мають виключно колегіальні повноваження (адміністративні комісії, виконавчі комітети селищних, сільських рад), то системі органів внутрішніх справ властива тільки одноособова форма адміністративної юрисдикції. У загальних випадках адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ щодо розгляду індивідуально-конкретних справ з метою доступності та зрозумілості реалізується за нескладною формою і змістом. Вона не пов'язана зі здійсненням великої кількості процесуальних дій. Тут не залучається багато учасників процесу, як під час здійснення кримінально-процесуальної юрисдикції (збір доказів у справі, висунення обвинувачення, складання обвинувального висновку, оформлення значної кількості необхідних процесуальних документів тощо);

8) в адміністративно-юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ спостерігається відповідна спеціалізація. Вона дозволяє більш якісно і диференційовано підходити до планування й організації цієї діяльності в окремих службах та підрозділах органів внутрішніх справ, деталізувати аналітичну й профілактичну діяльність, у цілому підвищувати ефективність боротьби з різними адміністративними правопорушеннями, правильна юридична оцінка котрих зазвичай вимагає належного рівня спеціальної та професійної підготовки.

Дослідження перелічених вище особливостей адміністративно-юрисдикційної діяльності дає можливість визначити поняття адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ. Так, Д. П. Калаянов бачить адміністративно-юрисдикційну діяльність органів внутрішніх справ як урегульований нормами адміністративного права (адміністративного законодавства) спеціальний різновид адміністративної діяльності, який полягає у виявленні протиправних діянь, збиранні й оцінці матеріалів (а також доказів), кваліфікації адміністративних правопорушень, а також у здійсненні адміністративного провадження у справах про адміністративні правопорушення. Шильник В. Ю. під адміністративно-юрисдикційною діяльністю органів внутрішніх справ розуміє самостійний вид державної, підзаконної, правозастосовної та правоохоронної діяльності, що полягає у розгляді та вирішенні в передбаченому нормативно-правовими актами порядку правових спорів з метою охорони громадських відносин у різноманітних галузях управління. Існує і таке визначення: адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ - урегульована нормами адміністративного права специфічна форма їх адміністративної діяльності, пов'язана з розглядом та вирішенням по суті підвідомчих їм справ про адміністративні правопорушення, а також зі здійсненням інших адміністративно-юрисдикційних дій забезпечувального характеру.