Розділ 4. Діяльність суб'єктів публічної адміністрації

- під час виконання місцевими державними адміністраціями повноважень органів місцевого самоврядування, делегованих відповідними місцевими радами, враховуючи, що самій виконавчій владі ці повноваження первісно не належать, а також під час виконання своїх повноважень органами місцевого самоврядування;

- у процесі керівництва вищестоящими органами роботою нижчестоящих;

- в ході керівництва роботою державних службовців всередині кожного органу (його апарату) виконавчої влади (останні 2 напрями належать до згадуваної раніше внутрішньо-організаційної сфери, а також стосуються діяльності службовців органів місцевого самоврядування;

2) поза межами діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а саме:

- всередині апаратів будь-яких інших (крім органів виконавчої влади) органів державної влади - під час керівництва роботою державних службовців (наприклад, в апараті парламенту, судів, органів прокуратури тощо, а також органів місцевого самоврядування;

- всередині державних підприємств, установ і організацій - під час керівництва адміністраціями роботою їх персоналу (перші 2 напрями стосуються згадуваного внутрішньо-організаційного адміністрування);

- з боку відповідних уповноважених державою суб'єктів у процесі адміністрування державних корпоративних прав;

- з боку різноманітних дорадчо-консультативних органів, утворюваних державними органами (наприклад, Президентом України), та органами місцевого самоврядування, в частині виконання наданих їм організаційно-розпорядчих повноважень щодо інших органів і посадових осіб.

II. Сфера виконавчої влади та місцевого самоврядування визначається тим, що:

1) поряд з тими напрямами реалізації виконавчої влади, котрі опосередковуються у вигляді, власне, державної діяльності (тобто публічного адміністрування), значне місце посідають ті напрями, в яких відсутні характерні ознаки поняття публічного адміністрування. Крім перелічених вище прикладів "неадміністративної частини" діяльності органів виконавчої влади, при оцінці будь-якого іншого напряму реалізації виконавчої влади також слід обов'язково виходити з його конкретного змісту, а точніше - зі змісту закріплених за цими органами функцій і повноважень - на предмет з'ясування їх адміністративної чи адміністративної у розумінні адміністрування спрямованості;

2) у випадках, коли здійснення виконавчої влади та самоврядування відбувається у формі, власне, адміністрування, слід врахувати, що у демократичній державі ця діяльність може здійснюватись не тільки виключно державними органами, а й переважно недержавними суб'єктами - адже повноваження виконавчої влади можуть бути делеговані державою:

а) по-перше, органам місцевого самоврядування;

б) по-друге, деяким іншим недержавним інституціям (наприклад, окремим громадським організаціям) тощо.

Попри активні наукові дослідження питання про співвідношення понять "публічне адміністрування" та "державне регулювання", воно і досі залишається дискусійним. Існує чимало теоретичних положень та тлумачень самих цих явищ в контексті загальних уявлень про форми та методи діяльності держави.

Так, на думку Л. Попова, неадміністрування є частиною регулювання, а навпаки - регулювання є частиною адміністрування, тобто його функцією. Суть регулювання полягає в упорядкуванні, налагодженні, в підляганні певному порядку, у забезпеченні правильної взаємодії, у створенні умов для нормальної роботи.

Водночас В. Авер'янов розглядає "державне регулювання" як ширше, ніж "публічне адміністрування" поняття, оскільки перше охоплює ширшу сферу організаційності діяльності держави. Публічне адміністрування, на його думку, слід розглядати як певний вид діяльності органів держави та органів місцевого самоврядування, яка має владний характер і передбачає, насамперед, організуючий і розпорядчий вплив на об'єкти адміністрування шляхом використання певних повноважень. У свою чергу державне регулювання застосовується не тільки в межах виконавчої влади і передбачає не тільки вплив на об'єкти адміністрування, а й вплив на суспільне середовище цих об'єктів.

Ретельний аналіз обох понять дає підстави вважати більш обґрунтованим останній підхід до визначення співвідношення публічного адміністрування і державного регулювання.

Вищезазначені поняття мають спільні та відмінні риси. Подібність державного регулювання та публічного адміністрування полягає у тому, що вони спрямовані на досягнення єдиної мети адміністрування: упорядкування соціальних об'єктів та соціальних процесів, переведення їх з одного стану в інший. Відмінність же полягає у використанні специфічних методів впливу. Не слід забувати, що публічне адміністрування здійснюється суб'єктами публічної влади, до кола яких входять не тільки органи державної влади, окрім того, воно спрямоване на задоволення публічних інтересів. За суб'єктним складом публічне адміністрування є набагато ширшим за державне регулювання.

Більшість сучасних вітчизняних вчених-адміністративістів віддають перевагу терміну "публічна адміністрація", який акумулює у собі 2 складові - "публічна" (спільна, доступна для всіх, яка слугує всім, поєднує у собі державну (національну) та самоврядну (територіальну), та "адміністрація" (слугує для..., із вказівкою на підпорядкованість політичній владі та служіння публічним інтересам як головне завдання в діяльності) - й адекватно відтворює реальний зміст і суть виконавчої організуючо-сервісної діяльності публічної влади. "Публічна адміністрація" - термін складний, об'єктивний, включає 2 складові - організаційну (інституційну) як вказівку на суб'єктний склад, і процедурну, саме тому є доцільним для визначення процедурних аспектів діяльності органів (суб'єктів) публічної адміністрації використовувати уточнюючий термін "діяльність публічної адміністрації" або "публічне адміністрування".

Діяльність публічної адміністрації (публічне адміністрування) - це сукупність організаційних дій, діяльності та заходів, які виконуються різними суб'єктами та інституціями на основі закону та у межах, визначених законами, для досягнення публічного інтересу.