Розділ «4. Адміністративно-правовий статус інших органів публічної адміністрації»

Особливості адміністративно-правового статусу органів місцевого самоврядування

Держава, хоч і існує, насамперед, для задоволення потреб своїх громадян, все ж не повинна монополізувати управлінську діяльність на своїй території. Демократичні стандарти державності вимагають створення самою державою таких умов, за яких виникнення та реалізація різних форм публічного адміністрування (місцеве самоврядування, автономія тощо) було б не тільки можливим, а й гарантованим державою. При цьому втручання держави має бути мінімізовано і зводитись до надання тих послуг управлінського характеру, які не в змозі надати інші суб'єкти публічних відносин.

Конституція наділяє громадян України правом безпосереднього і самостійного управління територією, на якій вони проживають. Таке управління має назву "місцеве самоврядування" і визначається як право територіальної громади жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста -- самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливістю такої форми адміністрування в межах держави є те, що місцеве самоврядування не є формою державного адміністрування, а разом з ним є формою публічного адміністрування.

В той же час, якщо проаналізувати чинне законодавство України, стає очевидним, що органи місцевого самоврядування виконують ряд повноважень , які притаманні органам державної влади. Це відбувається, по-перше, завдяки можливості останніх делегувати свої повноваження органам місцевого самоврядування, а, по-друге, завдяки делегування державою частини своїх повноважень для їх більш ефективної реалізації органам місцевого самоврядування. Саме виконуючи такі повноваження, органи місцевого самоврядування виступають як суб'єкти адміністративного права. Необхідно зазначити, що співвідношення державного та місцевого адміністрування як елементів публічного адміністрування в адміністративно-територіальних одиницях залежить від рівня адміністративно-територіальних одиниць: чим він виший, тим менше місцевого самоврядування і більше публічного адміністрування, і навпаки. На загальнодержавному рівні інтереси місцевого самоврядування безпосередньо не представлені взагалі, оскільки пропозиція створення двопалатного парламенту, де другу палату мали б складати представники регіонів, не знайшла підтримки. І навпаки, на нижчих адміністративно-територіальних рівнях - село, селище, місто - держава не представлена своїми органами адміністрування - місцевими державними адміністраціями, і вся повнота влади у вирішенні питань на цих територіях належить органам місцевого самоврядування. В тому числі і виконання суто державних функцій - наприклад, органи місцевого самоврядування села, селища наділені повноваженнями з реєстрації актів цивільного стану, вчинення нотаріальних дій тощо.

Проаналізувавши Закон "Про місцеве самоврядування в Україні", можна виділити наступні групи повноважень органів місцевого самоврядування в сфері публічного адміністрування.

Контрольні повноваження:

- заслуховування повідомлень керівників органів внутрішніх справ про їх діяльність щодо охорони громадського порядку на відповідній території, порушення перед відповідними органами вищого рівня питання про звільнення з посади керівників цих органів у разі визнання їх діяльності незадовільною;

- здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності;

- здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів;

- здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів;

- здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу;

- здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів;

- заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень.

Організаційні повноваження:

- прийняття відповідно до законодавства рішень щодо організації проведення референдумів та виборів органів державної влади і місцевого самоврядування;

- сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповідній території;

- організація охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників;

- координація на відповідній території діяльності спеціально уповноважених органів публічної адміністрації з охорони природи;

- координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;