Розділ «5. Адміністративне право як галузь права, галузь правової науки та навчальна дисципліна»

Адміністративне право як галузь права є однією з провідних галузей права України і належить до фундаментальних. Це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що формуються під час забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесі публічного адміністрування в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадського порядку.

Адміністративне право як навчальна дисципліна є обов'язковою у навчальних планах при підготовці майбутніх юристів. Слід зазначити, що як навчальна дисципліна адміністративне право - більш широка категорія, ніж галузь права, тому що вона не лише вивчає питання правових норм, а и формує цілісну, теоретичну, абстраговану модель адміністративно-правового регулювання відповідних суспільних відносин. До цієї моделі входять такі складові, як правові відносини, суб'єкти адміністративного права, способи забезпечення законності й дисципліни, механізм адміністративно-правового регулювання тощо.

Адміністративне право не завжди було обов'язковим для вивчення майбутніми юристами. Так, у радянський період існування України було 2 періоди, коли адміністративне право не викладалося взагалі в юридичних навчальних закладах: 1917- 1921 та 1928-1938 рр. Це, передусім, зумовлювалося ідеологічними причинами, специфікою тих часів. Прийнято було вважати, що адміністративне право вивчало правові відносини між державою (владою) та громадянином, воно не могло існувати, оскільки в радянському суспільстві не було суперечностей між владою та населенням. Так звана "реабілітація" адміністративного права як навчальної дисципліни відбулася після відомої Першої Всесоюзної наради з питань науки радянської держави і права у 1938 р.

Сучасне адміністративне право як навчальна дисципліна з позицій педагогічної доцільності поділяється на Загальну та Особливу частини. Р. Мельник пропонує кардинально переглянути зміст викладання навчальної дисципліни "Адміністративне право України" шляхом повної відмови при викладанні Особливого адміністративного права (Особлива частина) від його побудови за галузями публічного адміністрування й переходу до його побудови на підставі предмету правового регулювання. Істотно зменшити навантаження на викладання Загального адміністративного права (Загальна частина) й сконцентрувати увагу на Особливому адміністративному праві (Особливій частині), вивести з першого адміністративно-деліктне право, службове право, адміністративно-процедурне право й перенести їх вивчення у межі Особливого адміністративного права. Останнє вивчати у межах спеціальних курсів (кожну підгалузь окремо) з урахуванням специфіки вищого навчального закладу та спеціальності, за якою здійснюється навчання.

Останнім часом спостерігається тенденція до виокремлення навчальних дисциплін "Адміністративний процес", "Адміністративне судочинство", а також ряду спецкурсів (наприклад, "Адміністративна відповідальність", "Адміністративно-юрисдикційна діяльність" тощо). Окрім того, вивчення дисципліни "Адміністративне право" тісно пов'язане із вивченням дисциплін, які містять т.зв. "адміністративно-правову складову" (наприклад, "Земельне право", "Аграрне право", "Екологічне право" тощо). Метою викладення адміністративного права є формування у студентів навичок застосування чинного адміністративного законодавства, тлумачення норм адміністративного права, оволодіння способами правової кваліфікації конкретних юридичних фактів.

Адміністративне право як правнича наука - складова частина юридичної науки. Це система поглядів, ідей, уявлень про адміністративне законодавство, публічне адміністрування, реформування й тенденції розвитку адміністративного права, його принципи, про адміністративне право зарубіжних країн. Як наука адміністративне право є ширшою категорією, ніж галузь права та навчальна дисципліна, тому що вона вивчає такі питання, які не входять у поняття галузі адміністративного права і не вивчаються в курсі зазначеної навчальної дисципліни, зокрема: перспективи реформування сучасного адміністративного права; співвідношення адміністративно-правових інститутів; взаємозв'язок адміністративного права з іншими юридичними та неюридичними (управління, державне управління, політологія, соціологія) науками; використання досягнень зарубіжної адміністративно-правової науки тощо.

Поділяючи точку зору С. Стеценка, можна відзначити, що основними завданнями науки адміністративного права є:

- створення нової доктрини українського адміністративного права з урахуванням демократичних перетворень, що відбуваються в державі;

- виявлення проблем адміністративного права та формулювання пропозицій з їх усунення;

- тлумачення адміністративно-правових норм;

- пошук нових способів забезпечення законності та дисципліни у діяльності суб'єктів публічної адміністрації;

- реформування системи органів виконавчої влади з метою оптимізувати її відповідно до потреб суспільного життя;

- розроблення нових понять і принципів, спрямованих на вдосконалення публічного адміністрування тощо.

Структура науки адміністративного права тісно пов'язана із структурою галузі та традиційно складається із Загальної та Особливої частин. Загальна частина адміністративно-правової науки становить сукупність уявлень, теорій та концепцій щодо предмету та методу адміністративного права, а також щодо загальних для всієї галузі адміністративно-правових інститутів. Особлива частина адміністративно-правової науки складається із доктринальних положень та висновків щодо правового регулювання різних аспектів адміністративно-політичної, соціально-культурної та економічної сфер суспільного життя.