- провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та повнолітніх осіб, які потребують опіки і піклування.
Відповідно до ст. 71 ЦК з дозволу органу опіки та піклування вчиняються наступні правочини, тобто опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування:
1) відмовитися від майнових прав підопічного;
2) видавати письмові зобов'язання від імені підопічного;
3) укладати договори, які піддягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;
4) укладати договори щодо іншого цінного майна.
Піклувальник має право дати згоду на вчинення правочинів, передбачених частиною першою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.
4.4. Поняття юридичної особи. Види і організаційно-правові форми юридичних осіб. Створення та ліквідація юридичної особи.
Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
У ЦК юридична особа визначається через термін "організація", під яким розуміють певне соціальне утворення, тобто систему істотних соціальних взаємозв'язків, через які люди (або їх групи) об'єднуються для досягнення поставлених цілей в єдине структурне і функціонально диференційоване соціальне ціле. Але не всі організації є юридичними особами. Так, відповідно до ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" одним із видів релігійних організацій є релігійна громада, яка є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб, без їх державної реєстрації. Тобто не всі релігійні громади є юридичними особами. Проте релігійна громада може одержати права юридичної особи, для чого вона має зареєструватися.
Завдяки організаційні єдності воля окремих учасників (засновників) трансформується в єдину волю юридичної особи. Організаційна єдність проявляється у структурі управління, компетенції та порядку ухвалення рішень органами, що визначено в установчих документах.
В ЦК реалізовано погляд на сутність юридичної особи як реального суб'єкта права, хоча із самого визначення такий висновок зробити важко. Саме з позицій реалістичної теорії український законодавець визначив поняття органів юридичної особи, дії яких вважаються діями самої юридичної особи (ч. 1 ст. 92 ЦК). Для того, щоб певне явище стало суб'єктом будь-яких правовідносин, йому повинні бути притаманні наступні риси:
1) здатність формувати власну волю (приймати власні рішення);
2) здатність виражати свою волю шляхом волевиявлення у певних формах, які прийнятні в певному просторі і часі для сприйняття більшістю вже існуючих суб'єктів права.
Ці два елементи з'являються у юридичної особи з моменту прийняття її засновниками рішення про створення юридичної особи (перший юридичний факт у фактичному складі, внаслідок якого виникає юридична особа), адже формують і виражають її волю шляхом діяльності органів, які вже створені при підписанні статуту і призначені конкретні фізичні особи на посаду виконавчого органу. Але публічне законодавство відмовляє такій особі (точніше, ще не особі) у достатності цих двох елементів і вимагає наявності ще кількох ознак для отримання цивільної правосуб'єктності. Так, для того, щоб бути повноцінним суб'єктом цивільного права, особа повинна мати мінімальний рівень власного майна.
Ознака майнової відокремленості юридичної особи дає їй повноцінну можливість бути учасником майнових правовідносин - тобто брати участь у процесі цивільного правонаступництва (сингулярного і універсального) давати взамін чужого майна своє майно шляхом здійснення правочинів. Видається очевидним, що відсутність власного майна виключає для організації можливість самостійної участі в цивільному (майновому) обороті, а тим самим і визнання суб'єктом цивільних правовідносин. З майновою відособленістю організації нерозривно пов'язана ЇЇ самостійна майнова відповідальність по зобов'язаннях. Тому і сплата податків і заробітної плати є наслідком майнової самостійності юридичної особи як суб'єкта цивільного права.
Обов'язковою ознакою юридичної особи є її найменування, за допомогою якого вона індивідуалізується серед учасників цивільного обороту.
Державна реєстрація юридичної особи є другим юридичним фактом на шляху отримання юридичною особою статусу суб'єкта цивільних правовідносин.
Статус суб'єкта цивільних правовідносин передбачає наявність двох елементів - правоздатність і дієздатність (ст. 91 та 92 ЦК).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адвокатський іспит» автора Баулін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТЕМА 4. Цивільне право“ на сторінці 8. Приємного читання.