Розділ «ТЕМА 4. Цивільне право»

Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі.

Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Виділяють наступні порядки створення юридичних осіб:

1) явочний - коли для виникнення юридичної особи достатньо лише факту волевиявлення засновників, а державна реєстрація не вимагається;

2) реєстраційний - в цьому порядку створюються більшість юридичних осіб в Україні. Від дня державної реєстрації юридична особа вважається створеною;

3) дозвільний - особливі випадки, коли окрім реєстрації необхідно попередньо отримати дозвіл, наприклад, Антимонопольного комітету України, у відповідності до Закону України "Про захист економічної конкуренції", якщо створення такої юридичної особи призведе до можливості зловживати монопольним становищем;

4) розпорядчий - юридична особа вважається створеною з моменту прийняття уповноваженим державним органом рішення про її створення, без процедури державної реєстрації. В цьому порядку створюються юридичні особи публічного права.

Відповідно до ст. 89 ЦК юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Порядок державної реєстрації юридичної особи регулюється Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 р.

Юридична особа ліквідується (ст. 110 ЦК):

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої ЇЇ створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які неможливо усунути, чи в інших випадках, встановлених законом.

Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, відповідним органом державної влади у випадках, встановлених законом.

Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи керівника такої юридичної особи, її виконавчий орган чи позивача може бути призначено ліквідатором або включено до складу комісії з припинення юридичної особи.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Особливості ліквідації банків встановлюються Законом "Про банки і банківську діяльність".

Процедура ліквідації регулюється нормативно-правовими актами, зокрема Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року N 755-ГУ, "Про господарські товариства" від 19.09.91 року N 1576-ХП, "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року N 2343-ХІІ тощо.