Розділ «ТЕМА 13. Бюджетне, податкове і митне законодавства»

Законодавець визначає штрафну санкцію (фінансову санкцію, штраф) як плату у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені податковим законодавством строки.

Відповідно до ст. 112 Податкового кодексу України притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену Податковим кодексом та іншими законами України.

Адміністративна відповідальність має деякі особливості: підставою для її застосування є вчинення адміністративного правопорушення (ст. 9 КпАП); адміністративні штрафи накладаються лише на громадян (окремих платників податків та посадових осіб: (керівників, бухгалтерів та ін.), винних у порушенні норм податкового законодавства; розмір штрафу визначається в межах, встановлених за вчинення відповідних правопорушень і прив'язаний до неоподатковуваного мінімуму, залежить від особи правопорушника, ступеня вини і майнового стану (ст. 33 КпАП). До адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті особи, які досягли на момент вчинення правопорушення 16 років та є осудними.

Кримінальна відповідальність настає за вчинення податкових злочинів. Злочин - це ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів у значних розмірах (ст. 212 Кримінального кодексу України). Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством розмір податкової соціальної пільги на відповідний поточний календарний рік.

Суб'єктами злочину можуть бути: службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форми власності; особа, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; будь-яка інша особа, яка зобов'язана сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі. Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені ч. 1 і 2 цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори, а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня) (ч. 4 ст. 212 КК).

Дисциплінарна відповідальність. У податкових правовідносинах суб'єктами, які допустили порушення податкового законодавства, можуть бути як посадові особи органу державної податкової служби, так і працівники конкретного підприємства, установи та організації при порушенні ними трудової, службової дисципліни. За порушення податкового законодавства винні особи, які вчинили дисциплінарний проступок, притягаються до дисциплінарної відповідальності у порядку, передбаченому ст. 147-152 Кодексу законів про працю України.

Цивільно-правова відповідальність. У разі скоєння неправомірних дій посадовими особами органів державної податкової служби та порушення ними приписів законодавства, завдання збитків платникам податків, податкові органи притягаються до цивільно-правової відповідальності. Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, відшкодовуються за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам (п. 21.3 ст. 21 Податкового кодексу України). Спори в цьому випадку розглядаються у судовому порядку.

13.13. Оскарження рішень державних органів, які уповноважені застосовувати заходи відповідальності за порушення податкового законодавства. Надання адвокатом юридичної допомоги в таких категоріях справ.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному громадянинові гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Законодавство України передбачає право кожної особи оскаржити рішення органів державної податкової служби, якщо вони обмежують права цієї особи, причому це може бути здійснено двома способами: в адміністративному або судовому порядку. Порядок і терміни оскарження, процедура розгляду скарг визначені законами України: "Про звернення громадян" (1996 р.), Податковим кодексом України, Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим Наказом Міністерством фінансів України від 19.11.2012 р. № 1203, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України тощо.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони). Скарги на рішення державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони) подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Цей обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення. У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

За загальним правилом контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.