Розділ «ТЕМА 12. Законодавство про адміністративні правопорушення та адміністративне судочинство»

Постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення є остаточною і оскарженню в порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення не підлягає, за винятком випадків, передбачених законами України.

Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення.

Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Подання скарги у встановлений строк зупиняє виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скарги, за винятком постанов про застосування заходів стягнення, передбачених ст. 26 і 32 КпАП, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути опротестовано прокурором. Принесення прокурором протесту зупиняє виконання постанови до розгляду протесту.

Скарга і протест на постанову у справі про адміністративне правопорушення розглядаються правомочними органами (посадовими особами) в десятиденний строк з дня їх надходження, якщо інше не встановлено законами України. Орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.

Скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість. Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт, провадиться в порядку, встановленому законом.

12.10. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень

12.11. Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоров'я населення

У гл. 5 КпАП "Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоров'я населення" визначено перелік правопорушень, які мають за об'єкт посягання не тільки правовідносини,

окреслені назвою глави, а й перелік складу порушення законодавства про працю, які можна вважати лише дотичними до такого родового об'єкта посягання, як встановлений порядок охорони праці. До власне правопорушень у галузі охорони праці належить ч. 2 ст. 41: порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці. То ж логічно було б дати ширше визначення гл. 5, додавши "порушення трудових прав", оскільки сама тільки бланкетна диспозиція ч. 1 ст. 41 спрямовує до всього законодавства про працю загалом. Статті 42-46 гл. 5 присвячено охороні здоров'я населення.

Суб'єкт правопорушення - загальний (громадяни та посадові особи) або спеціальний: посадові особи (ст. 41, 41-1, 41-2, 41-3, 46-2), хворі (ст. 44-1, 46). Суб'єктивна сторона правопорушень, об'єднаних у главу 5 КпАП, характеризується як умислом, так і необережністю, за винятком складів правопорушень, які можуть бути тільки умисними: ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди (ст. 41-1); порушення чи невиконання колективного договору (ст. 41-2); заготівля, переробка або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції (ст. 42-2); незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44); ухилення від медичного огляду чи медичного обстеження (ст. 44-1); ухилення від обстеження і профілактичного лікування осіб, хворих на венеричне захворювання (ст. 45); умисне приховування джерела зараження венеричною хворобою (ст. 46); порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення (ст. 46-1).

За вчинення згаданих правопорушень гл. 5 передбачені санкції здебільшого у вигляді штрафів та конфіскації предметів та знарядь правопорушення як додаткового покарання. Тільки в одному випадку застосовується адміністративний арешт - у ст. 44 як альтернативна санкція за незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах.

12.12. Адміністративні правопорушення, що посягають на власність. Ознаки відмежування їх від злочинів проти власності

12.13. Адміністративні правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації

Об'єктом посягання правопорушень глави 13 КпАП "Адміністративні правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації" є суспільні відносини у сфері стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації тощо. Родовим об'єктом для цієї категорії правопорушень можна вважати суспільні відносини у сфері захисту прав споживачів, оскільки будь-які діяння, що призводять до випуску і реалізації неякісної чи нестандартної продукції, зрештою завдають шкоди саме споживачеві.

Об'єктивна сторона правопорушення глави 13 КпАП відображена у диспозиціях відповідних статей: випуск або реалізація продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, сертифікатів відповідності, норм, правил і зразків (еталонів) щодо якості, комплектності та упаковки (за винятком випадків, передбачених законодавством України) (ст. 167); передача замовнику або у виробництво конструкторської, технологічної та проектної документації, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил щодо якості продукції та ЇЇ безпеки (ст. 169);

недодержання стандартів і технічних умов при транспортуванні, зберіганні і використанні (експлуатації) продукції, якщо це спричинило зниження якості, псування або наднормативні втрати продукції (ст. 170); випуск з виробництва засобів вимірювальної техніки, що не пройшли державних приймальних або контрольних випробувань, повірки, калібрування або метрологічної атестації (ст. 171); порушення умов і правил проведення повірки і калібрування засобів вимірювальної техніки (ст. 171-1); порушення правил застосування засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд (ст. 172); порушення встановленого порядку видачі сертифіката відповідності (ст. 172-1).

Для правопорушень глави 13 КпАП якнайбільше характерна бланкетність диспозицій, які відсилають до конкретних стандартів, норм, правил та інших нормативних актів, серед яких закони України "Про стандартизацію", "Про метрологію та метрологічну діяльність", "Про підтвердження відповідності", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів".

Суб'єкт правопорушення - спеціальний (посадові чи уповноважені особи). Суб'єктивна сторона правопорушень, об'єднаних у главу 13 КпАП, характеризується як умислом, так і необережністю.

12.14. Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку