Безпека — доля обраних
В. Ліпкан
Вступ
Націобезпекознавство — одна із найважливіших складових духовної культури людства. У ньому сконцентрований значний політико-правовий досвід минулих поколінь, відбиті головні напрями, віхи та підсумки попередніх досліджень проблем забезпечення безпеки нації" особи, держави. Цей пізнавальний досвід, ідеї та досягнення минувшини чинять помітний вплив на сучасні концепції формування та функціонування системи національної безпеки, правові погляди та орієнтації щодо їх розвитку.
У своїх намаганнях зрозуміти сьогодення і знайти шлях до кращого безпечнішого майбутнього люди завжди зверталися і звертатимуться до минулого, до історично апробованих форм і механізмів забезпечення безпеки. І це не є даниною минувшині, сліпою вірою у традиції та авторитети, а становить собою необхідний спосіб людської орієнтації в геоісторичному часі та геополітичному просторі, природна потреба і прагнення кожної сучасності вийти на атрактор (найвищу точку безпеки особи, нації, держави тощо), і знайшовши, визначивши власне місце і призначення між минулим та майбутнім, забезпечити найбільш ефективну реалізацію власних потреб та інтересів через надійне функціонування механізму забезпечення безпеки.
У цьому аспекті непересічного значення набуває відображений у вченнях минулого звивистий шлях розвитку систем безпеки, процесу формування та ефективного функціонування її різних складових елементів.
Націобезпекознавство дозволяє наблизитися до розуміння: як у боротьбі і зіткненні різних поглядів і позицій одночасно відбувався процес розвитку пізнання природи національної безпеки, поглиблення уявлень про розумний баланс інтересів особи, нації і держави у забезпеченні безпеки, права і свободи людини, суспільний і державний лад, форми і методи забезпечення національної безпеки тощо.
По мірі того, як лишається позаду все більш значний пласт минулого і збільшується сукупний обсяг набутого людством знання про національну безпеку, все більшого значення набуває всеохоплююча галузь знань про забезпечення національної безпеки — націобезпекознавство. Саме так автор пропонує називати науковий напрям про національну безпеку. Проаналізувавши численні дослідження, я дійшов висновку про необхідність формування окремого терміну, який би позначав назву загальної теорії національної безпеки. Таким терміном пропонується визнавати "націобезпекознавство" — від латинського natнo — плем'я, народ; від укр. безпека, ...знавство — наука, вчення, течія. У подальшому в межах даного навчального посібника для означення загальної теорії національної безпеки вживатиметься згаданий термін.
Одним із завдань даного напряму і є розкриття основних положень формування дерева теорій про національну безпеку, а також розкриття механізму функціонування та розвитку системи національної безпеки України.
Необхідність формування націобезлекознавства
Націобезпекознавство — новий інтегрований науковий напрям, що поєднує низку наук і приватних теорій, зокрема таких, як: геополітика, етнодержавознавство, управління, синергетика, ноо-космологія, теорія держави та права, історія вчень про державу і право, міжнародне право, міжнародні відносини, оперативно-розшукова діяльність, розвідувальна діяльність, контррозвідувальна діяльність та ін.
Актуальність розвитку націобезпекознавства як наукового напряму і навчальної дисципліни зумовлена низкою чинників, які ми об'єднали до однієї типологічної моделі, що складається з двох рівнів: теоретичного та практичного.
На теоретичному рівні можна виокремити такі чинники: 1) відсутність цілісної системи знань, у межах якої б знайшов повний опис феномен національної безпеки; 2) відсутність підходів до формування механізмів узгодження проблемоутворюючих та проблемовирішуючих систем у сфері національної безпеки; 3) нерозробленість питань управління знаннями у сфері національної безпеки; 4) відсутність програм підготовки фахівців у галузі національної безпеки.
На практичному рівні доцільно зосередити увагу на таких чинниках: 1) ескалація загроз і небезпек, які набувають глобального характеру і є атрибутами цивілізації в період глобалізації; 2) зміна підходів до забезпечення безпеки в епоху глобалізації; 3) збільшення кількості й масштабності реалізованих небезпек та загроз; 4) наявність реальних загроз національній безпеці, зокрема її конституційному ладу, територіальній цілісності та державному суверенітету; 5) низька безпекова культура; 6) брак відповідних науково-дослідних центрів, довгострокових прогнозів, служб попередження і механізмів швидкого реагування на активізацію алгоритмів дестабілізації (ескалацію загроз та небезпек, помилки в механізмі управління ними); 7) дефіцит, а іноді й недостатня відповідність наукової та довідкової літератури; 8) невисока ефективність РНБОУ та невідповідність виконуваних ним функцій сьогочасній геополітичній реальності.
Особливої актуальності і про це слід зазначити окремо, набуває розвиток НБЗ у зв'язку із усе зростаючою кризою у функціонуванні сучасних систем безпеки, а також поступовим утвердженням інформаційного суспільства і нездатністю багатьох країн сформувати адекватну даному типу цивілізації, і відповідно до неї загрозам та небезпекам, систему забезпечення національної безпеки. Під кризою у даному ракурсі розуміється повна або часткова втрата системою забезпечення національної безпеки здатності виконувати покладені на неї функції, неможливість збереження гомеостазису в процесі впливу дестабілізуючих чинників як ззовні, так і зсередини. Внаслідок кризи у функціонуванні даної системи відбувається занепад і деградація традиційних форм життєдіяльності та життєзабезпечення етнонаціональної спільноти і різке погіршення демографічного відтворення, що призводить до глибокої соціально-психологічної кризи.
Наголосимо на тій обставині, що за останні роки з'явилося чимало робіт пов'язаних із проблемою забезпечення національної безпеки України. Проте більшість авторів, застосовуючи фрагментарний підхід, вихоплюють з цієї складної проблеми окремі елементи, ретельно піддаючи їх аналізові. Загалом слід звернути увагу, що домінуючою тенденцією у дослідженні окресленого кола питань є концентрація на частковому. Застосування даного підходу призводить до уривчастості у дослідженні такої системи, якою є національна безпека, і спричинює серйозні побоювання щодо можливості вироблення узагальнень, без яких неможливо сформувати стратегію, що визначатиме генеральний напрям руху української нації.
Як ніколи раніше, сьогодні дуже гостро відчувається необхідність у науково обґрунтованій методології забезпечення національної безпеки України. На це також звертають увагу автори першого в Україні навчального видання Нижник, Г.Л. Ситник, В.Т. Білоус "Національна безпека України", де декларується про розгляд основ національної безпеки України з позицій системного підходу. За умов демографічної та екологічної кризи, економічних негараздів, несформованості іміджу впливової держави, відсутність адекватної методології забезпечення національної безпеки є фатально небезпечною для України. Сьогодні потрібна не лише інтегруюча різні прошарки українства національна ідея, а й розроблена на науковій основі система заходів щодо її забезпечення. Для формування цієї основи і пропонується розробляти націобезпекознавство.
Нами пропонується розглядати феномен національної безпеки крізь призму декількох аспектів:
• визначити мету, завдання, функції, принципи та методологію наукового напряму;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Національна безпека України» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ (НАЦІОБЕЗПЕКОЗНАВСТВА)“ на сторінці 1. Приємного читання.
