Сили забезпечення національної безпеки України

Національна безпека України

У межах органів державного управління національною безпекою можна виділити окремо ті органи, забезпечення національної безпеки для яких є прямим обов'язком (органи спеціальної компетенції), і ті, які здійснюють дану функцію опосередковано (органи загальної компетенції). У свою чергу серед органів спеціальної компетенції виділимо ті, які мають спеціальну компетенцію, зокрема наділені правом застосування сили.

Одразу ж зауважимо, що свого часу як у КНБ, так і у нинішньому Законі України "Про основи національної безпеки України" вживається термін "воєнна організація держави". Згідно з КНБ воєнна організація держави включала в себе Збройні сили України, Службу безпеки України, внутрішні війська, органи і підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Прикордонні війська України, військові підрозділи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, інші військові формування, утворені відповідно до Конституції України, які мали забезпечити оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності її кордонів; протидію зовнішнім і внутрішнім загрозам воєнного характеру; боротися з організованою злочинністю; забезпечувати захист населення в разі катастроф, стихійних лих, небезпечних соціальних конфліктів, епідемій тощо.

Водночас у нинішньому Законі України "Про основи національної безпеки України", окрім воєнної організації держави, серед суб'єктів забезпечення національної безпеки окремо виділені правоохоронні органи. Тому, відповідно до ст. 1 даного закону воєнна організація — сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем з боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх загроз, а правоохоронні органи — органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

Відповідно Воєнна організація забезпечує оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності кордонів; протидіє зовнішнім загрозам воєнного характеру; а правоохоронні органи ведуть боротьбу із злочинністю і протидіють тероризму, забезпечують захист і врятування населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характерів.

Цікавим є і те, що дані терміни також застосовується і в Законі України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави". Причому у ст. 1 даного закону воєнна організація визначається як охоплена єдиним керівництвом сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до Конституції і законів

України, діяльність яких перебуває під демократичним контролем суспільства і відповідно до Конституції та законів України безпосередньо спрямована на вирішення завдань захисту інтересів держави від зовнішніх та внутрішніх загроз. Відповідно правоохоронні органи — державні органи, які відповідно до законодавства здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції (виділено мною — Л.В.). Курсивом за даного випадку ми виділили ті розбіжності, які різнять визначення даних термінів від аналогічних у Законі України "Про основи національної безпеки України".

Передусім зазначимо, що саме застосування даного терміну "воєнна організація" не вважається нами таким, що відповідає суті та призначенню цих органів. Зрозумілим є той факт, що даний термін міститься у Законах України "Про основи національної безпеки України" і України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави", водночас є причини піддати сумніву його точність.

Семантичний аналіз даного терміну, визначення якого міститься у згаданих законах, дає можливість говорити про їх неідентичність. Так, при визначенні терміну "воєнна організація" у Законі України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави" законодавець зазначає не на просту сукупність органів державної влади, а на охоплену єдиним керівництвом. Це ще раз підкреслює на важливість організації управління системою національною безпеки. Зрозумілим також є те, що законодавчо закріплено положення щодо відповідності органів державної влади і військових формувань не лише законам України, а й Конституції. Водночас викликає великий подив зміна законодавцем об'єкта захисту: якщо в Законі України "Про основи національної безпеки України" йдеться про забезпечення національних інтересів України, тобто національних інтересів окремої особи, українського суспільства та держави Україна, то за визначення, яке міститься в Законі України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави", йдеться лише про вирішення завдань захисту інтересів держави. За даного випадку, спрямованість і діяльність воєнної організації взагалі спрямовується на захист лише держави, у той час як особа і суспільство лишаються на самоті із проблемами забезпечення власної безпеки. З даним визначенням автор категорично не погоджується, оскільки воно не відповідає гуманістичним прагненням народу України до побудови демократичної, соціально-правової держави.

Виходячи із суті Закону України "Про основи національної безпеки України", в ньому йдеться пpo ті органи, які забезпечуватимуть національну безпеку, отже вони не обмежуються лише воєнними формуваннями Міністерства оборони України.

Як вже зазначалося вище, систему забезпечення національної безпеки на основі чинного законодавства і в межах єдиної державної політики утворюють сили її забезпечення, які здійснюють взаємодію між собою, інші органи державної влади, організації, суб'єкти забезпечення національної безпеки недержавної форми власності, які несуть у межах своєї компетенції усю повноту відповідальності за забезпечення національної безпеки.

Застосування терміну "організація" передбачає наявність загального суб'єкта управління (управляючого параметра) і спільних для усіх суб'єктів правил функціонування. Зрозуміло, що за даних умов йдеться про існування відокремленої, певним чином самостійної організаційної структури. Це не є вірним насправді, адже сама система забезпечення національної безпеки утворюється заради забезпечення реалізації національних інтересів та забезпечення стійкого розвитку української держави. Тому застосування терміну "організація" до таких сил забезпечення як МВС, СБУ, УДОУ та інші є недоцільним.

Логіка уведення даного поняття очевидна: в усіх перерахованих підрозділах відбувається військова служба. У той же час, цим поняттям, на наш погляд, потрібно відображати не якість представлених органів, а репрезентувати та окреслювати їх спрямованість. Тобто йдеться про те, що за випадку використання даного критерію застосовується функціональний критерій, у той час як віднесення і створення сил національної безпеки відбувається на організаційній основі. Таким чином, зміна акцентів при розробленні поняття, дозволить більшу увагу зосереджувати не на внутрішніх особливостях органів, а на їх приналежності та призначенні, можливості виконання важливих функцій щодо забезпечення саме національної безпеки.

Звичайно, що проблема розроблення та введення нового поняття, тим більше яке відбиває ключові позиції в системі забезпечення національної безпеки є питанням складним. Водночас нами пропонується замість терміну "воєнна організація держави" вживати термін "сили забезпечення національної безпеки".

Аргументи на користь пропонованої позиції можна висунути наступні. По-перше, перераховані вище органи, міністерства та відомства метою свого функціонування мають забезпечення національної безпеки у тій чи іншій сфері суспільного буття, із зосередженням уваги на конкретних напрямах. Прикладом, Служба безпеки України — державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Міліція в Україні — державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

По-друге, для реалізації покладених на них державою функцій дані органи мають право застосовувати силу, тобто саме силовий фактор визначає і відокремлює дані органи. І це є вагомим з огляду на ту обставину, що відокремлює, прикладом, МВС від судів, СБУ від Прокуратури. Силовий фактор у даному випадку є визначальною ознакою для угрупування даних органів до єдиної системи. Саме він визначає ці органи, надає можливість казати окремо про Президента України, Кабінет Міністрів України тощо, тобто про тих суб'єктів, які не наділені правом застосування сили.

По третє, в системі забезпечення національної безпеки України виділяють суб'єктів загальної і спеціальної компетенції, критерієм розподілу яких є можливість застосування сили. Органи внутрішніх справ належать до державних органів виконавчої влади спеціальної компетенції, діяльність яких, з урахуванням змісту та характерних особливостей їх діяльності, максимально наближена до розв'язання проблем, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і спрямована на практичне вирішення завдань по забезпеченню національних інтересів у сфері внутрішньої безпеки.

По-четверте, основними елементами Воєнної організації держави є: військові формування — Збройні сили України, внутрішні війська МВС, Державна прикордонна служба України; спеціалізовані військові формування — війська Цивільної оборони, Військова служба правопорядку у Збройних силах України; державні правоохоронні органи — Служба безпеки України, органи та підрозділи Міністерства внутрішніх справ України. Отже, Воєнна організація складається не лише з військових формувань різних міністерств і відомств, а й з правоохоронних органів, що ще раз доводить неточність застосування даного терміну. При чому, закон даний пробіл не усунув, тому що, хоча окремо і зазначив на правоохоронні органи, виокремив з їх кола СБУ. Але про це йтиметься нижче.

По-п'яте, при визначенні завдань та функцій воєнної організації зазначено, що вона протидіє лише загрозам; про небезпеки чомусь зовсім не згадується, тим більше зазначається на загрози лише воєнного характеру і лише зовнішні. Це є суттєвим обмеженням кола завдань, а також самого призначення даної системи, яка фактично перетворюється на філіал Збройних сил України. Це е невірним, і не лише через те, що система забезпечення національної безпеки створюється для забезпечення реалізації національних інтересів в усіх сферах життєдіяльності, а не лише у воєнній і у внутрішній, а й через ігнорування сучасних тенденцій глобалізації, формування інформаційного суспільства. Таким чином звуження сфери дії сил забезпечення національної безпеки лише до загроз воєнного характеру є невиправданим і не відповідає початковій меті створення даної системи.

Таким чином, ураховуючи викладене, аргументувавши власну позицію, ми вважаємо доцільним застосування терміну "сили забезпечення національної безпеки", який доцільно використовувати при розгляді проблем націобезпекової проблематики.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Національна безпека України» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сили забезпечення національної безпеки України“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ (НАЦІОБЕЗПЕКОЗНАВСТВА)

  • Сутність і зміст націобезпекознавства

  • Міждисциплінарний підхід до формування націобезпекознавства

  • Основні категорії націобезпекознавства

  • Націобезпекознавство в системі наук

  • Архітектура наукового підходу до вивчення складових національної безпеки

  • Список рекомендованої літератури

  • Розділ 2. УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ УКРАЇНИ

  • Система забезпечення національної безпеки України

  • Мета, завдання і функції системи забезпечення національної безпеки України

  • Принципи побудови та функціонування системи забезпечення національної безпеки

  • Сили та засоби забезпечення національної безпеки України

  • Гарантії ефективного управління національною безпекою

  • Система управління національною безпекою України

  • Структура системи управління національною безпекою

  • Компетенція Президента України у забезпеченні національної безпеки України

  • Конституційні засади організації та діяльності Кабінету Міністрів України в сфері управління національною безпекою

  • Компетенція Верховної Ради України в сфері забезпечення національної безпеки

  • Національний банк України

  • Сили забезпечення національної безпеки України
  • Роль ОВС України в управлінні національною безпекою

  • Роль Служби безпеки України в управлінні національною безпекою

  • Роль Державної митної служби в управлінні національною безпекою

  • Завдання Управління державної охорони України у сфері управління національною безпекою

  • Роль сил спеціального призначення у забезпеченні національної безпеки України

  • Висновок

  • Висновки

  • Список рекомендованої літератури

  • Розділ 3. ПРАВО І НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

  • Поняття та зміст нормативно-правового забезпечення національної безпеки

  • Роль права в забезпеченні національної безпеки

  • Методологія формування правового поля забезпечення національної безпеки України

  • Принципи формування нормативно-правового поля забезпечення національної безпеки

  • Методологія формування Концепції національної безпеки України

  • Поняття та зміст Концепції національної безпеки

  • Основні підходи до формування доктрин національної безпеки

  • Основні положення Закону України "Про основи національної безпеки України"

  • Модель ієрархічної системи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в сфері національної безпеки

  • Висновки

  • Розділ 4. ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

  • Поняття та зміст інформаційної безпеки

  • Характеристика загроз інформаційній безпеці системи державного управління

  • Поняття та види загроз національним інтересам та національній безпеці в інформаційній сфері

  • Теоретичні аспекти формування та функціонування системи забезпечення інформаційної безпеки України

  • Мета функціонування, завдання системи забезпечення інформаційної безпеки

  • Методи забезпечення інформаційної безпеки

  • Структура системи забезпечення інформаційної безпеки та компетенція її складових

  • Державна політика національної безпеки а інформаційній сфері

  • Висновки

  • Список рекомендованої літератури

  • Розділ 5. ГЕОПОЛІТИЧНА БЕЗПЕКА ТА ЇЇ СТАН НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

  • Джерела геополітики

  • Предмет геополітики

  • Поняття геополітичної безпеки

  • Загальна характеристика України як суб'єкта геополітики

  • Сучасні загрози геополітичній безпеці

  • Система забезпечення геополітичної безпеки

  • Пріоритетні напрями забезпечення геополітичної безпеки

  • Висновки

  • Розділ 6. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

  • Екологічні закони та головні принципи екологічної безпеки

  • Основні риси та критерії екологічної безпеки Екологічній безпеці властиві певні риси.

  • Поняття та види загроз національній безпеці в екологічній сфері

  • Система екологічної безпеки

  • Державна система забезпечення екологічної безпеки

  • Напрями забезпечення національної безпеки в екологічній сфері

  • Висновки

  • Розділ 7. ВОЄННА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

  • Основні загрози воєнній безпеці України

  • Чинники, що впливають на ступінь воєнної небезпеки

  • Існуючі та прогнозовані загрози воєнній безпеці України

  • Система воєнної безпеки України

  • Система забезпечення воєнної безпеки і умови її формування

  • Складові системи воєнної безпеки і їх повноваження

  • Аналіз стану системи воєнної безпеки

  • Перспективи розвитку і шляхи вдосконалення системи воєнної безпеки України

  • Особливості реформування Збройних сил України

  • Проблеми реформування Збройних сил України

  • Висновки

  • Список рекомендованої літератури

  • Розділ 8. СТРАТЕГІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

  • Стратегія національної безпеки США

  • Управління національною безпекою в Китаї

  • Політика безпеки Німеччини

  • Політика національної безпеки Франції

  • Державна стратегія національної безпеки Японії у XXI столітті

  • Концепція національної безпеки Монголії

  • Концепція національної безпеки Республіки Молдова

  • Концепція національної безпеки Республіки Білорусь

  • Концепція національної безпеки Російської Федерації

  • Висновки

  • Розділ 9. НЕДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ

  • Національні інтереси та їх забезпечення недержавною системою національної безпеки України

  • Види загроз національній безпеці України

  • Джерела загроз національній безпеці України

  • Методи забезпечення національної безпеки України

  • Напрями недержавного управління національної безпекою України у різних сферах суспільного життя

  • У сфері внутрішньої політики

  • В інформаційній сфері

  • У сфері науки і техніки

  • У сфері духовного життя

  • У сфері оборони

  • У сфері екології

  • У сфері безпеки державного кордону

  • Політика забезпечення національної безпеки України недержавними суб'єктами і першочергові заходи з її реалізації

  • Структура недержавної системи забезпечення національної безпеки України

  • Основні функції недержавної системи забезпечення національної безпеки України

  • Сутність та зміст менеджменту недержавної системи безпеки

  • Сутність та зміст менеджменту НСБ

  • Висновки

  • Список рекомендованої літератури

  • Розділ 10. БЕНЧМАРКІНГ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Поняття та сутність бенчмаркінгу

  • Поняття бенчмаркінгу

  • Механізм бенчмаркінгу

  • Принципи та методи бенчмаркінгу

  • Етапи проведення бенчмаркінга

  • Перспективи бенчмаркінгу безпеки

  • Перспективи розвитку бенчмаркінгу безпеки в Україні

  • Висновки

  • Перелік питань до підсумкового заняття з курсу "НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ"