Завдання законодавства про національну безпеку
Розглянувши роль права в забезпеченні національної безпеки, перейдемо до аналізу самої методології формування нормативно-правового поля забезпечення національної безпеки України.
Конституція України створила базу для подальшого розвитку законодавства, одним з напрямків якого є розвиток законодавства Про національну безпеку. Воно має базуватися на принципах верховенства права, відповідати чинній Конституції, а також виконувати поставлені задачі:
• концептуалізувати феномен національної безпеки як такої, визначивши її вихідні характеристики, параметри і чинники, загрози та небезпеки, параметри управлінських впливів;
• актуалізувати проблему побудови системи національної безпеки як найбільш ефективного засобу забезпечення національних інтересів;
• легітимізувати не тільки процес управління національної безпеки, але і функціонування самої системи забезпечення національної безпеки, яка має складатися із державної і недержавної підсистем забезпечення національної безпеки;
• активізувати діяльність уповноважених органів державної влади і недержавних структур в цьому напрямку;
• закласти фундамент для прогнозованої стабілізації геополітичної ситуації з метою максимальної реалізації українських національних інтересів;
• створити систему моніторингу для відстеження і своєчасної нейтралізації передумов, що створюють загрозу національним інтересам української нації;
• сприяти утворенню гнучкої системи корелюючих нормативно-правових актів, реалізація яких забезпечуватиме подальший розвиток України.
Формування законодавства по забезпеченню національної безпеки, яке б відповідало Конституції України, нерозривно пов'язано з підвищенням ролі закону. Саме через відповідні Конституції закони як юридичну форму вираження волі народу чи безпосередньо через своїх представників у парламенті, можливо найбільш ефективне відновлення системи права на демократичних і гуманістичних засадах. Лише верховенство Конституції і закону в системі нормативно-правових актів держави забезпечить високу якість усієї єдності та внутрішньої погодженості законодавства про національну безпеку. Адже реформування правової системи — це, насамперед, відновлення і розвиток законодавства і забезпечення вищого авторитету правового закону в суспільстві і державі.
Причини гальмування процесу формування нормативно-правового фундаменту забезпечення національної безпеки
Хоча в цілому не можна стверджувати про повну відсутність нормативно-правової бази щодо врегулювання обговорюваних питань, усе-таки варто констатувати, що розрізнені, несистематизовані правові акти, споконвічно не здатні за своєю сутністю відігравати значну роль для цілісного нормотворчого впливу на національну безпеку.
Передусім слід сказати, що національна безпека є визначальною категорією і системоутворюючим ядром суверенної держави, отже, її основні концептуальні положення мають стати висхідними для забезпечення національної безпеки.
Найбільш вдалим кроком у даній сфері є прийняття 19 червня 2003 року Закону України "Про основи національної безпеки України", в якому було зазначено про втрату чинності Концепції (основи державної політики) національної безпеки України від 16 січня 1997 року, котра в цілому достатньо повно визначала напрями державної політики у сфері забезпечення національної безпеки і впевнено можна говорити про те, що свого часу відіграла позитивну роль. Вона відкривала шлях до удосконалення і відпрацювання законів щодо регулювання суспільних відносин у конкретних сферах життєдіяльності, таким чином у принципі закладалися основи для відпрацювання уніфікованого підходу до правового забезпечення як окремих елементів національної безпеки так і в цілому.
Водночас при написанні КНВ мають враховуватися геополітичні, геоекономічні та геоінформаційні реалії і взагалі середовище функціонування держави та цивілізації в цілому.
Хронометраж становлення законодавства про національну безпеку не вражає своєю змістовністю. 20 лютого 2003 року у першому читанні приймається проект Закону України "Про внесення змін до Концепції (основ державної політики) національної безпеки України". Водночас як сам підхід до побудови, так і сама архітектура КНБ залишилися незмінними. Були внесеш незначні корективи щодо змісту окремих положень, зокрема:
* уточнюються суб'єкти забезпечення національної безпеки (український народ, Президент України, Верховна Рада України, Рада національної безпеки і оборони України тощо);
• уточнюються пріоритетні національні інтереси України, зокрема, Концепцію доповнено положеннями про "забезпечення державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, невтручання інших держав у внутрішні справи України", "додержання конституційних прав і свобод громадян у сфері отримання інформації та користування нею", "захист особи, суспільства і держави від тероризму, в тому числі міжнародного та інших загроз" тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Національна безпека України» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методологія формування правового поля забезпечення національної безпеки України“ на сторінці 1. Приємного читання.
