Менеджмент НСБ є особливим видом діяльності, що спрямований на впорядкування, погодження колективних дій людей щодо досягнення спільної мети. Об'єктивна потреба виникнення та розвитку менеджменту в недержавному секторі безпеки обумовлена суспільним характером праці.
Як відомо, є чимало різних видів, форм матеріальної та духовної колективної діяльності. В будь-якій з них завжди і обов'язково наявні дві сторони — управлінська та виконавська (предметна). Щодо останньої управління носить "вторинний" характер. Саме по собі воно не створює жодних духовних і матеріальних цінностей, а лише сприяє оптимізації відповідних зусиль окремих виконавців.
Управління безпекою недержавними структурами притаманне кожній стадії розпитку суспільства і відповідає типу цивілізації. На ранніх етапах його існування (сільськогосподарська цивілізація) управління безпекою безпосередньо входило в процес тієї діяльності, котру воно так чи інакше упорядковувало. В міру того, як відбувався все більший розподіл праці в суспільстві, управління безпекою набувало відносної самостійності. Його завдання знайшли свій концентрований вираз у функціях особливих соціальних інститутів — органів управління. Це висунуло вимогу виділення особливої групи людей, для яких управління стало професійним заняттям, різновидом праці — менеджерів безпеки.
Менеджмент НСБ є об'єктивно необхідним різновидом праці, який забезпечує погодженість та упорядкованість спільної праці людей для забезпечення безпеки об'єкта. Таке розуміння менеджменту безпеки базується на аналізі змісту антропної діяльності, об'єктивних законів функціонування суспільства.
У той же час при характеристиці менеджменту НСБ почасти використовуються загальнотеоретичні положення кібернетики. Управління у рамках цієї науки розглядається як функція організованих систем, які забезпечують цілісність їх структури, підтримання режиму функціонування згідно із закладеною програмою, не перевищення граничних параметрів, тобто підтримання гомеостазису. Отже, управління в такому розумінні є атрибутом систем безпеки будь-якого класу, у тому числі й недержавної системи безпеки (під системою розуміються безліч структурно розчленованих взаємопов'язаних і взаємодіючих елементів, які виконують певні функції і створюють деяку цілісну єдність, що володіє новими, інтегративними властивостями, котрі не зводяться до суми властивостей окремих елементів).
Із усієї безлічі систем кібернетика виокремила такі, яким властиво зберігати свою цілісність і функціонувати в умовах змінюваного середовища. Вказана властивість забезпечується особливим механізмом, котрий називається управлінням. Таких систем налічується три види.
Насамперед слід виділити біологічні системи, тобто тваринний і рослинний світ. Внаслідок тривалої еволюції в них сформувався своєрідний механізм самоуправління на основі інстинктів та рефлексів. Він засновується на сприйнятті системою впливів зовнішнього середовища, переробці таких сигналів та відповідному реагуванні на зовнішні подразники. По суті справи, тут точніше було б казати про саморегулювання — особливу властивість вказаних систем, яка забезпечує їх функціонування.
До другого виду належать створені людьми технічні системи (машини, автомати, технічні процеси), програми доцільного функціонування яких (алгоритми) закладеш в їх конструкцію людиною.
Специфічний вид організованих систем складають соціальні системи, тобто суспільні утворення. Процеси їх збереження, функціонування та розвитку є результатом свідомої діяльності людей. Принципова схема управління міститься у додатку.
У загальному вигляді, стосовно будь-яких систем, управління можна уявити як виявлення (шляхом передавання по каналах прямого зв'язку командної інформації) впливу управляючої підсистеми на керовану. Звідси по каналах зворотного зв'язку в управляючу підсистему надходить освідомча інформація. Крім того, ці підсистеми мають також інформаційні зв'язки з навколишнім середовищем. Управляюча та керована підсистеми, канали прямого та зворотного зв'язку, а також навколишнє середовище створюють систему управління.
Так виглядає універсальне уявлення про управління в біологічних, технічних (або механічних) І соціальних системах, яке засноване на абстрагуванні від їх фізичних, природних особливостей.
Іноді питання про сутність явища ототожнюють з його змістом. Це неправильно, оскільки йдеться про два цілком самостійні поняття, чого ігнорувати ніяк не можна.
Ігноруючи зміст поняття управління і виходячи із формально-логічного (кібернетичного) уявлення про нього, окремі дослідники ототожнюють його з будь-якою діяльністю як пізнавальною, так і перетворювальною. У результаті навіть "впливи" робітника на предмет і знаряддя праці розглядаються ними як управління.
Як і будь-яка, здійснювана в суспільстві діяльність, менеджмент НСБ прагне досягти певної мети. Його зміст обумовлюється комплексом взаємопов'язаних функцій та методів їх реалізації, які використовуються при цьому.
Менеджмент НСБ заснований на притаманних тільки людині здатностях ставити перед собою цілі та знаходити адекватні засоби їх досягнення, передбачати результати впливу. Взагалі ніщо не робиться без свідомого наміру, без бажаної мета. Саме цією ознакою менеджмент НСБ відрізняється від того, що ми умовно називаємо управлінням у складних біологічних і технічних системах. Цілі менеджменту НСБ випливають із суспільних потреб у безпеці. Свідомі, активні зусилля людини щодо їх досягнення характеризують управління як цілеспрямовану діяльність, у якій проглядається єдність інтелектуального та вольового моментів.
Слід зазначити, що цілі менеджменту безпеки диференціюються залежно від рівнів його здійснення. Так, мета менеджменту усієї системи недержавної безпеки складається із забезпечення ефективного функціонування та розвитку усіх відповідних структур, що діють у сфері безпеки, вирішення загальних завдань забезпечення шляхом створення та організації діяльності спеціальних підприємств, громадських організацій, які здійснюють управління в різних сферах. На індивідуальному рівні мета менеджменту полягає у забезпеченні безпеки кожної особи.
Це досягається: 1) визначенням місця потреби у безпеці, прав і обов'язків кожної людини в системі безпеки; 2) підготовкою індивіда до виконання своїх завдань; 3) створенням сприятливих умов для найкращого здійснення ним його соціальної функції; 4) відповідним контролем за його діяльністю. Щодо окремого колективу чи групи осіб метою управління є консолідація та спрямування індивідуальних зусиль виконавців на ефективне розв'язання загальних завдань забезпечення безпеки.
Цілі менеджменту безпеки досягаються в результаті здійснення загальних функцій, які виступають різновидами управлінської діяльності і ? об'єктивно необхідними в будь-яких системах безпеки. Відомо, що кожен керівник на основі вивчення проблем, які виникають перед колективом, повинен передбачати розвиток подій в майбутньому та планувати, тобто визначати програму та порядок дій підлеглих. Йому слід організовувати діяльність колективу, створювати умови для ефективного виконання завдань, які стоять перед ним, виявляти в процесі контролю відхилення в роботі й вносити в неї необхідні корективи, подавати виконавцям практичну допомогу.
Таким чином, набір функцій управління є універсальним. Зміст же їх залежить від специфіки виконавчої діяльності. Тут виявляється ЇЇ діалектичний зв'язок з управлінням. Розгляд цих сторін у відриві одна від одної може призвести або до абсолютизації або викликати недооцінку значення управлінських процесів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Національна безпека України» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сутність та зміст менеджменту НСБ“ на сторінці 1. Приємного читання.
