Гарний той уряд,
який дає максимум свободи
з мінімальним втручанням
у справи суспільства
Китайська мудрість
Вступ
Недержавне управління національною безпекою України становить собою вагому складову політики національної безпеки. Через це актуальними для розгляду е поняття та зміст недержавної системи безпеки, її складових, загроз та напрямів забезпечення.
Положення щодо використання і включення недержавної системи безпеки до загальної системи національної безпеки розглядалися лише у постановочному плані. Відтак, наше завдання полягає у тому, щоб не тільки висувати певні ідеї, а й обґрунтовувати необхідність їх реалізації. Що і буде зроблено нижче.
Поняття та зміст недержавної системи безпеки України
Неодмінним атрибутом сильної держави е достатня система національної безпеки. Варто відразу ж сказати, що дана система містить у собі найбільш важливі складові: безпека особи та соціуму, а також безпека держави. Саме цей триєдиний організм утворює національну безпеку в сучасному її розумінні.
Зазначу, що на сьогодні Україна не посідає пальму першості в законодавчому забезпеченні національної безпеки, оскільки, не говорячи про відсутність фундаментальних законів: про основи зовнішньої і внутрішньої політики, про недержавне забезпечення національної безпеки і т.д., чинний закон України "Про основи національної безпеки України " не відповідає євроінтеграційним прагненням України, Так само як і у Стратегії національної безпеки України лише задекларовано про участь громадян у забезпеченні НБУ, втім не визначено конкретні механізми, а головне напрями взаємодії із державними органами. Більш того, на сьогодні фактично відсутня ієрархічна система нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в сфері національної безпеки.
Виникає закономірне питання: а що заважає виробити концептуально і методологічно адекватну концепцію національної безпеки і на її основі розробити дерево доктрин і програм? На наш погляд, відповідь на дане питання лежить у методологічній площині.
Варто звернути увагу на той факт, що сам термін "національна безпека" увійшов у науковий обіг порівняно недавно, однак це аж ніяк не є свідченням народження нового феномена. Краще говорити про переосмислення ролі, місця і важливості безпеки в сучасному світі — безпекоренесанс. У той же час народження даного терміна, особливо в нашій державі, поки не знайшло адекватних наукових розроблень. Унаслідок цього, в такому термінологічному вакуумі, його трактування іноді вражає своєю багатогранністю, а іноді неадекватністю суті того явища, що він відображає. Однією із розповсюджених оман є ототожнення національної безпеки з державною, тобто безпекою самої держави. Саме дана позиція зараз практично представлена в нашій державі, тому що про існування недержавної системи безпеки як резервної і такої, що органічно доповнює державну систему безпеки пишеться і говориться дуже мало. Тому, на перший погляд, не дуже важливе, з практичного погляду, питання щодо термінології набуває важливого значення внаслідок його застосування.
Відзначимо, що одним з головних акцентів, які мають робитися ігри розгляді цих питань, є усвідомлення того факту, що національна безпека по своїй природі являє собою дуалістичну систему, представлену двома основними підсистемами безпеки: державною і недержавною.
У нашій країні поки ще складно говорити про наявність чітко функціонуючої системи національної безпеки, саме в кібернетичному значенні цього слова. Очевидним є той факт, що держава піклується про конкретну особу і про суспільство в цілому, однак не секрет, що багато важливих питань залишаються далеко невирішеними. При цьому варто визнати і ту обставину, що, хоча в чинному законі "Про основи національної безпеки України" і йдеться про таких суб'єктів забезпечення національної безпеки як громадські організації, громадяни і т.д., реально не є відпрацьованим механізм їх безпосередньої участі.
Що ж стосується державної системи безпеки (ДСБ), то її складові компоненти, абсолютно однозначно обмежені тими цілями і функціями, що покладені на них відповідно до закону. Крім цього, слід також сказати про значний арсенал силових засобів вирішення проблем у суб'єктів даної системи, що іноді призводить до розбалансованості застосування даних методів поряд з іншими несиловими і наданням переваги першим.
Саме у даному контексті громадянське суспільство має створити багаторівневу і багатофункціональну інфраструктуру. Недержавна система безпеки (НСБ) має розглядатися як така, що органічно доповнює державну, є рівноправною і дієздатною системою, оскільки монополія на безпеку призводить до продукування небезпеки.
Розумний баланс державної і недержавної систем слугуватиме серйозною підмогою для розвитку й ефективного функціонування всієї системи національної безпеки, а отже позитивно позначатиметься на можливості більш повної реалізації національних інтересів.
У зв'язку з цим актуалізується необхідність у формуванні системи суб'єктів НСБ, на яких можуть бути покладені наступні функції: виявлення і попередження дій джерел небезпеки, що зароджуються, загроз національній безпеці; залучення широких верств населення до процесу забезпечення безпеки; формування ідеології безпеки і на її основі здійснення пропаганди громадянської згоди, розвитку громадянської самосвідомості, патріотизму; забезпечення погодженого функціонування ДСБ і НСБ як єдиного організму; здійснення громадянського контролю як за діяльністю недержавної, так і державної систем безпеки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Національна безпека України» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 9. НЕДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ“ на сторінці 1. Приємного читання.
