Розділ «3.5. Діяльність України в ООН»

Радіологічні наслідки Чорнобиля досліджує Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ). Ця організація, що захищає інтереси атомної енергетики, намагалася з'ясувати причини аварії та виробити рекомендації для ліквідації її наслідків. У 1989 р. вона розпочала роботу над проектом щодо оцінок і впливу наслідків катастрофи на здоров'я людей і навколишнє середовище. 1990 р. у Відні представники Росії, Білорусі та України разом із МАГАТЕ підписали угоду про проведення міжнародних досліджень з Чорнобиля в науковому центрі "Прип'ять". МАГАТЕ сприяло в організації Чорнобильського центру радіаційних досліджень: тільки у 1993 р. нею було здійснено п'ять проектів на суму кілька десятків мільйонів доларів.

Активну підтримку постраждалим регіонам надала ЮНЕСКО: у 1991 р. організація розробила Чорнобильську програму, що охоплювала будівництво шкіл, дослідження й підготовку кадрів, аналіз соціальних, економічних наслідків аварії, збереження культурних цінностей. Загалом програма ЮНЕСКО "Чорнобиль" містила 70 проектів. 9 січня 1991 р. у Парижі було підписано угоду між ЮНЕСКО і СРСР про виконання програми з ліквідації наслідків Чорнобиля. На заклик ЮНЕСКО відгукнулися відомі представники інтелігенції західних країн — П'єр Карден, Мірей Матьє, Марина Владі, Матіас, Сальваторе Адамо та ін. Було створено Фонд Чорнобиля й організовано Акцію милосердя — "Мільйон для дітей Чорнобиля", надано допомогу для створення реабілітаційних центрів за кордоном. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) сприяла створенню в Обнінську (Росія), Києві, Мінську радіологічних центрів, які реалізують проекти цитологічного характеру: онкології, гематології, імунології. Екологічними проблемами Чорнобиля опікується Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП).

Сьогодні перед Україною стосовно питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи постають передусім два завдання: оздоровлення й медичне забезпечення постраждалих, соціально-економічна реабілітація територій, що мають статус чорнобильських, та забезпечення безпеки закритого реактора. За домовленістю між Україною і країнами "Великої сімки", закріпленою у Меморандумі про закриття ЧАЕС, будується сховище для відпрацьованого ядерного палива. Питання про альтернативні проекти утилізації ядерного палива регулярно розглядаються учасниками Асамблеї донорів Чорнобильського фонду "Укриття", в яких передбачаються всі необхідні заходи для закриття АЕС. Водночас Україна й досі потерпає від браку технологій для дезактивації забруднених територій, а також від недосконалого розміщення і перерозподілу продуктивних сил у зв'язку з аварією на ЧАЕС. Особливе занепокоєння викликає стан збудованого 1986 р. саркофагу-укриття, а також намагання західних країн нав'язати Україні розміщення європейського ядерного могильника в зоні Чорнобиля.

І нині наслідки катастрофи є відчутними для Росії, Білорусі і України, землі яких опинилися в епіцентрі ядерного лиха. Сьогодні це не тільки питання екології, а й глибокі гуманітарні проблеми, на розв'язання яких спрямовані зусилля політиків, економістів, дослідників, науковців, фінансові потоки з-за кордону тощо. У цьому зв'язку була опублікована доповідь міжнародних організацій "Гуманітарні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС: стратегія і реабілітація", підготовлена дослідниками США, Росії, України і Білорусі (6 лютого 2002 p.). Серед основних висновків привертають увагу такі положення: радіоактивне забруднення, що стало результатом вибуху на Чорнобильській АЕС, являє собою ризик для здоров'я населення і стримує економічний розвиток. Офіційно визнані забрудненими території становлять 23 % площі Білорусі, 5 % площі України і 1,5 % площі Російської Федерації. На цих територіях проживають близько 6 млн. осіб: близько 19 % населення Білорусі, 5 % населення України і майже 1 % населення Російської Федерації.

Занепокоєність викликають насамперед так звані сильно забруднені території, де нині проживає від 150 до 200 тисяч осіб. В Україні Чорнобильський бюджет, починаючи з 1997 p., постійно скорочувався через нестачу коштів.

Через 20 років після аварії, з огляду на активну роботу з ліквідації наслідків катастрофи, проведену трьома безпосередньо постраждалими країнами, може виникнути запитання: чому міжнародне співтовариство має фінансувати заходи, спрямовані на розв'язання складного комплексу гуманітарних проблем, викликаних вибухом 26 квітня 1986 p.?

На користь позитивної відповіді міжнародне співтовариство наводить три вагомі аргументи. Перший аргумент полягає в тому, що світ має практичний інтерес до чорнобильської проблеми. Цей інтерес стосується не тільки питань безпеки самої АЕС, а й питань про довгостроковий вплив радіоактивних елементів на здоров'я людини, а також про складні аспекти керування в умовах надзвичайної ситуації, зокрема під час виникнення аварії. Наступним аргументом є те, що світове співтовариство тривалий час надавало допомогу для ліквідації наслідків аварії. Третій аргумент полягає в тому, що міжнародне співробітництво може слугувати моделлю на майбутнє. Україна використовує всілякі заходи, щоби привернути увагу світової спільноти до проблем Чорнобиля. На саміті СНД 2004 р. в А стані (Казахстан) держава ініціювала питання "Про проголошення 2006 р. в державах-учасницях СНД Роком пам'яті Чорнобильської катастрофи". 60-та сесія Генеральної Асамблеї ООН (листопад 2005 р.) розпочалася з обговорення проблеми ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Україна знову звернулася до учасників із пропозицією активізувати міжнародні зусилля для подолання довгострокових наслідків катастрофи; поінформувала про зусилля Уряду України, спрямовані на розв'язання медичних, гуманітарних і соціально-економічних проблем щодо реабілітації постраждалого населення і вражених територій, про підготовку Національної програми мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи до 2010 р., про заходи щодо закриття ЧАЕС і перетворення об'єкта "Укриття" в екологічно безпечну систему.

Отже, ця проблема опинилася в центрі експерименту, що не має прецедентів у сфері міжнародного співробітництва.

Ядерна енергія є привабливою за багатьма показниками: потужністю, дешевизною, чистотою екології. У 2000 р. у світі налічувалося 438 ядерних діючих реакторів, що забезпечували 16 % глобальної енергії. Підключено шість нових: в Індії, Бразилії, Пакистані, Чехії. Один реактор було призупинено (Чорнобиль). Більш як 30 країн використовують ядерну енергію як джерело й виробництво електроенергії. її складова у Франції сягає 76 % усієї енергії, у Бразилії — 1,4 %. Середній вік експлуатації реакторів — 32 роки.

Питання реформування ООН

Перед учасниками ООН постали питання необхідності реформування цієї універсальної міжнародної організації. За 60 років після прийняття Статуту ООН світ значно змінився, і Рада Безпеки ООН вже не може відповідати вимогам сьогодення. Отже, перша група питань пов'язана з реформуванням Ради Безпеки ООН. Йдеться про необхідність розширення членського складу Ради Безпеки та її реструктуризацію. Генеральний секретар ООН К. Аннан пропонує збільшити склад РБ ООН до 24 осіб (нині 15) і збільшити число постійних членів РБ з 5 до 11 (право вето залишити за 5). Серед інших пропозицій —- забезпечення більшої транспарентності в роботі Ради Безпеки та вдосконалення методів її роботи; проведення консультацій із залученням широкого кола учасників, посилення впливу Комісії з прав людини шляхом перетворення її на Раду з прав людини, а також посилення контролю за фінансовою і миротворчою діяльністю ООН та ін.

Проблеми розширення складу постійних членів РБ ООН, процедури голосування в РБ, зокрема використання права вето, та інші постійно наштовхуються не тільки на глибоку протидію учасників Ради Безпеки, а й на конкуренцію за гіпотетичні можливості інших країн ООН. Так, найвпливовіші країни, що розвиваються (Бразилія, Індія, Нігерія), підтримали пропозицію про розширення складу постійних членів РБ, розраховуючи посісти в ній нові місця, їхні регіональні суперники — Аргентина, Пакистан, Єгипет — виступили проти, вони пропонують розширити склад постійних членів РБ ООН тільки за рахунок Німеччини та Японії, які роблять вагомий внесок як в бюджет ООН, що для багатьох держав є головним аргументом, так і на виконання Організацією своїх цілей і принципів (наприклад, фінансовий внесок Японії у 2005 р. покриває 19 % бюджету ООН і поступається цим показником тільки США, на які припадає 22 %). Викликала дискусію і проблема вето. Якщо більшість країн — членів ООН виступили за його скасування, то постійні члени Ради Безпеки перекреслили такі наміри. Проти надання постійного членства в РБ Японії і Німеччини категорично виступає Італія. Позиція України є суто прагматичною: вона підтримує будь-який варіант розширення Ради Безпеки ООН, який передбачатиме одне додаткове місце серед непостійних членів РБ ООН для регіональної групи східноєвропейських держав.

Суверенітет держав і над національність міжнародних структур