Розділ «3.5. Діяльність України в ООН»

Функціональні типи МТО:

· міжнародні місії спостерігачів або місії зі встановлення фактів, цивільні, військові або змішані (спостережницькі);

· міжнародні операції з залученням збройних сил (військові МТО або ВМТО);

· міжнародні миротворчі поліцейські операції (поліцейські МТО— ПМТО);

· міжнародні миротворчі операції з надання гуманітарної допомоги (гуманітарні МТО—ГМТО), які слід відрізняти від надання допомоги жертвам стихійних лих і катастроф.

Розрізнення МТО за суб'єктом:

· миротворчі операції ООН (за мандатом ООН);

· регіональні МТО — миротворчі дії регіональних організацій за мандатом ОБСЄ, ОАЄ, ОАД, СНД тощо;

· внутрішні МТО (з міжнародно-правового погляду є поліцейськими операціями держави на власній території) для запобігання і розв'язання не міжнародного конфлікту між недержавними соціальними суб'єктами (етнічними групами, регіональними утвореннями всередині одної держави тощо).

Усі перелічені операції регулюються такими групами правових угод: мандатом на проведення операції, погодження зі сторонами конфлікту, погодження міжнародних організацій з країнами-учасницями операції. Такі типові угоди розроблені і застосовуються в ООН, яка має цілу систему резервних угод.

Україна здійснює підтримку міжнародних антитерористичних заходів, у тому числі підготовку конвенцій ООН, спрямованих на боротьбу з тероризмом. Саме Україна запропонувала оголосити 11 вересня Днем боротьби з міжнародним тероризмом, створити нову міжнародну структуру, відповідальну за координацію зусиль дер-жав-членів ООН у боротьбі з цим ганебним явищем. Україна дотримується положень Загальної декларації прав людини, Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, Конвенції ООН про права дитини, Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання тощо. Україна приєдналася до Конвенції ООН зі статусу біженців, чому сприяло прийняття Законів України "Про гpoмaдянcтвo, від 18 січня 2001 р., "Про біженців" від 24 грудня 1993 р., "Про імміграцію" від 22 червня 2001 p., положення яких відповідають основним принципам, запровадженим ООН.

За розмірами внесків до бюджету ООН Україна посідає 11 місце. Ставка її внеску з огляду на економічне становище знижена з 1,87 до 1,09 % ВНП. До бюджету ООН у 1994 р. Україна внесла 19 млн. доларів, у 1995 р. —16 млн., а в 1996 р. — 12 млн. доларів. У недалекому минулому Україна заборгувала ООН і 85 млн доларів. Ця цифра склалася внаслідок заборгованості колишнього СРСР, суму якої розділили між Росією, Україною і Білоруссю. Така висока сума боргу виникла через те, що СРСР подавав значно завищену суму доходу радянських громадян — 2200 доларів на особу на рік. У результаті наполегливості української дипломатії внесок України було обмежено, оскільки її визнано державою з перехідною економікою (а це зумовлює і зменшення внесків). Тепер внесок України до ООН на душу населення становить 86 центів на рік.

Україна як член-засновник ООН бере активну участь в основних програмах організації: Програмі ООН з навколишнього середовища, Центрі ООН по населених пунктах, Програмі розвитку ООН, Фонді ООН з народонаселення, Дитячому фонді ООН, Всесвітній продовольчій програмі та ін.

Активну роботу здійснює Україна в рамках Комісії ООН з прав людини, до складу якої державу обрано на період 2003—2005 pp. Комісія ООН з прав людини, що створена 1946 p., є функціональною структурою Економічної і соціальної ради ООН (ЕКОСОС) і займається розробкою міжнародно-правових документів у сфері прав людини. Генеральна асамблея ООН уперше присвятила спеціальну сесію проблемам дітей (9—11 травня 2002 р.), в якій активну участь узяла Україна. Учасники форуму схвалили програму заходів щодо захисту дітей від злиднів, голоду, хвороб і війн. Країни ООН переглядатимуть світові стандарти в галузі медичного обслуговування та освіти дітей, а також забезпечення захисту їх від насильства і загрози ВІЛ-інфекції (Програму прийнято після подолання супротиву США, Ватикану та деяких мусульманських країн, що виступали проти формулювань щодо абортів і сексуального виховання).

Найважливішою формою практичного співробітництва України в Програмі ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) є реалізація конкретних проектів та участь у глобальних і регіональних конвенціях і програмах екологічної спрямованості. З цією метою 4—7 лютого 2004 р. у Найробі (Кенія) представники багатьох країн взяли участь у XXII сесії Ради Керуючих Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП)/Глобального форуму з навколишнього середовища на рівні міністрів. Україна бере активну участь у розробці й реалізації регіональних планів ЮНЕП (захист Чорного моря), механізмів оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВОС) для країн СНД, в удосконаленні природоохоронного законодавства, а також здійснює діяльність з виконання низки конвенцій (про біологічну розмаїтість; про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення — СИТЕС; про збереження видів тварин, що мігрують, тощо).

У рамках Програми розвитку ООН (ПРООН) здійснюється низка проектів, у тому числі й щодо оцінки постчорнобильської ситуації в Україні. Місія Програми розвитку відвідала райони, що найбільше постраждали від Чорнобильської катастрофи, провела зустрічі з представниками виконавчої влади (МЗС, МНС, МПР, Мінздоров, Мінсільгосп і ін.). За підсумками роботи розроблено нову стратегію щодо допомоги населенню, що постраждало від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію якої надаватимуться спеціальні кошти (60—70 млн доларів для Росії, Білорусі та України). Суть нової концепції роботи ООН полягала в переорієнтації міжнародної допомоги з технічного напряму на реабілітацію і підтримку економічного і соціального розвитку постраждалих від радіації районів. У цьому контексті робота місії має для України значний практичний інтерес. На жаль, не завжди вдається втілити проекти ПРООН у життя через недостатнє фінансування.

Експерти Програми розвитку ООН спільно з Міністерством освіти і науки України, Академією педагогічних наук, громадськими організаціями, спираючись на досвід вітчизняних і зарубіжних освітянських закладів, провели моніторинг якості освіти в Україні. У 2006 р. якість освіти в Україні вивчатиметься на індивідуальному, муніципальному, регіональному та державному рівнях. За сприяння ПРООН в Україні ініційовано процес вироблення прогресивної молодіжної політики — Національної доктрини молодіжної політики, яка відповідатиме потребам молодих людей та намірам України увійти до європейського співтовариства. Засади такої політики обговорювалися під час Всеукраїнського молодіжного саміту ООН в липні 2005 р. (Харків), в якому взяли участь понад 250 представників усіх регіонів України.

Демографічні проблеми народонаселення перебувають у центрі уваги Фонду ООН з народонаселення (ЮНФПА). Питання скорочення населення, що є загрозою національній безпеці багатьох держав, стоять на порядку денному і в Україні, де населення з 1989 р. скоротилося майже на три мільйони осіб. Головна причина депопуляції — природне скорочення населення, що протягом останніх років не компенсується за рахунок народжуваності і міграції. Фонд ООН у сфері народонаселення покликаний сприяти в розв'язанні актуальних завдань демографічної політики України, у сфері поліпшення стану здоров'я населення репродуктивного віку, збільшення тривалості життя, зниження смертності, насамперед серед чоловіків працездатного віку, стимулювання народжуваності та зміцнення сім'ї. Одна з доповідей Фонду — "Партнерство і репродуктивне поводження в країнах із низькою народжуваністю" — присвячена серйозним проблемам країн СНД, де склалася непроста демографічна ситуація. Поновлення роботи (у січні 2002 р.) Системи інформації з питань народонаселення (ПОПІН) відкрило доступ до значної за обсягом демографічної інформації і даних, що концентруються в рамках усієї системи ООН.

Уряд України послідовно здійснює заходи з реалізації прав громадян на освіту, гарантованих Основним Законом держави. Цілеспрямовано створюються умови, що сприяють реалізації зобов'язань, зафіксованих у Дакарській ініціативі "Освіта для всіх" 2000 p., схвалено План дій щодо реалізації цієї ініціативи. В Україні основний наголос у процесі реформування системи освіти зроблено на перенесення відповідальності за її стан на регіональний рівень, при цьому не заборонено розвиток приватної освіти або перехід державних освітніх форм на приватні основи. Розвиток регіонального співробітництва на просторі колишнього СРСР і збереження загального освітнього простору має особливе практичне значення для країн СНД. У цьому зв'язку зберігає актуальність питання забезпечення можливостей одержання освіти рідною мовою для українців, що проживають за межами України, і росіян, що проживають за межами Росії. Ця проблема торкається життєвих інтересів мільйонів людей і повинна знаходити свій відбиток у міжнародному співробітництві в галузі освіти.

З 1958 р. Українська РСР бере участь у діяльності Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ). Вона щорічно робить грошовий внесок і надає ЮНІСЕФ медикаменти та промислові товари. У полі зору ЮНІСЕФ — широке коло питань, що стосуються вирішення пріоритетних завдань і потреб країн у сфері захисту і розвитку дітей. У цей перелік входять проблеми охорони здоров'я, зокрема імунізації, профілактики ВІЧ/СНІДу та хвороб, викликаних дефіцитом йоду в організмі; питання підтримки дітей, які потребують допомоги; зміцнення потенціалу сім'ї тощо. Перелічені питання визначають напрями співробітництва України з ЮНІСЕФ.