Розділ «2. Ядерні гарантії Україні»

Этот документ был подписан в 1994 году. Согласно ему, страны-участницы – США, РФ и Великая Британия, – обязались:

– Уважать независимость, суверенитет и существующие границы Украины;

– Воздерживаться от угрозы силой и ее применения против территориальной целостности и политической независимости Украины; никакое их оружие никогда не будет использоваться против нее, кроме целей самообороны или любым другим образом в соответствии с Уставом ООН;

– Воздерживаться от экономического давления, направленного на то, чтобы подчинить своим собственным интересам осуществление Украиной прав, присущих ее суверенитету;

– Добиваться незамедлительных действий Совета Безопасности ООН с целью оказания помощи Украине, если она станет жертвой акта агрессии или объектом угрозы агрессии с применением ядерного оружия;

– Не применять ядерное оружие против Украины, кроме случая нападения на них и подопечные территории, вооруженные силы, их союзников;

– Проводить консультации в случае возникновения ситуации, затрагивающей вопрос относительно этих обязательств[1].

В американських ЗМІ вже у 2015 р. з'явилась відповідна стаття: Don't Panic! The Budapest Memorandum Does Not Require US and UK to Defend Ukraine[2] by Julian Ku.

Lots of reports, including those from the new Ukrainian government at a meeting of the UN Security Council, suggest that Russian military forces have crossed into Ukraine. This has caused a mild panic on Wall Street and some typically overwrought press reporting from, just to give an example, Britain's Daily Mail.

A treaty signed in 1994 by the US and Britain could pull both countries into a war to protect Ukraine if Putin's troops intervene.

Bill Clinton, John Major, Boris Yeltsin and Leonid Kuchma – the then-rulers of the USA, UK, Russia and Ukraine – agreed to the The Budapest Memorandum as part of the denuclearization of former Soviet republics after the dissolution of the Soviet Union

Technically it means that if Russia has invaded Ukraine then it would be difficult for the US and Britain to avoid going to war.

Uh... no it doesn't. At least not from my reading of it. It might be a good idea for the US to stand up for. Ukraine's territorial integrity, and it is true that the Budapest Memorandum commits Russia to respect Ukraine's sovereignty and territorial integrity (I thought Russia's president wanted to respect international law?). The UN Charter does that anyway. The Memorandum does not in anyway obligate any country to intervene in order to guarantee Ukraine's territorial integrity.

In other words, it is not a security guarantee, like the kind that the US has with Japan. It is also not a formal treaty which, at least under US law, would have more binding impact. So relax, American doves, it's 2014, not 1914. International agreements will not lead us blindly to war (sorry, Ukraine!)[3].

За поданою в статті інформацією, США не є зобов'язаними захищати Україну в разі будь-якої загрози з боку інших держав. Отже, аналітик звертається до американського суспільства з наступними словами: „Не панікуйте! Ми нічого не винні Україні. Вибачай, Україно!”

Таким чином неспроможність вищезгаданих документів та їхніх підписантів забезпечити Україні захист суверенітету, недосконалість ж Меморандуму, так і Тристоронньої заяви і Угоди даються взнаки й сьогодні, враховуючи російські погрози щодо „скидання ядерної боєголовки на українську територію”, зазіхання Росії на Крим і м. Севастополь, відповідно 1991 і 1993 pp., на острів Коса Тузла 2003 р., відторгнення Криму 2014 р., ведення війни на сході України. Отже, Україна лишилася сам на сам з агресором, не має гарантій безпеки в разі ядерної погрози і загрози від тих країн, що підписали Меморандум. У 2014 р. тільки Китай підтвердив свої ядерні гарантії Україні вже на двосторонньому рівні. Попраниям усіляких міжнародних норм є агресивна політика Росії щодо України. Росії, яка заявила себе гарантом територіальної цілісності України, що відмовилася від ядерної зброї.

У ситуації, що склалася, позитивним кроком на захист суверенітету нашої держави розглядаємо уведення економічних і політичних санкцій проти Росії, які реалізували європейські держави і США. Наша держава сподівається, що інші гаранти безпеки України, світова спільнота зможуть зупинити агресора, і спираючись на засади міжнародного права, систему міжнародної безпеки, гарантуватимуть у майбутньому недоторканність території і непорушність українських кордонів.

Іноземні військові формування на території України. Складним питанням було і є перебування на українській території іноземних військ, а саме військового Чорноморського флоту РФ. Особливої нагальності це питання набуло, коли Росія пов'язала підписання і ратифікацію базового Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та РФ з укладанням і ратифікацією угод щодо Чорноморського флоту. Україна обрала реальну і компромісну позицію: за двосторонньою Угодою між РФ і Україною щодо Чорноморського флоту від 9 червня 1995 р. сторони домовилися, що основна база ЧФ Росії розміщуватиметься у Севастополі, а Чорноморський флот, зокрема його майно, буде поділене у співвідношенні 50 % на 50 % (ст. 3). У ст.4 цього документа зазначалося, що Україні передається 18,3 %, а Російській Федерації – 81,7 % кораблів та суден Чорноморського флоту.

Проблема флоту наближалася до розв'язання, але 16 жовтня 1996 р. Держдума РФ вирішила припинити розподіл. Російський парламент питання укладання базового договору відверто ставив у залежність від угод про долю ЧФ. Врешті-решт сторони узгодили положення трьох документів. Це – Угода про статус і умови перебування Чорноморського флоту РФ на території України від 28 травня 1997 р., яка укладалася на 20 років від дати її запровадження, а термін дії Угоди автоматично пролонгувався на п'ятирічні періоди. Наступний документ – Угода про параметри розподілу Чорноморського флоту від 28 травня 1997 р. Ст. 3 документа закріпила за ЧФ Росії низку об'єктів: 31 випробувальний центр, аеродром Гвардійське, військовий санаторій „Ялта”, 830 пунктів зв'язку і ретрансляції в Ялті і 1001 пункт високочастотного зв'язку в населеному пункті Прибережне Судакського району, 2436 складів ракетного палива на станції Мамут та ін.

І, нарешті, Угода про взаєморозрахунки, пов'язані з розподілом Чорноморського флоту і перебування ЧФ РФ на території України від 28 травня 1997 р. У ст.2 зазначено, що РФ компенсує Україні вартість отриманих від неї кораблів, суден і плавзасобів... шляхом проведення у 1998 р. взаємозаліків загальною сумою 526,509 млн дол. на погашення заборгованості України за державними кредитами, наданими їй Росією 1993 р. і 1995 pp. Згідно з цією статтею Україна передає Росії в оренду земельні ділянки і розміщені на них об'єкти берегової інфраструктури, а також акваторію бухт у м. Севастополі і Феодосійському порту. Сума щорічної погашеної частини державного боргу України становить 97,75 млн. дол. Було підписано також Протокол про додаткові заходи щодо виконання угод по ЧФ від 28 травня 1997 р. стосовно належності Росії трьох причалів у Феодосії і карт перебування ЧФ РФ. Таким чином база дислокації Чорноморського флоту РФ у м. Севастополі була здана в оренду Росії на 20 років, а орендною платою з боку Росії стало погашення заборгованості України перед РФ за енергоносії, загальний обсяг якої сягав близько 4 млрд. дол.