РОЗДІЛ II. ОСНОВИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Український парламент здійснює міжпарламентські контакти. Парламентські делегації відвідують інші держави з метою активізації, насамперед, міжпарламентських стосунків; відбуваються робочі зустрічі парламентських груп; форуми, конференції, симпозіуми тощо. Парламент виступає із зверненнями до парламентів інших країн, із заявами з питань зовнішньої політики, з важливих міжнародних подій.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадян. Президент України представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; приймає рішення про визнання іноземних держав. Згідно з Конституцією України Президент України як глава держави має досить широкі повноваження в галузі здійснення зовнішньої політики. Є главою держави і виступає від її імені (ст. 102). Президент України діє як гарант Конституції щодо забезпечення відповідності внутрішньої і зовнішньої політики інтересам держави. Ст. 106 містить перелік конкретних повноважень Президента України в реалізації- зовнішніх відносин. Отже, Президент звертається з посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище держави, представляє її в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю, веде переговори та укладає міжнародні договори, приймає рішення про визнання іноземних держав, призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України, приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав, надає найвищі дипломатичні ранги тощо.

Відповідно до п. 1 ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України. Уряд та його глава не тільки розробляють загалом основні напрями зовнішньої політики і вносять відповідні пропозиції на розгляд парламенту та глави держави, а й самі організовують та контролюють виконання прийнятих з цих питань рішень.

Безпосереднє керівництво зовнішньополітичними діями та дипломатичною службою держави уряд здійснює через Міністерство закордонних справ, керівникові якого уряд дає прямі доручення і контролює їх виконання. Міністр закордонних справ, згідно зі своїми повноваженнями і функціями, здійснює повсякденну оперативну діяльність у галузі зовнішніх відносин держави без будь-яких спеціальних на кожен випадок повноважень. Міністр закордонних справ може представляти державу і уряд на засіданнях Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки ООН тощо. Поточними справами зовнішньої політики безпосередньо займається Міністерство закордонних справ України: захищає інтереси держави, фізичних та юридичних осіб за кордоном, представляє на розгляд главі держави та урядові документи зовнішньої політики, надсилає директиви і дає вказівки дипломатичним представництвам і консульським установам своєї країни за кордоном, спрямовує і контролює їх діяльність. Підтримує також контакти з представництвами іноземних держав у своїй країні, готує проекти документів, опрацьовує інформацію з міжнародної проблематики, поширює позитивний імідж держави за кордоном. Відомство також здійснює підготовку дипломатичних кадрів.

Відповідно до завдань міністерства сформовано і його структуру: керівництво міністерства та його секретаріати, прес-служба, група послів з особливих доручень та група головних радників, генеральна інспекція, департаменти, управління – територіальні (регіональні), функціональні, адміністративно-фінансові, закордонні представництва України.

Рада експортерів при Міністерстві закордонних справ України[1]. З метою належної реалізації національних зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних пріоритетів, сприяння виходу українських експортерів на зовнішні ринки, захисту їхніх економічних і торговельних інтересів за кордоном та залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України, у квітні 2013 р. при МЗС України було створено Раду експортерів та інвесторів України, до складу якої увійшли понад 80 провідних українських підприємств та компаній, які фактично представляють увесь спектр експортоорієнтованих галузей економіки України (насамперед, металообробну, машинобудівну, хімічну, агропромислову, а також сферу послуг). До роботи Ради залучено низку впливових українських бізнес-структур, зокрема, УСПП та ТПП України, а також галузеві асоціації, що об'єднують не тільки потужні компанії, а й представників малого та середнього бізнесу. До складу цього органу також увійшли керівники Американської торгівельної палати в Україні, Європейської бізнес- асоціації та Американсько-Української Ділової Ради, компанії- члени яких реалізують на території України низку інвестиційних проектів[2].

Основними завданнями Ради є:

а) сприяння українським експортерам у зміцненні їхніх позицій на традиційних ринках та у виході на нові ринки збуту;

б) сприяння участі українських підприємств і компаній у тендерах та конкурсах, реалізації інфраструктурних та інвестиційних проектів за кордоном;

в) сприяння залученню фінансових ресурсів у виробництво в Україні конкурентної та експортно-орієнтованої продукції;

г) сприяння національним товаровиробникам у реалізації високотехнологічної продукції за кордоном та впровадженні зарубіжних інноваційних технологій;

д) сприяння залученню іноземних інвестицій для реалізації пріоритетних проектів в Україні;

е) сприяння просуванню економічних інтересів України за кордоном на двосторонньому та багатосторонньому рівнях.

Персональний склад Ради затверджується Головою Ради, яким є Міністр закордонних справ України. Започаткування роботи Ради є позитивним прикладом державно-приватного партнерства, спрямованого на надання максимальної політичної та організаційної підтримки вітчизняним підприємствам та компаніям для просування їхньої продукції на зовнішні ринки. Це також дозволить МЗС налагодити ефективну взаємодію з провідними зарубіжними інвесторами, що сприятиме підвищенню рівня інвестиційної привабливості нашої держави.

За час своєї діяльності Рада зарекомендована себе як ефективна платформа підтримки діалогу між МЗС та українським бізнесом, обговорення та вироблення конкретних шляхів посилення позицій українських виробників на світових ринках. З боку українських компаній – членів Ради до МЗС вже надійшло понад 150 конкретних звернень щодо надання підтримки за кордоном. Наразі опрацьовується вихід майже 60 компаній (металообробна, машинобудівна, хімічна, агропромислова, фармацевтична галузі, IT-сфера, виробництво медичного обладнання, будівництво та сфера послуг) на нові ринки збуту в 40 країнах Азії, Південної Америки, Африки та Близького Сходу.

На сьогоднішній день МЗС здійснює постійний моніторинг та оперативне інформування провідних підприємств України та відповідних ЦОВВ щодо можливостей до розширення української присутності на ринках іноземних держав, проведення тендерів у країнах акредитації та зацікавленості іноземних підприємств у налагодженні контактів з українськими партнерами, опрацьовує пропозиції членів Ради стосовно вдосконалення умов ведення бізнесу, покращення регуляторного середовища, стимулювання інвестиційної діяльності в Україні з урахуванням передового іноземного досвіду.

Відповідно до запитів членів Ради, відділами з економічних питань ЗДУ забезпечується їхнє інформування про правові, економічні, соціальні, екологічні та інші умови їх діяльності в країні перебування ЗДУ, конкретні можливості поставки товарів українського виробництва на ринок країни акредитації чи закупівлі на цьому ринку товарів і послуг, у яких зацікавлені українські компанії. При необхідності, надається відповідна організаційна та консультаційно-методична підтримка.

Члени Ради регулярно залучаються до участі у бізнес- делегаціях під час візитів високого рівня. МЗС проводить секторальні засідання Ради. Як приклад, обговорення питань агробізнесу визначило потенційні можливості закріплення вітчизняних виробників зернових культур на традиційних закордонних ринках, перспективи розширення географії українського експорту, зокрема, до КНР, Ірану, Іраку, В'єтнаму, Японії, низки інших країн Азійсько- Тихоокеанського регіону, Близького Сходу та Північної Африки і, відповідно, конкретні механізми надання українським експортерам політико-дипломатичної підтримки з боку МЗС з метою реалізації згаданих планів.

З метою посилення правових засад функціонування Ради, МЗС України було розроблено проект Постанови Кабінету Міністрів України „Про внесення зміни до переліку центральних органів виконавчої влади, при яких утворюються як консультативно- дорадчі органи ради вітчизняних та іноземних інвесторів”, яка була прийнята на засіданні Уряду 23 жовтня 2013 р. Мета документа – підвищити поінформованість зарубіжних інвесторів з питань покращення ділового та інвестиційного клімату, формування системи сталого партнерства у форматі „влада-бізнес”, підвищити рівень інвестиційної привабливості нашої держави. Все зазначене вище покликано надати додаткового імпульсу процесу залучення інвестицій у провідні галузі вітчизняної економіки та регіональні проекти.

Зовнішньополітична діяльність України спирається на широку договірно-правову основу. Держава бере участь у численних дво- і багатосторонніх міжнародних договорах, які торкаються безлічі питань. Відповідно до ст. 9 Конституції чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. Укладені і належно ратифіковані Україною між народні договори застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Засади механізму дії міжнародних актів на території України, а також їх місце в ієрархії нормативно-правових документів держави закріплені в Законах України „Про дію міжнародних договорів на території України” від 10 грудня 1991 р. та „Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 р. Україна сумлінно дотримується всіх своїх зобов'язань відповідно до норм міжнародного права, виступає за те, щоб й інші учасники дво- і багатосторонніх міжнародних договорів неухильно виконували свої зобов'язання, що випливають із цих договорів. У разі суттєвого порушення міжнародного договору іншими учасниками, Україна може денонсувати такий договір, тобто відмовитись від нього.