Розділ «4. Співробітництво України з країнами Латинської Америки, АТР, Африки»

З встановлення дипломатичних відносин між Україною і Японією було укладено 39 міждержавних, міжурядових та міжвідомчих угод. На засадах правонаступництва та за взаємною згодою сторін Україна і Японія також визнають двосторонні договірно-правові документи та домовленості, що були укладені та досягнуті між Японією та колишнім СРСР.

Зазнавши ядерного лиха під час Другої світової війни у Хірошіма й Нагасакі, японці глибоко розуміють проблеми громадян України, що зазнали опромінювання, складнощів з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і бере активну участь у наданні фінансово-технічної й гуманітарної допомоги медикаментами та обладнанням. З цією метою в Японії в м. Нагоя було утворено спеціальний центр – Фонд допомоги жертвам Чорнобиля, діє проект допомоги дітям тощо.

У 2011 р. японська сторона, виявивши зацікавленість у використанні українського досвіду з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, виступила з ініціативою щодо підписання міжурядового двостороннього документу про співпрацю між Україною та Японією у сфері ядерної безпеки. 18 квітня 2012 р. міжурядова Угода про співробітництво у сфері поліпшення післяаварій- ного реагування на надзвичайні ситуації на атомних електростанціях була підписана і ратифікована Законом України №4669-VI від 27.04.12 р., набула чинності ЗО травня 2012 р.

Україна і Японія підписали Меморандум про співробітництво у сфері енергетики (06 серпня 2014 р.), що передбачає реалізацію спільного проекту з модернізації вітчизняних теплових електростанцій з використанням японського устаткування і підвищення їхньої енергоефективності. Обладнання вугільних електростанцій в Україні замінять високоефективним японським.

Конструктивне та багаторічне співробітництво в рамках програми „Офіційна Допомога Розвитку” триває вже 17 років. У 2014 р. уряд Японії прийняв рішення про масштабну допомогу Україні – близько 1,5 млрд. дол. Того ж року 10 липня підписано міжурядову Угоду про надання грантової допомоги для закупівлі медичного обладнання (на 3 млн дол.) тощо. Японія також долучилася до підготовки Плану відбудови та оновлення країни на 2014–2016 pp., який містить коротко- та середньострокові пріоритети економічного розвитку, спрямовані на відновлення та розвиток виробництв на новій технологічній основі та створення робочих місць, збалансування платіжного балансу та забезпечення макроекономічної стабільності.

24 серпня 2005 р. з космодрому Байконур було проведено пуск ракети-носія „Дніпро” із двома японськими космічними апаратами. Власником двох супутників і замовником пуску стало Японське аерокосмічне агентство (JAXA). Супутник 01CETS

(Optical Inter-orbit Communication Engineering Satellite, масою 570 кг) було створено компанією „NEC Toshiba Space System”, що має на борту експериментальну апаратуру міжсупутникового лазерного зв'язку. Інший супутник INDEX (Innovative technology Demonstration Experiment, масою 70 кг) було створено в Інституті космосу та астронавтики, підрозділі ДЖАКСА. Апарат призначений для наукових досліджень навколоземного середовища полярного сяйва. Пускові послуги були забезпечені Міжнародною компанією „Космотрас”, засновниками якої є українські підприємства ДКБ „Південне”, „Південмашзавод” та ВАТ „Хартрон”.

Обидві сторони вважають перспективним спільне проектування та експлуатацію мікро/нано супутників, розширення українсько-японського співробітництва в сфері космічної діяльності. 01 жовтня 2010 р. під час аерокосмічного салону „Авіасвіт–XXI” підписано Меморандум про наміри щодо реалізації спільного проекту стосовно проектування та експлуатації мікро/наносупутників ДЗЗ. 06 березня 2013 р. в Токіо було підписано Угоду про співробітництво між міжнародним Центром космічного права при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України та дослідницьким Центром космічного права Університету Кейо (Keio Advance Research Center for Space Law). Понад 30 установ HAH України виконують спільні наукові проекти. Реалізуються багатопланові програми досліджень медичних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Нагасакським університетом, Інститутом вивчення захворювань, пов'язаних з вибухом атомної бомби, та Національним центром радіаційної медицини АМН, Інститутом ендокринології ім. В. Комісаренка НАН України.

Співпраця у галузі освіти між нашими країнами визначається двома програмами Уряду Японії, спрямованими на надання фінансової підтримки українським студентам, аспірантам, викладачам та дослідникам, які прагнуть удосконалити знання японської мови або вивчити досвід Японії у специфічній галузі. Зокрема, як і в попередні роки, у 2013 р. Міністерство освіти, культури, спорту, науки і технології Японії успішно впровадило програми з вивчення та удосконалення японської мови для студентів- японістів 2-4 курсів українських ВНЗ, а також програми стажування аспірантів та спеціалістів різних напрямків. Щороку в Токійському університеті відбувається засідання Асоціації україністів Японії, головою якої у 2012 р. було обрано професора Міжнародного університету Хейсей пані М. Суедзава.

Правлячі та ділові кола Республіки Корея (РК) надають Україні пріоритетне після Росії місце серед перспективних партнерів. Україна зі свого боку, розбудовуючи відносини з РК, зважено ставиться до корейського питання, проводить політику підтримки цивілізованого вирішення корейської проблеми і наступного еволюційного об'єднання РК та КНДР.

Республіка Корея була серед перших країн, що визнали незалежність України у грудні 1991 р., а вже 10 лютого 1992 р. було підписано Комюніке про встановлення дипломатичних відносин, у якому зафіксовано наміри країн стосовно розбудови повномасштабного співробітництва. Згідно з досягнутими домовленостями, з листопада 1992 р. в Києві діє Посольство Республіки Корея, а в жовтні 1997 р. в Сеулі розпочало свою діяльність Посольство України.

Держави доклали чимало зусиль для розбудови повномасштабного співробітництва у сферах, що становлять взаємний інтерес. Підтримувався активний політичний діалог на всіх рівнях, розширювалося торговельно-економічне, інвестиційне та фінансово-кредитне співробітництво, багатогранними ставали культурні та гуманітарні зв'язки тощо. Було створено низку інституційних механізмів, що відіграють важливу роль у поглибленні двосторонніх відносин, зокрема, Міжурядову українсько-корейську комісію з питань торговельно-економічного співробітництва, Спільний комітет з науково-технічного співробітництва, Спільний комітет з питань співробітництва у використанні космічного простору в мирних цілях, Спільну комісію зі співробітництва у сфері оборонної промисловості та матеріально-технічного забезпечення, налагоджено механізм політичних консультацій між зовнішньополітичними відомствами двох держав.

Перший державний візит у Республіку Корея, під час якого підписано Декларацію про принципи відносин і співробітництво,

Угоду про взаємне сприяння і захист інвестицій, Угоду про повітряне сполучення, Президент України здійснив у грудні 1996 р. У зоні відчуження ЧАЕС на базі Центру міжнародних наукових досліджень протягом трьох років здійснювався спільний українсько- корейський проект з проблем реабілітації урбанізованих територій та розробки нових засобів дезактивації земель і споруд. Перспективним напрямом науково-технічного співробітництва між країнами є дослідження і розробка сенсорів та приборів для вимірювання радіоактивності, які потрібні для систем радіаційної безпеки АЕС і радіаційного контролю. Корейська сторона виявляє також інтерес до співпраці з українськими партнерами в таких перспективних і традиційно високорозвинених в Україні галузях науки, як авіація, теплотехніка, матеріалознавство, ядерна енергетика і ядерна безпека, оптика.

Особливу зацікавленість РК виявляє до імпорту української сільськогосподарської продукції: корейська сторона збільшує обсяг інвестицій в аграрний сектор України. Зростає товарооборот між країнами: у 2012 р. цей показник досяг 215 млн дол., що в кілька разів перевищило показники 2011 р. З експортованих 5,5 млн тон пшениці майже 1 млн тон було відправлено в Корею.

В освітній та науково-технічній сферах успішно співпрацюють Київський національний університет ім. Т. Шевченка, Національний технічний університет „Київський політехнічний інститут”, Національний авіаційний університет та Корейський університет, Науково-технічний університет м. Кванджу, авіаційні університети міст Ханкук та Інчон. Одним з проектів в гуманітарній сфері за сприяння Посольства Республіки Корея в Україні і Дипломатичної академії України при МЗС України було видання спільної колективної монографії „Геополітичні трансформації в Євразії: Погляд з Києва і Сеула”[4]. У РК створено Асоціацію корейсько-української дружби, до складу якої увійшли відомі учасники Національної Асамблеї, міністри, дипломати, представники політичних, промислових, фінансових кіл, керівники великих корпорацій, учені, діячі культури і спорту.

В'єтнам. Договірно-правова база відносин була започаткована невдовзі після визнання В'єтнамом незалежності України (27 грудня 1991 р.) – з укладення Протоколу про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Соціалістичної Республікою В'єтнам (м. Київ, 23 січня 1992 р.). Станом на січень 2011 р. нараховувалось 37 двосторонніх документів різних рівнів. Найбільш змістовна договірна основа сформована у таких сферах, як торговельно-економічна та науково-технічна співпраця; освітянське і культурне співробітництво; питання консульського характеру; військово-технічне співробітництво. Однак певна частина цих документів є лише намірами до співпраці, оскільки актуальним є питання забезпечення реалізації положень двосторонніх угод та виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Серед основних українсько-в'єтнамських документів, які наразі є чинними, слід виокремити наступні: Договір про принципи відносин та співробітництво між Україною та СРВ; Консульська конвенція між Україною та СРВ; Угода між Урядом України та Урядом СРВ про торговельно-економічне співробітництво; Угода між Урядом України і Урядом СРВ про створення Міжурядової українсько-в'єтнамської комісії з питань торговельно- економічного та науково-технічного співробітництва; Протокол про співробітництво між МЗС України та МЗС СРВ; Угода між Міністерством освіти і науки України та Міністерством освіти і підготовки кадрів СРВ про співробітництво у галузі освіти; Угода між Урядом України та Урядом СРВ про співробітництво у військово-технічній галузі[5].

За даними Держкомстату, станом на 01.01.2013 р. В'єтнам займав 64 місце серед країн-імпортерів української продукції. Основні товари українського експорту –72 чорні метали – 43519 тис. дол. (35%), електричні машини – 25935 (21%), реактори ядерні, котли, машини – 11142 (9%), насіння і плоди олійних рослин – 8477 (7%), зернові культури – 8151 (7%), засоби наземного транспорту крім залізничного – 5994 тис. дол. (5%). 1

Українські експерти в галузі розвідки, видобутку та переробки титанової сировини – представники „Укрхімпроекту” і Науково- дослідного інституту мінеральних добрив і пігментів (м. Суми), а також Інституту титану та інших установ і підприємств (м. Запоріжжя), діяльність яких координує Українсько-в'єтнамський центр передачі технологій, 07 квітня 2008 р. в провінції Тхай Нгуєн обговорили питання створення першого в цій країні підприємства з промислового виробництва двоокису титану[6]. Представники провідної в'єтнамської національної Корпорації вугілля і мінералів (Вінакомін) наголошували на високій професійності та конкурентноздатності українських техніко-комерційних пропозицій і можливостей: сьогодні 54 % світового виробництва металевого титану обслуговується українськими технологіями. Посольство України організувало і провело обговорення цього проекту на Міжурядовій українсько-в'єтнамській комісії з торгово-економічного та науково-технічного співробітництва.