Розділ «4. Співробітництво України з країнами Латинської Америки, АТР, Африки»

Економічна співпраця України з АТР характеризується невпинним зростанням обсягів товарообороту. Найбільшими торговельними партнерами у регіоні є Китай, Японія та Республіка Корея. Беручи до уваги перетворення деяких країн АТР на експортерів капіталу, поступово розвивається інвестиційне співробітництво України з державами Східної і Південно-Східної Азії. Найбільшу зацікавленість азійські інвестори виявляють до аграрного сектору, інфраструктурного будівництва, енергетики та енергозбереження тощо. Зважаючи на світове лідерство регіону з розвитку новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій, перспективним напрямом співпраці України з країнами АТР є сфера науки і техніки.

У 2011 р. було відновлено українсько-індійський політичний діалог на високому рівні. Відбувся візит до Індії Міністра закордонних справ України, готувався візит Президента України до цієї держави у 2012 р. За результатами участі у 2011 р. у Київському саміті з безпекового та інноваційного використання ядерної енергії індійська сторона оголосила про рішення надати 01 млн дол. на реалізацію Чорнобильських проектів. Активізувала роботу Міжурядова українсько-індійська комісія, почастішали візити на рівні керівників органів законодавчої влади та національної безпеки. Продовжується конструктивна співпраця між Україною та Республікою Індія в рамках ООН тощо.

Україна реалізує один із важливих напрямів зовнішньополітичної стратегії нашої держави щодо поступального розвитку відносин з країнами Близького Сходу та Африки, які становлять інтерес, насамперед, як перспективні торговельно-економічні партнери. Останнім часом активізовано політичний діалог з близькосхідними державами з метою формування договірної основи, спрямованої на залучення, зокрема, потужного капіталу монархій

Перської затоки до інвестування в Україну. Відбулася низка заходів високого рівня з Катаром, Саудівською Аравією та ОАЕ, що вперше спостерігалося в історії двосторонніх відносин.

Протягом останнього часу відбувався інтенсивний обмін візитами з країнами Близькосхідного регіону: 7 – на рівні глав держав (Йорданія, Ізраїль, Катар, Сирія), 2 – на рівні глав урядів (Ізраїль, Ліван), 15 – на рівні міністрів закордонних справ (Ізраїль, Ліван, Катар, Кувейт, ОАЕ, Саудівська Аравія, Сирія, Йорданія). Тенденційним стало зростання обсягів двосторонньої торгівлі майже з усіма країнами Близького Сходу та розширення її номенклатури.

Продовжується робота з усунення торговельних та візових перешкод з країнами Близького Сходу щодо укладання угод про вільну торгівлю з Ліваном та Ізраїлем, скасування візового режиму, що успішно реалізовано у 2011 р. з Ізраїлем. Внаслідок загострення політичної ситуації в арабському світі спостерігалось певне уповільнення політичних контактів України з регіоном.

Українська держава продовжувала розвивати постійний діалог з північно-африканськими країнами – Алжиром, Єгиптом, Марокко, Тунісом. МЗС України проводить роботу з відновлення взаємовигідного співробітництва з Лівією. Після народження нової африканської держави у 2011 р. – Республіки Південний Судан – Україна визнала її незалежність.

З метою подальшого розвитку домовленостей, досягнутих з Лівією та Єгиптом у 2010 р., МЗС спільно з Мінагрополітики та продовольства України забезпечили включення нашої держави до списку офіційних постачальників зернових до Арабської Республіки Єгипет.

Особливе місце в українській політиці посідає Китайська Народна Республіка (КНР), яка визнала незалежну Україну 27 грудня 1991 р., а дипломатичні відносини встановлено 04 січня 1992 р., тоді ж відкрито Посольство КНР в Україні. Генеральне консульство України в Шанхаї відкрито 2001 р. З 2006 р. у м. Одеса функціонує Генеральне консульство КНР. Між Україною і Китаєм укладено 287 документів (2013 р.): 172 документа з основного списку та 115 – додаткового списку (протоколи міжурядових комісій/підкомісій, контракти про підготовку військовослужбовців та ін.).[3]

04 грудня 1994 р. Уряд КНР виступив із Заявою про надання Україні гарантій безпеки як неядерній державі. Між Україною та КНР задекларовано відносини стратегічного партнерства, що закріплено у Спільній декларації про встановлення та розвиток відносин стратегічного партнерства між Україною та КНР, підписаній 20 червня 2011 р. за підсумками державного візиту Голови КНР Ху Цзіньтао в Україну. Поза названим документом за важливістю виокремимо Договір про дружбу і співробітництво між Україною і КНР, Спільну декларацію України і КНР про подальше поглиблення відносин стратегічного партнерства та Програму розвитку відносин стратегічного партнерства між Україною та КНР на 2014–2018 pp. Підписані 05 грудня 2013 р. політичні документи покликані поглибити та розвивати стратегічні, дружні зв'язки між нашими країнами.

Китай та Україна співробітничають у питаннях безпеки та взаємодопомоги. Український уряд був одним із перших, хто вчасно надав Китаю допомогу у ліквідації наслідків землетрусу в травні 2008 р. Водночас Китай надав фінансову допомогу жителям західних областей України, що постраждали від повені. Особливу увагу уряди надають співпраці країн у міжнародних організаціях.

31 жовтня 1992 р. була створена Міжурядова комісія з питань торгово-економічного співробітництва, з 2011 р. – Комісія зі співробітництва. В її рамках створено профільні Підкомісії (у т.ч. з науково-технічної співпраці, з питань співробітництва в космічній галузі). У 2012 р. сторонами затверджено Програму науково- технічного співробітництва на 2013-2014 pp., що передбачає реалізацію низки конкретних проектів між науково-дослідними та освітніми установами обох країн. У космічній галузі доопрацьовано Програму співробітництва у сфері дослідження та використання космічного простору в мирних цілях на 2011–2015 pp. Підкомісія в галузі освіти піклується про наукову співпрацю, науковий обмін, співробітництво ВНЗ обох країн. У 2013 р. кількість державних стипендій, що надає одна сторона студентам іншої сторони, була збільшена у чотири рази: з 25 до 100. До того ж в Україні функціонує 5 Інститутів Конфуція, в яких вивчаються китайська мова та культура: в Луганському, Київському, Харківському національних університетах, у Південноукраїнському національному педагогічному університеті та у Київському національному лінгвістичному університеті. Підкомісія з питань співробітництва у галузі медицини головним чином вивчає можливості співпраці у галузі традиційної китайської медицини. В Україні створено лікувально-діагностичний Центр традиційної китайської медицини. У 2013 р. підписано Меморандум про взаєморозуміння між Державною службою України з лікарських засобів та Державною адміністрацією КНР з контролю продуктів харчування та лікарських засобів.

Активно розвивається міжрегіональне співробітництво, що спирається на 77 договірних паперів: область-провінція (16), місто-місто (28), область-місто (2), місто-провінція (1). Особливо зацікавлені у співпраці з КНР такі міста і бласті, як Запорізька, Луганська, Київська, АР Крим, мм. Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Маріуполь, Миколаїв та ін. Як приклад, Угоду про співробітництво уклали Сумська область і провінція Гуйчжоу, м. Ічан (пр. Хубей) і м. Запоріжжя, м. Дечжоу (пр. Шаньдун) і м. Миколаїв тощо.

Торговельно-економічна співпраця між Україною та КНР регулюється Угодою між Урядом України та Урядом Китайської Народної Республіки про торговельно-економічне співробітництво (1992 р.), згідно з якою встановлено режим найбільшого сприяння щодо стягнення мита на експортні та імпортні товари двох країн, податків та інших внутрішніх зборів. Загальний стан торгівлі характеризується відновленням докризових показників, сталим зростанням при збереженні тенденції до суттєвого превалювання імпорту з КНР над поставками української продукції до Китаю. За даними Держкомстату України, у 2013 р. загальний товарообіг між Україною та КНР збільшився у порівнянні з 2012 р. на 8,4 % і склав 10,63 млрд. дол. Український експорт становив 2,73 млрд, дол. (збільшення на 53,4%), імпорт з КНР – 7,90 млрд. дол. (залишився на рівні 2012 р.). Від'ємне сальдо України в торгівлі з КНР за 2013 р. склало 5,17 млрд. дол.

За даними Держкомстату України, головними товарними позиціями українського експорту у 2013 р. були: мінеральні продукти (залізні, титанові, цирконієві руди), питома вага яких становила близько 67 %; жири і масла тваринного або рослинного походження, частка яких збільшилася майже до 14 %; машини, устаткування і механізми (в основному, газові турбіни), частка яких склала практично 10 %. У структурі китайського імпорту у 2013 р. основними товарними групами були: машини, устаткування та механізми – 36 %, неблагородні метали та вироби з них – 12 %, текстиль та текстильні вироби – 10 %, взуття, головні убори, парасольки – 9%, пластмаси та каучук – 7 %.

Слід зазначити, що у структурі торговельного обігу спостерігається значний дисбаланс: імпорт китайських товарів практично втричі перевищує український експорт до Китаю. При цьому, якщо китайський імпорт до України є збалансованим (практично всі товарні групи рівно представлені), то український експорт до КНР є, в принципі, монокультурним і сировинним (руди, шлаки, сировина для металургії). Причинами такої ситуації є географічна віддаленість, що ускладнює доставку деяких товарних груп, налагодження з Китаєм власного виробництва продукції, яка традиційно складає основу українського експорту (продукція чорної та хімічної металургії, яка свого часу забезпечувала позитивне сальдо у торгівлі з КНР). На думку китайських експертів, головним обмежувальним чинником українського експорту є велика вартість української технологічної продукції та її якісне відставання від аналогічної продукції основних світових виробників.

Інвестиційне співробітництво поки що не відповідає можливостям Китаю і потребам України. Нарощування обсягів імпорту з КНР не супроводжується активізацією інвестиційного співробітництва (0,48 % у загальному обсязі залучених прямих іноземних інвестицій), українські інвестиції в КНР також практично відсутні. Станом на 01.01.2014 р. обсяг залучених в економіку України китайських інвестицій становив 20,3 млн дол. Пріоритетом інвестиційних проектів користується промисловість (42,7 % від запального обсягу; сфера торгівлі (19,0 %); сільське, лісове та рибне господарство (9,8 %). Станом на 01.01.2014 р. загальний обсяг інвестицій з України до Китаю склав 916,0 тис. дол.; у 2013 р. українські інвестицій не залучалися.

Позитивним прикладом співробітництва є китайсько-українські технологічні парки, які працюють в галузях фармацевтики і машинобудування: у м. Цзінань (провінція Шаньдун), у м. Харбін (провінція Хейлунцзян) та у м. Шанхай. У 2003 р. відкрито українсько- китайський Центр зварювання і споріднених технологій, Угоду про створення якого було підписано між Інститутом електрозварювання ім. Є. Пагона НАН України, Харбінським інститутом зварювання і Хейлунцзянським центром науково-технічного співробітництва України та КНР. У лютому 2011 р. у м. Шанхай відкрито новий Українсько-китайський технопарк, у якому діятимуть п'ять спеціалізованих баз з питань морських наук і технологій, біомедицини, нових матеріалів, аерокосмонавтики, нових джерел енергії та ін.

Низку спільних справ країни здійснили в галузі культури. Триває процес імплементації Меморандуму між туристичними відомствами держав про групові туристичні поїздки китайських громадян до України, підписаного 6 грудня 2013 р.

Японія встановила з Україною дипломатичні відносини 26 січня 1992 р., а з наступного року в Києві відкрила Посольство. У відповідь у вересні 1994 р. в м. Токіо розпочало роботу Посольство України. Українська держава підтримала кандидатуру Японії в її призначенні на місце непостійного члена Ради Безпеки ООН.