Розділ «1.8. Виникнення, сутність, методологічні засади та школи неолібералізму»

Вчений обґрунтував власну теорію торговельного циклу. На його думку, є рівноважна структура утворення капіталу. У період економічного підйому (як це було у другій половині 20-х років XX ст.) під впливом кредитної експансії відбулося надмірне заощадження, яке зумовило збільшення запасів капіталу понад необхідні розміри. Це перенагромадження капіталу порівняно з добровільними заощадженнями призводить до кризового стану економіки.

Концепція Ф.А. Хайєка випередила монетаристське пояснення "Великої депресії", зроблене пізніше М. Фрідменом. Ф.А. Хайєк також заперечував тезу Дж.М. Кейнса, що причиною кризи є недостатній сукупний попит, стверджував, що чинником кризи є перекоси у відносних цінах. Ці перекоси виникли у зв'язку з непередбаченими змінами пропозиції грошей, що спричинило дисбаланс попиту і пропозиції на ринку робочої сили у масштабах усієї економіки. Виправити цю невідповідність і повернути систему до стану рівноваги може тільки ринковий механізм, а експансіоністська й інтервенціоністська політика уряду є непотрібною та непродуктивною.

Важливим внеском Ф.А. Хайєка в економічну науку є аналіз впливу на поведінку фірми тривалості періоду перетворення сировини в готовий продукт, зроблений у праці "Чиста теорія капіталу". Він доводив, що зниження рівня процентної ставки (або підвищення продуктивності нових інвестицій) збільшує період виробництва продукції. Підвищення процентної ставки примушує фірми зменшувати проміжні стадії виробництва і випускати менш складні продукти. На сьогодні ці висновки є важливою складовою теорії і практики економічного аналізу й фінансового менеджменту.