TextBook Таблиця 1.3. Основні положення теорії конкурентного ринкового ладу В. Ойкена
| Основні положення | ||
| Наріжні принципи теорії | Конституювальні принципи політики | Регулювальні принципи політики |
| o Індивідуальна свобода - дотримання ідеалів свободи і гідності людини на основі приватної власності та господарської незалежності економічних суб'єктів | o Недоторканність приватної власності. o Відкритість ринків для підвищення рівня конкуренції та запобігання політиці протекціонізму | o Антимонопольна політика - контроль за монополіями з метою припинення анти конкурентних дій, регулювання діяльності монополій в галузях, де їх наявність є неминучою |
| o Сильна держава, яка не втручається у господарські процеси, а лише створює необхідні правові умови для їх безперешкодного руху. Економічний лад не є раз і назавжди установленим: це "законодавчо встановлений лад" для виникнення, підтримки і подальшого розвитку якого необхідна сильна держава. o Системність в економічній політиці, що має враховувати концепцію економічного розвитку, орієнтуватися на ієрархію політичних цілей, щоб не перетворитися на "політику експериментів", тобто подолання проблем, причиною яких є постійне втручання держави | o Монетарна стабільність (грошового обігу і національної валюти). o Свобода і захист господарських угод. o Свобода дій підприємця та його відповідальність. o Відповідальність за ухвалені економічні рішення. o Сталість економічної політики | o Політика в галузі доходів - перерозподіл доходів, коригування ринкового механізму розподілу доходів без обмеження прагнення підприємців до інвестування. o Соціальна політика - забезпечення мінімальної заробітної плати, регулювання робочого часу, регламентація праці жінок і дітей. o Екологічна політика - захист природних ресурсів від хижацького використання, боротьба із забрудненням довкілля |
станом оптимуму (максимальної ефективності); 2) кожен стан максимальної ефективності є одночасно й станом рівноваги. Продовжуючи традиції Л. Вальраса і В. Парето, вчений зробив більш точне математичне формулювання ринкової рівноваги і соціального оптимуму, визначив загальні умови досягнення ринкової рівноваги.
М.Ф.Ш. Алле доводить, що ринкова конкурентна організація - найбільш доцільний спосіб забезпечення економічної ефективності, а отже, суспільного прогресу та успішного вирішення соціальних завдань. Однак для підтримання мирних і стабільних умов життя у суспільстві потрібен пошук соціального компромісу. Вчений аргументує, що ефективна організація вільного ринку має бути забезпечена відповідною інституційною організацією суспільства. Так, держава в суспільстві, побудованому на ринкових засадах, відіграє активну роль: є гарантом збереження приватної власності, жорстко контролює грошово-кредитну сферу, здійснює антициклічне регулювання шляхом договірного планування, забезпечує розвиток соціальної сфери. Ідеал М.Ф.Ш. Алле - так зване конкурентне планування, яке поєднує державне планування економіки з конкуренцією приватних підприємств.
Засновником лондонської школи неолібералізму є Лайонел Чарльз Роббінс (1898-1984). У 1932 р. він опублікував працю "Трактат про природу і значення економічної науки", в якому дав визначення економіки як науки про людську поведінку в системі зв'язків між цілями і способами їх досягнення за допомогою обмежених ресурсів, що мають альтернативне застосування. Як відомо, саме це, неокласичне, трактування предмета економічної науки на сьогодні вважається найбільш вдалим.
Л.Ч. Роббінс сформулював низку фундаментальних постулатів, аксіом, які, на його думку, є настільки очевидними, що не потребують практичної перевірки. До них належать:
а) положення про рідкісність благ - настільки важливе, що є предметом економічної науки;
б) теза про необхідність ранжирувати свої переваги, яка проголошується основним постулатом теорії вартості;
в) визнання того, що факторів виробництва існує більше ніж один, є головним постулатом теорії виробництва;
г) найважливішим постулатом теорії динаміки є те, що не відомо, які блага стануть рідкісними у майбутньому.
Усі інші твердження економічної науки, за Л.Ч. Роббінсом, природним шляхом дедуктивно виводяться з набору названих постулатів. Ця концепція отримала назву апріоризму і послужила основою побудови теоретичних концепцій неолібералів.
Засновники новоавстрійської школи - Людвіг фон Мізес (1891-1973) та Фрідріх Август фон Хайєк (1899-1992) - у 20-30-х роках XX ст. представляли групу ортодоксальних лібералів неокласичного напряму економічної думки, були найпослідовнішими захисниками економічного лібералізму і вільного підприємництва. Л. Мізес і Ф.А. Хайєк започаткували основи австрійського лібералізму. У 70-90-х роках XX ст. новоавстрійська школа перетворилася на провідну школу економічного неолібералізму.
Основна проблематика досліджень новоавстрійської школи у 1920-1930-х роках - теорії грошового обігу, захист ринкової економічної системи і критика соціалізму. Особливістю методологічних засад було поєднання ідей лібералізму класичної політичної економії, суб'єктивно-психологічних підходів австрійської школи граничної корисності й англійської неокласичної теорії.
Л. Мізес у 1920-1930-х роках досліджував проблеми грошового обігу: роль і функції грошей у ринковому господарстві, проблеми золотого стандарту та інфляції, співвідношення заробітної плати і податків (праця "Теорія грошей і засобів обігу"). Зокрема, зазначав, що кількісна теорія грошей не враховує безготівкові розрахунки (обсяг поточних рахунків у банках), які виконують функції грошей і впливають на рівень цін.
У статті "Господарський розрахунок у соціалістичній економіці" (1920), монографіях "Соціалізм"(1922), "Соціалізм: економічний і соціологічний аналіз" (1936) учений започаткував критику соціалізму в наукових дослідженнях. Аналізуючи механізм функціонування трьох економічних систем - суто ринкового господарства, "зіпсованого ринку" і неринкової (соціалістичної) економіки, він виокремив такі принципові положення:
o приватна власність є необхідною умовою цивілізації та матеріального добробуту, раціональної економічної діяльності, що забезпечує оптимальне використання ресурсів і суверенітет споживачів;
o неринкова, або соціалістична система логічно і практично не можлива, оскільки не може забезпечити раціональний розвиток економіки;
o планове регулювання економіки виключає ринкові принципи ціноутворення і призводить до неможливості ефективного використання та цінової характеристики ресурсів. Соціалізм - це система запланованого хаосу;
o соціалізм породжує бюрократію і господарську безініціативність, гальмує технічний прогрес, виховує особу, яка відстоює старе і бореться з новим.
Наукову спадщину Ф.А. Хайєка - учня і послідовника Л. Мізеса, становлять такі праці: "Ціни і виробництво" (1931), "Монетарна теорія і торговий цикл" (1933), "Монетарний націоналізм і міжнародна стабільність" (1937), "Прибуток, процент та інвестиції" (1939), "Чиста теорія капіталу" (1941).
У працях 1930-х років Ф.А. Хайєк доводив ефективність ринкової економіки та ліберальної економічної політики, займався питаннями грошового обігу. Стверджував, що механізм цін є важливою характеристикою ринкової економіки як засіб комунікації (передачі інформації) виробника і споживача лише за умов вільної конкуренції, тому адміністративний контроль за цінами не потрібний. Стабільність грошової маси можливо забезпечити шляхом скасування урядової монополії на емісію грошей і заміни її конкуренцією приватних емітентів. Необхідно враховувати факт нерівномірного розподілу грошової маси в економіці.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Козюка В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „1.8. Виникнення, сутність, методологічні засади та школи неолібералізму“ на сторінці 2. Приємного читання.