Розділ «1.5. Виникнення кейнсіанства. Теоретична система Дж.М. Кейнса»

Дж.М. Кейнс мав особливий погляд на природу та причини інфляції. Він зазначав, що збільшення пропозиції грошей супроводжується пропорційним зростанням цін лише в умовах повної зайнятості та повного завантаження виробничих потужностей. Коли має місце неповна зайнятість, приріст грошової маси впливає на збільшення величини використання ресурсів і розподіляється між підвищенням цін, рівнем заробітної плати, зростанням виробництва і зайнятості. Чим далі до повної зайнятості, тим більший вплив приросту грошової маси на зростання саме обсягів виробництва та зайнятості, а не на зростання цін. Згідно з теорією Дж.М. Кейнса бюджетний дефіцит та інфляція є цілком прийнятною ціною, яку суспільство платить за високий рівень зайнятості та національного доходу.

У теорії економічного циклу Дж.М. Кейнс дав визначення циклічного руху як регулярного чергування підвищувальної і понижувальної тенденцій в розвитку економічної системи, а економічної кризи - як раптової різкої зміни підвищувальної тенденції понижувальною. Головними причинами економічного циклу є механізми коливання граничної ефективності капіталу. Різке падіння граничної ефективності капіталу спричинює економічну кризу. Вона починається під впливом спекулятивної паніки. їй передує необґрунтована оцінка майбутньої дохідності капіталу, яка породжує зростання схильності до ліквідності та зростання норми процента. Воно відбувається під впливом зростаючого попиту на гроші, як для виробничих потреб, так і з метою спекуляції. Зростання норми позикового процента призводить до того, що на фондових біржах падає ринкова вартість цінних паперів і, як наслідок, зменшується обсяг інвестицій1. Вихід з кризи Дж.М. Кейнс пов'язує з такими чинниками: зниження норми процента, збільшення граничної ефективності капіталу, відновлення довіри у діловому світі, активізація біржової діяльності, наявність типового інтервалу часу (2-б років) залежно від терміну використання капітального майна та зменшення пропозиції наявних надлишкових ресурсів ("накопичених запасів напівфабрикатів"). Дж.М. Кейнс дійшов висновку, що джерело кризи полягає в недоспоживанні нації, в недостатньому сукупному попиті. Тому лікування "хворої на кризу" економіки охоплює різні заходи, спрямовані на збільшення схильності до споживання, на зростання інвестиційного попиту, що в підсумку стимулює сукупний ефективний попит.

Економічна програма Дж.М. Кейнса

Заперечуючи твердження класиків і неокласиків про здатність ринкової економіки до "само-зцілення", вчений дійшов висновку про необхідність регулювання сукупного попиту шляхом "централізованого контролю для досягнення узгодженості між схильністю до споживання та спонуканням інвестувати... частково відповідною системою податків, частково фіксацією норми процента і, можливо, іншими способами"2. Він наголошував, що регулювання обсягу поточних інвестицій небезпечно залишати у приватних руках, тому держава буде брати на себе все більшу відповідальність за пряму організацію інвестицій. Головне завдання держави полягає у впливі на рівень зайнятості та національного доходу за допомогою стимулювання ефективного попиту шляхом перетворення заощаджень на інвестиції. Проте у працях Дж.М. Кейнса немає чітко окресленої програми державних заходів. Погляди вченого можна узагальнити такими положеннями:

o зміст грошово-кредитної політики полягає у стимулюванні приватних інвестицій через збільшення пропозиції грошей і зниження ставки позикового процента, стимулюючи тим самим інвестиційну активність бізнесу. Це дасть бажаний для економіки початковий поштовх і забезпечить згодом економічне зростання та повну зайнятість. Проте банківська політика впливу на норму процента не достатня для забезпечення оптимального розміру інвестицій, її необхідно доповнювати бюджетною;

o бюджетна політика має збільшити сукупний попит за рахунок бюджетних видатків держави. Для цього Дж.М. Кейнс пропонував: а) активне фінансування і кредитування підприємців за допомогою державного бюджету ("процес соціалізації інвестицій"); б) організацію системи державної закупівлі товарів і послуг, громадських робіт (будівництво шляхів, спорудження різноманітних будов тощо); в) перерозподіл частини національного доходу на користь осіб з низькими доходами як найбільш схильних до споживання, що також сприятиме збільшенню споживання та зменшенню майнової нерівності; г) впровадження прогресивної системи оподаткування.

Слід зауважити, що Дж.М. Кейнс негативно ставився до "системи державного соціалізму" і розширення державної власності, обмеження приватної ініціативи, відповідальності, індивідуалізму, свободи підприємницької діяльності.

Теорія Дж.М. Кейнса - це збереження ринкових механізмів саморегулювання на мікрорівні та здійснення суспільного, державного регулювання на макрорівні.

Теорія Дж.М. Кейнса стала методологічною основою нового напряму економічної теорії, що отримав назву кейнсіанства. Вчений наголосив на важливості розвитку економічної теорії як набору рекомендацій і методу господарської практики, техніки мислення з метою з'ясування умов вільної гри економічних сил, необхідності їх приборкання та керівництва для реалізації потенціальних можливостей виробництва. Він зазначав, що ідеї економістів і політичних мислителів - і коли вони праві, і коли помиляються - мають набагато більше значення, ніж прийнято думати.

Вважаючи, що основою економічного зростання є ефективний попит, він пропонує стимулювати його за допомогою збільшення грошової маси та державних витрат, у тому числі й дефіциту державного бюджету.

На думку представників неокласичної теорії, такі дії держави обов'язково приведуть до інфляційного зростання цін.

Порівняльний аналіз основних положень економічного вчення Дж.М. Кейнса та неокласичної економічної теорії наведено в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2. Порівняльний аналіз основних теоретичних засад дослідження ринкової економіки Дж.М. Кейнсом і неокласиками