Розділ 5. ЕКОНОМІКА НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

Аграрна політика, спрямована на підтримку сільськогосподарського виробництва за рахунок бюджетних коштів, була переорієнтована на створення сприятливих економічних умов для функціонування та розвитку шляхом оподаткування, встановлення дотацій до цін, фінансування державних програм, часткової компенсації ставки за кредити комерційних банків, фінансової підтримки покупців техніки.

2000 р. був переломним у макроекономічній динаміці:

обсяги ВВП збільшилися на 5,9 %, промислового виробництва - 13,2, сільського господарства - 9,8, інвестицій в основний капітал - 14,4, експорту товарів і послуг - 18,8, імпорту - на 16,6 %. Залучено 750 млн дол. США прямих інвестицій. Однак темпи зростання ВВП були нижчими серед країн СНД. У Росії вони становили 8 %, Таджикистані - 8,3, Казахстані - 10,5, Азербайджані - 11,4 %.

Поліпшилося фінансове становище підприємств. Бартеризація зменшилася, частка розрахунків у грошовій формі зросла до 60 %. Частка збиткових підприємств зменшилася до 48 %. Приріст роздрібного товарообороту становив 6,9 %. Частка вітчизняних товарів у загальному обсязі реалізації споживчих товарів - 75 %. Однак інноваційно активні підприємства становили лише до 8 % від загальної кількості, у той час, як у розвинутих країнах нормою вважається 60-80 %. Внутрішні витрати на НДДКР в Україні коливалися в межах 1,19-1,37 % від ВВП або 9,6 дол. на особу, що в понад 50 раз менше, ніж у розвинутих країнах.

Поліпшився стан державних фінансів. Реальні надходження до державного бюджету збільшилися на 38,9 %. Профіцит дорівнював 0,969 млрд грн. Країна виконала зобов'язання з обслуговування і погашення зовнішнього боргу без залучення зовнішнього фінансування. Банківська система почала орієнтуватися на обслуговування реального сектору. Кредити комерційних банків збільшилися на 62 %.

Упродовж 2000-2004pp. відбувалося подальше економічне зростання, про що свідчить динаміка економічних показників (табл. 5.1).

Таблиця 5.1. Динаміка економічних показників, % до попереднього року

Слід зауважити, що темпи економічного розвитку були вищими ніж у країнах Європейського Союзу, але не достатні для подолання економічної кризи. Більшість промислових підприємств працювали на експорт. У середньому в 2001-2004 рр. частка експорту товарів і послуг у ВВП становила понад 50 % (для порівняння: у Франції, Польщі - 20, у США і Японії - 10 %).

Структурні зрушення в національному господарстві впродовж 1990-2004 рр

Характеризує зменшення у структурі ВВП частки сільського господарства майже вдвічі, збільшення частки сфери послуг в 1,7 разу. Еволюцію структури валової доданої вартості у розрізі сфер і секторів характеризують дані табл. 5.2.

Таблиця 5.2. Еволюція структури валової доданої вартості у розрізі сфер і секторів (в основних цінах), %

Зберігалася позитивна інвестиційна динаміка. Темпи зростання інвестицій перевищували темпи зростання ВВП. У 2004 р. фактично було перевищено рівень 1991 р. на 20,8 % ). Переважали власні кошти підприємств, на які припадало понад 60 %. У технологічній структурі інвестицій збільшилися кошти в основний капітал (обладнання, устаткування), втричі на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. Іноземних інвестицій залучалося більше. Загалом за період 1992-2002 рр. було залучено 5,3 млрд дол. Найбільш інвестиційно привабливими були харчова промисловість, оптова торгівля, машинобудування, фінансова діяльність. Починаючи з 1998 р., в інвестиційному процесі підвищилося значення спеціальних економічних зон (СЕЗ) і територій пріоритетного розвитку (ТПР).

Реалізація третьої державної програми приватизації зумовила зміни у структурі суб'єктів господарювання за організаційно-правовими нормами. Впродовж 2000-2004 рр. форму власності змінили понад 26 тис об'єктів державної та комунальної власності, їх частка в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій зменшилася до 11 %. Проте вони створювали близько 30 % ВВП. Організовано понад 30 державних акціонерних і холдингових компаній, у статутні фонди яких передано 297 державних пакетів акцій та майно на суму 9 млрд грн. Загалом у власності держави в 2004 р. було 1590 пакетів акцій ВАТІ 193 частки у статутних фондах TOB і ЗАТ. Проте державна програма приватизації виконана не була. Динаміка надходжень коштів від приватизації щодо завдань зменшувалася - 37,7-10,3 %. Розвивався корпоративний сектор національної економіки: зареєстровано 33,3 тис. акціонерних товариств і 261 тис. товариств з обмеженою відповідальністю (TOB).

Сформувався малий бізнес як самостійний і самодостатній сектор. Він охоплював понад 254 тис. малих підприємств, майже 1,5 млн підприємців, 43 тис. фермерських господарств. У сфері малого бізнесу на початок 2005 р. було зайнято 4,4 млн осіб (без фермерів), або понад 15 % населення у працездатному віці. Частка малих підприємств у економіці загалом залишалася на рівні 7-8 %, у промисловості - 3,3, у загальних обсягах виробництва становила лише 7 %. Капітал спрямовувався переважно в торгово-посередницьку сферу.

Розширилася система інститутів підтримки підприємництва. Розвивалася мережа бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, інформаційно-консультативних установ, інвестиційні та інноваційні фонди, кредитні спілки, громадські об'єднання суб'єктів підприємництва.

Галузева структура промисловості залишалася деструктивною. В обробній промисловості домінували енергомісткі виробництва сировинного характеру, частка високотехнологічних виробництв становила лише 3,9 % в 2004 р. Позитивним моментом було збільшення випуску продукції кінцевого виробництва. В 2004 р. налічувалося 53 497 підприємств, з них в обробній промисловості - 49 548. Продукція та послуги цих підприємств належать до більш ніж 70 промислових підгалузей.

В аграрній економіці відновлено кількісне економічне зростання, відбулися якісні зрушення. Впродовж 1999-2005 рр. зроблено рішучі кроки у формуванні підприємницьких структур. Станом на 1 січня 2005 р. на базі 10 771 КСП створено нову організаційно-правову структуру сільськогосподарського виробництва, яку представляли фермерські господарства - 72,6 %, господарські товариства - 14 , приватні підприємства - 6,9, виробничі кооперативи - 2,9, державні - 0,7, інші - 2,9 %. Проте у валовій продукції сільського господарства в 2004 р. частка фермерських господарств дорівнювала лише 3,9 %, підприємств - майже 36 (хоча вони користувалися 5,17 % сільгоспугідь), господарств населення, які володіли 11,2 % сільгоспугідь, - 60,2 %. Майже 60 % селян не змогли організувати приватне підприємництво, здавали землю в оренду.

Важливою складовою аграрної реформи було формування аграрного ринку. Його інфраструктура охопила біржі, оптові ринки, агро-торгові доми, брокерські контори, обслуговуючі кооперативи. Лише в 2002 р. іноземні інвестиції збільшилися на 40 %. Бартерні операції зменшилися до 4 %. Зросла купівля сільськогосподарської техніки. Частка вітчизняних продуктів на ринку збільшилася з 50 % у 1996 р. до 95 % у 2002 р.

Виробництво сільськогосподарської продукції збільшувалося повільно, відповідно до рівня 1990 р. становило 53,5 % у 2000 р. і 63,4 % у 2004 р. Зменшення частки сільського господарства у виробництві ВДВ відбувалося в умовах зростання його частки у структурі зайнятості (з 20,1 % у 1990 р. до 26,5 % у 2000 р.), що свідчило про зниження ефективності. Лише впродовж 2003-2004 рр. відбулося зменшення чисельності зайнятих до 19,7 % від усіх зайнятих у національному господарстві. Аграрна політика оцінювалася як обтяжлива для національної економіки, що не балансує інтересів споживачів і виробників. Вона посідала 102 місце у світі в рейтингу країн за якістю аграрної політики.

Продовжувався процес формування бюджетної системи на основі Бюджетного кодексу (2002 р.). У 2004 р. доходи зведеного бюджету України становили 90 592,9 млрд грн. В їх структурі домінували податкові надходження - 69,7 %, у тому числі на прибуток підприємств - 17,8, з доходів фізичних осіб - 14,58 %. Лише в 2000 р. і 2002 р. зведений бюджет зводився з профіцитом. Упродовж 2003-2004 рр. дефіцит збільшився з 0,2 до 3,4 % щодо ВВП. Структура видаткової частини набула соціальної спрямованості. Видатки на соціально-культурні заходи в 2004 р. становили 57,2 %. Видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення збільшили з 11,9 % у 2000 р. до 18,8 % у 2004 р., на освіту - коливалися в межах 20,3-17,9 %. Одночасно видатки на розвиток промисловості зменшилися до 4,7 %, сільського господарства - до 2,89. Проте на адміністративні функції держави та оборону спрямовували 28,4 % у 2002 р. і 25,7 % у 2004 р. видатків.