Сім'я – дуже важлива, дуже відповідальна справа людини. Сім'я дає повноту життя, сім'я дає щастя, але кожна сім'я, особливо в житті суспільства, є насамперед велика справа, яка має державне значення. Тому сімейний режим повинен будуватися, розвиватися й діяти насамперед як ділове установлення. Ділового тону батьки не повинні боятися. Вони не повинні думати, що діловий тон суперечить любовному почуттю батька або матері, що він може привести до сухості у взаєминах, до їх холодності. Ми запевняємо, що тільки справжній серйозний діловий тон може створити ту спокійну атмосферу в сім'ї, яка необхідна для правильного виховання дітей, і для розвитку взаємної пошани та любові між членами сім'ї.
Батьки якнайраніше повинні засвоїти спокійний, урівноважений, привітний, але завжди рішучий тон у своєму діловому розпорядженні, а діти з наймолодшого віку повинні звикнути до такого тону, звикнути коритися розпорядженню й виконувати його охоче. Можна бути хоч яким ласкавим із дитиною, жартувати з нею, гратися, але коли виникає потреба, треба вміти розпорядитися коротко, один раз, розпорядитися з таким виглядом і в такому тоні, щоб ні у батьків, ні, у дитини не було сумніву в правильності розпорядження, в неминучості його виконання.
Батьки повинні навчитися давати такі розпорядження дуже рано, коли першій дитині півтора-два роки. Справа ця зовсім неважка. Треба тільки стежити за тим, щоб ваше розпорядження відповідало таким вимогам:
• воно не повинно даватися злісно, з криком, із роздратуванням, але воно не повинно бути подібним і до упрошування;
• воно повинно бути посильним дитині, не вимагати від неї надто великого напруження;
• воно повинно бути розумним, тобто не повинно суперечити здоровому розумові;
• воно не повинно суперечити іншому вашому розпорядженню, розпорядження батька не повинно суперечити розпорядженню матері.
Найважливіше в цій галузі – стежити, щоб у дітей не нагромаджувався досвід неслухняності, щоб не порушувався сімейний режим. Дуже погано, якщо ви допустили такий досвід, якщо ви дозволили дітям дивитися на ваші розпорядження, як на щось не обов'язкове.
Якщо режим розвивається правильно із самого початку, якщо батьки уважно стежать за його розвитком, покарання не будуть потрібні. У хорошій сім'ї покарання ніколи не буває, і це – найправильніший шлях сімейного виховання.
Але бувають сім'ї, де виховання вже таке занедбане, що без покарань обійтися не можна. В такому разі батьки вдаються до покарань звичайно дуже невміло й часто більше псують справу, ніж виправляють.
Покарання – дуже важка річ; воно вимагає від вихователя величезного такту й обережності, тому ми рекомендуємо батькам по можливості уникати застосування покарань, а намагатися насамперед відновити правильний режим. На це, звичайно, потрібно багато часу, але треба бути терплячим і спокійно чекати результатів.
У крайньому разі можна допустити деякі види покарань, а саме: затримка втіхи чи розваги (якщо було призначено відвідування кіно або цирку, відкласти його); затримка кишенькових грошей, якщо вони видаються; заборона виходити до товаришів.
Так само треба бути обережним і з заохочуванням. Ніколи не слід оголошувати наперед якість премії для нагороди. Найкраще обмежитися простою похвалою й схваленням. Дитяча радість, втіха, розвага повинні даватися дітям не як нагорода за хороші вчинки, а в природному порядку задоволення правильних потреб.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка сімейного виховання» автора Маценко Л.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дисципліна і режим“ на сторінці 2. Приємного читання.
