• невміння реально оцінити виховний потенціал сім'ї, батьків.
Необхідно пам'ятати про можливість негативного ставлення батьків до співробітництва. Тому в організації співробітництва з сім'єю багато залежить від особистісних якостей соціального педагога, його загальнокультурної та педагогічної досконалості.
Цікаві підходи до діяльності вчителя – посередника між школою та сім'єю – сформувалися в американській та британських моделях програми "Школа – дім". Коло його обов'язків досить широке. До нього входять: відвідування сімей, бесіди з дітьми, батьками, представниками установ, робота в групах підтримки батьків, консультації тощо.
Важливого значення набувають такі особистісні характеристики, як гнучкість, вміння формувати контакти на основі взаємодовіри та взаєморозуміння з сім'ями. Інколи досліджують діяльність учителів- посередників, вивчають потреби батьків, якщо треба – вносять поправки в шкільне законодавство. Рух на шляху співробітництва з сім'єю вимагає майстерності від учителів-посередників, свідомого підходу до своєї роботи.
У підвищенні виховної функції сім'ї великого значення набуває використання національних традицій та звичаїв. Відродження національних звичаїв, впровадження їх у спільну культурно-дозвільну діяльність батьків та дітей сприяє формуванню взаєморозуміння і злагоди в сім'ях.
Великий інтерес в системі міжвідомчих культурно-дозвільних центрів відкритого типу викликають дошкільні мікрорайонні центри. Вони реалізують можливості ранньої соціалізації дітей за рахунок залучення до цієї роботи колективів дитячих садків, батьків, школи, різних клубів, підприємств, громадських організацій.
Яке ж місце займають суспільні форми дошкільного виховання? Діти дошкільного віку мають природну потребу у спілкуванні з навколишнім світом, взаємодії з ним та пізнанні. Ці процеси відбуваються незалежно від умов існування. Діти не можуть не вступати у взаємодію із своїм оточенням, адже воно різними засобами впливає на них. Характер цього впливу може бути позитивним або негативним. У зв'язку з цим необхідно усвідомлювати, що всі дошкільні заклади повинні вирішувати і виховні, і освітні завдання.
Процес соціалізації дитини дошкільного віку найбільш ефективно здійснюється за умов співробітництва батьків і вихователів. Проте сучасні моделі освіти в більшості випадків орієнтуються на перебування дитини або у виховному, або в освітньому закладі. Тому при переході з дитячою садка до шкоди діти змушені пристосовуватися до нового режиму, який негативно впливає на їх психіку, викликає нервову перевантаженість, стомлює.
Цікавий досвід вирішення проблеми має місце в роботі общинного центру сімейного виховання, що у Великобританії. Провідним принципом його діяльності є підтримка і допомога сім'ям і дітям, розвиток потенційних виховних можливостей кожної сім'ї. Общинний центр існує на кошти благодійних фондів, що дозволяє розробляти і впроваджувати різні проекти щодо догляду та вихованню малолітніх дітей. Так, з метою створення найбільш сприятливих умов соціалізації дітей розробляються різні форми дошкільних закладів, в діяльності яких враховуються не тільки поради психологів, психотерапевтів, соціальних педагогів, а й бажання та інтереси батьків. Головними вихователями дитини залишаються батьки, вплив сімейного середовища є визначальним. Допомога дошкільних закладів полягає у створенні рівних можливостей для раннього розвитку дитини. Тому більш перспективними, на думку організаторів центру, є заклади, в яких розвиток дитини в плані навчання відбуватиметься в процесі виховання.
Загальноприйнята модель дитячих садків нині поступово втрачає свою актуальність. Все актуальнішою стає потреба у дитячих дошкільних закладах, де термін перебування дітей не має регламентованого характеру (особливо для працюючих батьків), де дитина могла б тільки відвідувати денні заняття, а догляд за нею здійснювала б сім'я, дитячих садків з індивідуальним режимом відвідування (один-два дні на тиждень – перебування у дитсадку, а в інший час – удома з батьками).
Зміст курсу виховання в дошкільних закладах зорієнтовано на вирішення ряду завдань: розвиток в дитині почуття самоповаги, поваги до інших, прагнення до взаєморозуміння і співробітництва (засвоєння головних навичок спілкування), сприяння розвитку сім'ї та сімейного виховання як головного інституту первинної соціалізації дитини. Курс виховання на кожному етапі обговорюється з батьками. З сім'ями проводяться консультації. В обговоренні питань беруть участь і місцеві общини.
Отже, сім'я є головним інститутом соціалізації. Вона пройшла великий історичний шлях розвитку, який призвів до суттєвих змін у функціях і значенні сім'ї в суспільстві. Сучасні сім'ї як у дзеркалі відбивають всі складності та протиріччя соціально-економічного й морально-духовного розвитку суспільства. Це позначається на якості існування сім'ї, виконанні нею своїх завдань, серед яких провідним є виховання дітей. Сім'я вимагає захисту, уваги і поважливого ставлення до себе. Тому діяльність соціального педагога і скерована на те, щоб в процесі посередницької діяльності створювати найбільш сприятливі умови життєдіяльності сім'ї, залучати до цієї роботи всі виховні інститути.
Додаток К. Ідеї сімейного виховання у творах А.С. Макаренка
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка сімейного виховання» автора Маценко Л.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Педагогічні шляхи подолання суперечності між ціннісними орієнтаціями сім'ї та суспільства“ на сторінці 3. Приємного читання.
