Основні тенденції сучасного сімейного виховання

Педагогіка сімейного виховання

Беручи активну участь у конкретних заняттях поруч із дорослими, дитина починає усвідомлювати себе корисним членом сім'ї, виконавцем спільної справи. У процесі різноманітної діяльності дітей і підлітків розширюється їх кругозір, життєвий досвід, збагачується свідомість, формуються такі якості особистості, які важко виробити за допомогою інших методів.

Успіх виховного процесу значною мірою зумовлюється застосуванням методів стимулювання культурної поведінки дитини: схвалення, змагання, заохочення, покарання. Головне призначення цієї групи методів – забезпечити педагогічну профілактику, тобто запобігти та попередити лихі думки і злі кроки, надати простір для добрих помислів і благородних вчинків. Зважаючи на особливу витонченість виявлення та застосування цих методів, наведемо стислу характеристику кожного з них.

Схвалення – визнання батьками дій і рішень дитини правильними, тобто бажаними для їх продовження з метою утвердження доброчинності. Змагання виражає природне прагнення дитини постійно порівнювати свої сили та можливості з іншою особою, намагання перевершити, перемогти когось у чому-небудь, домагаючись кращих, ніж у когось, результатів, показників, що сприяє розвитку в особистості творчості, наполегливості, винахідливості й ініціативи, об'єктивної оцінки фактів. Елементи навіювання наявні у проханні, наказі, переконанні, прикладі, авторитеті, громадській думці, а особливо в мистецтві, художній літературі та фольклорі, зокрема в народному гуморі, іронії, сатирі, сарказмі, в почутті сорому, гріха.

Заохочення – спонукання дитини до гарних вчинків шляхом ласки, похвали і нагороди. До нього вдаємося тоді, коли хочемо відзначити успіхи у навчанні, працьовитість, старанність. Добре, якщо міра заохочення відповідає віку дитини, а також її індивідуальним особливостям, потребам. Безперечно, кожний метод, який застосовується в сімейній педагогіці, має свої особливості. Адже він є індивідуальним і неповторним для кожного батька, для кожної дитячої особистості. Потенційні можливості виховання дітей у сім'ї полягають у глибокому знанні батьками дитячої психології, характеру дитини та оволодінні багатьма прийомами спілкування.

Святий обов'язок батьків – подбати про нормальний тілесний (фізичний), духовно-моральний і розумовий розвиток своїх дітей. Тіло, душа, розум – ось три кити батьківської педагогіки. На цьому принципі базується виховна пансофія нашого народу, українська етнопедагогіка, народна виховна система, споконвічна практика родинного виховання, вся вітчизняна та світова педагогічна практика. Для нас завжди актуальними лишаються слова К.Д. Ушинського, який писав: "Виховання бере людину всю, якою вона є, з усіма її народними і поодинокими особливостями, – її тіло, душу, розум".

Системне здійснення тілесного, духовного та розумового розвитку охоплює весь комплекс формування особистості, в тому числі трудове, патріотичне, світоглядне й естетичне виховання як невід'ємний компонент і наслідок дії головної системи. Всі її ланки взаємопов'язані. Тілесне, духовне та розумове виховання теж перебувають між собою в органічній єдності. Вони виділені нами в окрему групу умовно, для зручності розгляду й докладнішого аналізу. Природовідповідність спонукає розпочати аналіз з тілесного, фізичного виховання.

Мету фізичного виховання диктують реальні потребі кожної людини – бути здоровою, сильною, загартованою, спритною та витривалою для повноцінного власного життя, праці, переборення різних труднощів, оборони рідної землі. Кожен знає, що бути здоровим і сильним значно краще, ніж хворим і кволим ("Хвороба нікого не красить", "Хворому нічого не миле"). Перевага віддається тому, хто сильніший ("Хто дужчий, той ліпший", "Де сила, там і міць", "Коли немає сили, то й світ немилий").

Духовність сім'ї – основа виховання дитини. Духовність – це сукупність психічних явищ, що характеризують внутрішній, суб'єктивний світ людини, основні риси культурної особистості. "Добрий початок – половина справи", – кажуть у народі. Для домашнього виховання цей мудрий вислів має особливо важливе значення. На перші роки життя дитини припадає найбурхливіше формування особистості, засвоєння рідної (материнської) мови, найактивніше пізнання нею навколишнього світу. Саме на цьому етапі закладаються основи здоров'я, розумового, фізичного, духовно-морального, трудового й естетичного розвитку людини, фундамент її вихованості, національної свідомості та патріотизму. "Якщо ви до п'яти років не виховаєте дитину як треба, – писав А.С. Макаренко, – потім доведеться перевиховувати. Головні основи виховання закладаються до п'яти років. І те, що ви зробили до п'яти років, – це 90 % усього виховного процесу".

Процес виховання дитини в сім'ї – це передусім збагачення її духовними цінностями, вираженими в суспільній моралі, етиці, естетиці, та формування поведінки як певної і послідовної системи відносин, дій, вчинків, зумовлених соціальними умовами й обставинами найближчого соціального середовища. Причому виховання не зводиться лише до передачі дитині морально-етичних норм і правил – воно передбачає і практичну реалізацію цих норм, переведення їх у стійку звичку.

Духовність виховання – це система, уклад життя сім'ї, умова, яка забезпечує здійснення розумового, інтелектуального, емоційно- чуттєвого розвитку дитини та формування її світогляду: передача молодим поколінням морально-етичних ідеалів, ідей, уявлень народу, виражених у народній творчості.

Створені протягом віків родинні традиції українського народу завжди були міцним фундаментом сімейного дому. В них містяться справжні скарби загальнолюдських цінностей – любов до людей, взаємоповага у сім'ї, гостинність, привітність, щедрість та взаємодопомога. У багатовікових звичаях, обрядах, традиціях народу – унікальна школа сімейного виховання поведінки, етики, праці й дозвілля. Завдяки дотриманню звичаїв, традицій постійно збагачується і поглиблюється в сім'ї родинно-побутова культура, вдосконалюються сімейні стосунки, краще засвоюється і пізнається духовна спадщина батьків, дідів і прадідів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка сімейного виховання» автора Маценко Л.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні тенденції сучасного сімейного виховання“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1. Сім'я – основний інститут виховання особистості

  • Тема 2. Функції сучасної сім'ї

  • Матеріально-економічна функція

  • Комунікативна функція. Психологічний клімат сім'ї

  • Виховна функція

  • Рекреативна функція

  • Тема 3. Типологія сімей

  • Типології сім'ї на основі особливостей спілкування і міжособистісних стосунків

  • Типологізація родин на основі аналізу наслідків впливу на формування соціальних навичок дитини

  • Тема 4. Проблемна сім'я як об'єкт соціальної роботи

  • Соціально-педагогічна діяльність соціального педагога в роботі з родиною. Її мета, завдання соціальних служб для молоді у роботі з сім'єю

  • Програма допомоги родині. Взаємодія соціального педагога з соціальними службами, організаціями й установами

  • Напрями та зміст роботи соціального педагога з проблемними сім'ями

  • Тема 5. Робота соціального педагога з молодими сім'ями

  • Система роботи соціального педагога з молодою родиною

  • Тема 6. Взаємодія соціального педагога, школи та сім'ї у розв'язанні проблем виховання особистості

  • Тема 7. Методика сімейного виховання

  • Завдання, зміст і методика виховання дітей у родині

  • Методи сімейного виховання

  • Характеристика методів формування досвіду поведінки

  • Характеристика методів стимулювання діяльності й поведінки

  • ДОДАТКИ

  • Сім'я і суспільство

  • Виховний ідеал української сім'ї

  • Провідні напрями родинно-сімейного виховання

  • Додаток Б. Новий сімейний кодекс і соціальна робота з сім'єю

  • Додаток В. Універсальна виховна система домашнього і шкільного виховання

  • Напрям 1: "Я – інші люди – суспільство" (фізичне, моральне, інтелектуальне, трудове, естетичне виховання)

  • Напрям 2: "Я – частинка природи" (екологічне виховання)

  • Формування у дитини самооцінки.

  • Проблеми нервових розладів та психічних захворювань у дітей

  • Особливості виховання "правопівкульних" та "лівопівкульних" дітей

  • Особливості виховання обдарованих дітей

  • Додаток Д. Соціальний паспорт сім'ї

  • Додаток З. Анкета "Взаємини в сім'ї"

  • Додаток І. Поради батькам щодо профілактики поширення серед учнів наркогенних речовин

  • Сім'я і родинне виховання в Україні з найдавніших часів до XIX століття

  • Доля української родини й домашнього виховання у XX столітті

  • Основні тенденції сучасного сімейного виховання
  • Додаток Й. Сім'я як провідний компонент системи соціального формування особистості

  • Виховання дитини в сім'ї як соціально-педагогічне явище

  • Педагогічні шляхи подолання суперечності між ціннісними орієнтаціями сім'ї та суспільства

  • Додаток К. Ідеї сімейного виховання у творах А.С. Макаренка

  • Структура сім'ї, кількість дітей у сім'ї, неповна сім'я

  • Особистість вихователя

  • Батьківський авторитет. Види несправжнього батьківського авторитету. Справжній батьківський авторитет

  • Дисципліна і режим

  • Гра. Стадії гри. Помилки батьків при організації* дитячої гри. Види іграшок

  • Сімейне господарство

  • Виховання в праці

  • Статеве виховання

  • Додаток Л. Погляди В. О. Сухомлинского на сімейне виховання

  • Погляди В.О. Сухомлинского на сімейне виховання у книзі "Батьківська педагогіка"

  • Трудове виховання дітей в сім'ї

  • Виховання громадянина-патріота в сім'ї

  • "Серце віддаю дітям" – книга творчості та безцінних педагогічних ідей педагога-гуманіста В.О. Сухомлинського

  • Погляди В.О. Сухомлинського на проблеми сімейного виховання