Меланхоліки часто відзначаються сором'язливістю. Батьки і вихователі та вчителі сором'язливої дитини ніколи не повинні орієнтуватися на реакцію оточуючих (Що скажуть? Що подумають?), а винятково на психологічний стан вихованця. Соромлячи й караючи дитину, можна розвинути сором'язливість до рівня психічного захворювання. Як радять вчені А.І. Баркан, Ф. Зімбаро, дорослі повинні пояснити дитині, що соромитися – нормальна реакція, якої не потрібно лякатися. В кожній конкретній ситуації необхідно допомогти вихованцеві знайти спосіб оволодіти собою. Наприклад, якщо дитина соромиться спілкуватися з гостями, їй можна доручити розносити бутерброди тощо. Діяльність допоможе їй подолати неприємні відчуття. Спілкування відбудеться, але зсув психологічного акценту, зміна психічної спрямованості зроблять його невимушеним. Практикування прийому зсуву акценту допоможе поступово зовсім нейтралізувати надмірну сором'язливість як рису характеру.
Нову інформацію меланхоліки здатні засвоювати швидко чи повільно – залежить від обставин. У спокійній, доброзичливій атмосфері нові відомості засвоюються ними швидко і надовго. Тому створення сприятливих умов навчання й виховання дитини – ключова проблема в роботі з меланхоліком.
Меланхоліка швидко стомлює будь-яка діяльність, навіть легка і приємна. Як наслідок, меланхолік виконує кожну роботу приблизно удвічі повільніше за сангвініка. Допомогти дитині у цьому випадку можна, застосовуючи методичні прийоми роботи з флегматиком. Меланхоліка потрібно змалку навчити планувати діяльність, розумно розподіляти час і збалансовувати добову й тижневу тривалість праці та відпочинку, інакше можливе нервове й фізичне виснаження організму дитини на ґрунті хронічної перевтоми або, з тієї ж причини, формування відрази до праці, апатія.
Правильне розуміння батьками й педагогами походження темпераменту приводить до єдиних логічно обґрунтованих висновків:
• 1. Швидкість рухів, мислительних процесів, мовлення та ін. не повинна перевищувати швидкості, з якою кров постачає клітини організму киснем і поживними речовинами. Циркуляція крові тісно пов'язана з темпераментом, тому, прагнучи змінити темперамент дитини, дорослі намагаються досягти нереальної мети. Наслідком некомпетентного втручання стає прискорене виснаження організму дитини і розвиток різноманітних хронічних захворювань, часто невиліковних. Подібні наслідки виникають у разі застосуванні постійних зауважень, крику, покарань при вихованні холерика. Такий підхід остаточно розхитує нервову систему дитини, у якої і так процеси збудження домінують над процесами гальмування. Розлад нервової системи тут неминучий. Досягається ефект протилежний бажаному: збудливість дитини зростає пропорційно до підсилення неправильних зовнішніх впливів. Коли заклопотані дорослі намагаються прискорити повільний темп флегматика чи меланхоліка зауваженнями, погрозами, окриками і навіть покараннями, наслідки бувають двох видів: 1) зумовлений фізіологічно повільний темп зберігається, а у дитини виробляється стала негативна реакція на спілкування зі старшими; 2) темп прискорюється, але прискорення відбувається виключно за рахунок втрати дитиною позитивних якостей, притаманних її темпераменту. Наприклад, флегматик втрачає сумлінність, прагнення глибоко вникати у суть кожної справи, спокійну розсудливість і урівноваженість; у меланхоліка зникає здатність тонко відчувати найменші нюанси настрою оточуючих і т. д. Окрім того, у дітей розвиваються неврози, оскільки їм доводиться постійно перебувати в напруженні, виснажувати себе неприродним темпом. Таким чином, швидкість та інтенсивність у будь-якому виді діяльності не повинні бути однаковими для усіх дітей, бо знаходяться у прямій залежності від будови організму і в багатьох випадках не можуть прискорюватись ніякими зовнішніми впливами.
• 2. Досягти бажаних результатів при вихованні дітей – представників різних типів темпераментів неможливо шляхом зміни темпераменту дитини, тому необхідно пристосовувати педагогічні прийоми й методи до кожного конкретного індивіда.
• 3. Не треба підходити до розгляду кожного темпераменту з позиції створення умов для розвитку позитивних рис темпераменту і прагнення повністю ліквідувати інші риси, тому що саме шкідливі на перший погляд властивості можуть виявитися єдиним можливим засобом пристосування індивіда до фізичного виживання в сучасному світі. Метою доцільно обрати не ліквідацію, а спрямування розвитку кожної риси в корисному для дитини і суспільства напрямі. Наприклад, прагнення флегматика настояти на своєму неправильний педагогічний підхід може перетворити на безпідставну впертість і схильність завжди заперечувати, не вникаючи в суть; правильний же підхід допоможе цій рисі перерости в цілеспрямованість, вміння, долаючи перешкоди, досягати мети.
Особливості виховання "правопівкульних" та "лівопівкульних" дітей
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка сімейного виховання» автора Маценко Л.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проблеми нервових розладів та психічних захворювань у дітей“ на сторінці 2. Приємного читання.
