Методи організації життєдіяльності дітей спрямовують вихованців на "єдність слова і діла", що має надзвичайно важливе значення у формуванні особистості. Виховання свідомості, самодисципліни і культури поведінки не може успішно здійснюватися, якщо воно обмежується лише проповідуванням ідей, поглядів і норм поведінки. Треба ще втілювати їх на практиці, привчати дітей змалку неухильно дотримуватись цієї вимоги. Значною мірою цьому сприяє застосування таких виховних методів, як практикування правильної поведінки, дотримання режиму праці і відпочинку, доручення, вимога, привчання, нагляд, прохання, наказ, заборона. Беручи активну участь у конкретних заняттях поруч з дорослими, дитина починає усвідомлювати себе корисним членом сім'ї, виконавцем спільної справи. У процесі різноманітної діяльності дітей і підлітків розширюється їх кругозір, життєвий досвід, збагачується свідомість, формуються такі якості особистості, які важко виробити за допомогою інших методів.
Успіх виховного процесу значною мірою зумовлюється застосуванням методів стимулювання культурної поведінки дитини: схвалення, змагання, заохочення, покарання. Головне призначення цієї групи методів – забезпечити педагогічну профілактику, тобто запобігти та попередити лихі думки і злі кроки, надати простір для добрих помислів і благородних вчинків.
Нині створення умов для навчання дитини, побутової бази не є першоосновою, подібно до того, як створення навчально-матеріальної бази у школі ще не є єдиною запорукою успішного навчально-виховного процесу. Головне полягає в якості викладання і виховання, педагогічній майстерності вчителів, а в сім'ї – у стимулюванні до навчання дитини на повну силу її здібностей.
У батьків має скластися своя система виховання самостійного, відповідального ставлення сина або доньки до виконання домашніх завдань, а за потреби контролю і допомоги. Батькам слід знати зміст програм і підручників, щоб мати змогу вчасно допомогти дитині. Однак при цьому потрібно запобігати формуванню у неї утриманського настрою (ось прийде батько з роботи і розв'яже мені задачу), а привчати до наполегливого обдумування складного завдання, намагання будь-що розв'язати його самостійно.
Самообслуговування і трудова допомога батькам полягає у тому, щоб участь в домашніх справах у сина чи доньки поступово зростали, починаючи від елементарних звичок прибирання за собою, підмітання підлоги і витирання пилу, до складніших – купівлі продуктів, приготування їжі, прання і прасування одягу тощо. На все це у дитини мусить бути раз і назавжди окреслена програма дій. Таку програму вона повинна мати і на дачній ділянці (прополювання городу, поливання овочів і квітів, збирання врожаю).
Різке зростання цін на дитячі товари, яке створює проблеми для більшості батьків, особливо там, де є старші і молодші діти, вимагає від старших охайності, і бережливості, вони повинні дбати про свій одяг, взуття. Доношування є звичайним у малозабезпеченій сім'ї, а придбання нової речі для молодшого сина чи доньки є певним святом. Ця тема входить до сімейної педагогіки, у ній є не тільки матеріальна, а й суто моральна, виховна основа – дбайливість і охайність не виховується там, де немає потреби берегти. Це стосується і витрачання сімейного бюджету – ще А.С. Макаренко в "Книзі для батьків" доводив, що діти повинні брати участь у розподілі грошей і мати свої кишенькові гроші у постійно визначеній сумі, а за потреби одержувати додаткову платню. Це привчає їх до економії, викликає прагнення самому заробити "якусь копійчину".
Запобігання негативним впливам підліткового мікросередовища є також випробуванням для багатьох сімей, як і перше кохання доньки або її занадто вільна поведінка щодо хлопчиків. Виховання жіночої цнотливості, порядності і незалежності від поведінки подруг створюють дівчинці високий авторитет у компанії підлітків, серед дівчаток, розвиток яких, в тому числі статеве дозрівання, не має сексуально-патологічного забарвлення. На жаль, загальна атмосфера вседозволеності, надто ранні сексуальні стосунки (незважаючи на їх негативні наслідки) є типовими прикметами сьогодення. Тут особливо важливою є роль матері, яка має розкривати крок за кроком велику силу і мудрість поводження жінки і дівчини. Виховання цих рис повинно будуватися на особистому прикладі і доброзичливому поясненні і ґрунтуватися на любові матері і доньки. Звичайно, актуальні проблеми сімейного виховання не вичерпуються названими тут. У багатьох сім'ях різного соціального стану вони є різними. Чимало залежить від вихованості батьків, їх громадянської і особистої зрілості.
Безперечно, кожний метод, який застосовується в сімейній педагогіці, має свої особливості. Адже він є індивідуальним і неповторним для кожного батька, для кожної дитячої особистості. Потенційні можливості виховання дітей у сім'ї полягають у глибокому знанні батьками дитячої психології, характеру дитини та оволодінні багатьма прийомами спілкування.
ДОДАТКИ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка сімейного виховання» автора Маценко Л.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характеристика методів стимулювання діяльності й поведінки“ на сторінці 2. Приємного читання.
