Всі ці недоліки негативно позначаються на соціалізації дитини. Крім того, існують показники внутрісімейного життя, які створюють негативний емоційно-психологічний мікроклімат сім'ї. Серед них: споживацький характер ставлення до життя, негативне ставлення до праці; невідповідність морально-естетичних принципів сім'ї загальноприйнятим суспільним нормам; відсутність єдності життєвих позицій; невміння раціонально вирішувати сімейні конфлікти; негативний стиль життєвих взаємовідносин.
Вихована в таких умовах дитина вирізняється негативним ставленням до сім'ї, відсутністю потреби у спілкуванні з батьками, конфліктністю, негативним ставленням до суспільства, замкненістю, неадекватною самооцінкою.
Соціальному педагогу необхідно пам'ятати, що параметри визначення конкретної неблагополучної сім'ї і наслідків її виховання мають багато спільних рис, незалежно від характеру неблагополуччя. Батьки в таких сім'ях потребують кваліфікованої суспільно-соціальної та методичної допомоги. Тому робота школи, соціальних служб з цими сім'ями не втрачає своєї актуальності. Діти з таких сімей не мають необхідних умов для повноцінного розвитку і потребують посиленої уваги з боку всіх соціальних інститутів суспільства. Організацію методичної допомоги батькам (якщо вони мають бажання нею скористатися, здійснює соціальний педагог, школа на основі формування стосунків співробітництва, взаємодопомоги, взаєморозуміння.
Кожна неблагополучна сім'я має свою специфіку, свій характер сімейного неблагополуччя. Неповна сім'я викликає особливе занепокоєння. В Україні зростає кількість розлучень. Це означає, що зростає і кількість дітей, які не отримують повноцінного виховання і матеріального забезпечення. У виховній практиці школи склалася думка про те, що в неповній сім'ї не завжди зростають важковиховувані діти. Інколи їх навчання, поведінка в школі, ставлення до батьків та суспільства не викликають занепокоєння педагогів. Цей висновок має право на життя, проте необхідно підкреслити, що неповні сім'ї – явище неоднорідне і його характеристика не може бути однозначною.
Неповними сім'ї стають з різних причин: розлучення подружжя або смерть одного з батьків, позбавлення одного з батьків батьківських прав, перебування в місцях позбавлення волі, позашлюбна дитина тощо. Негативно впливає на дитину розлучення батьків. Незалежно від причин припинення шлюбних відносин між батьками виховання дітей в таких сім'ях має ряд проблем, зокрема проблеми побутового змісту, збіднення змістовності й тривалості спілкування з дитиною (внаслідок завантаженості іншими проблемами). Ці та інші складності неповної сім'ї такого типу знаходять відображення у стилі спілкування: втрачається врівноваженість, доброзичливість, з'являється роздратованість, байдужість, погіршується емоційна атмосфера в сім'ї.
Стійкі внутрісімейні конфлікти формують так звані конфліктні сім'ї. Вони виникають внаслідок відсутності у взаємостосунках між батьками взаєморозуміння, взаємодопомоги, щирості, морально-емоційної вихованості. В цих родинах панують грубість, чвари, взаємні погрози та образи. Проблеми виникають як результат суперечливих потреб подружжя, фінансових незгод і т.п. Накопичуються проблеми та досвід їх деструктивного розв'язання. Виникає стійке незадоволення, що призводить до сімейної кризи.
Особливості конфліктної сім'ї залежать від стадії її розвитку та особливостей індивідуальності кожного її члена. На стадії взаємної адаптації формуються і шляхи виходу з конфлікту. Рівень сприятливості до конфліктної ситуації, установка особистості на її подолання скорочують або продовжують цей період.
Найбільш серйозними проблемами в таких сім'ях є те, що взаємостосунки між батьками не тільки позначаються на морально- емоційній атмосфері, а й можуть викликати нервово-психічні розлади, особливо молодших членів сімейного колективу. Дитина перебуває у стані постійної тривожності. У неї виникають суперечливі почуття до батьків (особливо батька). Формуються такі дефекти характеру, як підвищена збудливість, страх, невпевненість у своїх силах. Відсутність позитивних емоцій компенсується їх пошуком у вуличних компаніях, бродяжництві, зверненні до алкоголю, наркотиків.
Проблема алкоголізму батьків давно відома в педагогічній теорії та практиці. Сім'ї, де вона існує, вбирають в себе всі негативні якості неблагополучних сімей. Формування дитини в такій родині спотворюється. Вона народжується слабкою, хворобливою, страждає на нервово-психічні захворювання, зростає без турботи, достойної опіки батьків, не має найнеобхіднішого.
В останні роки важливого значення в системі сімейного виховання набуває морально-культурний розвиток батьків. Його низький рівень теж є показником всіх типів неблагополуччя сімей. Внаслідок духовної обмеженості, примітивізму життєвих потреб сім'я самоусувається від життя суспільства. Батьки є далекими від того, щоб створювати дитині сприятливі умови для формування і розвитку її особистості. Відповідно рівень її розумового становлення не відповідає вимогам сучасного суспільства. Вона не може адекватно сприймати шкільні вимоги, конфліктує з учителями та однолітками.
Захистити дитину від сімейного неблагополуччя може тільки система регулювання сімейного виховання. Ця робота неможлива без встановлення тісного контакту з батьками. Вони повинні відчувати з боку соціального працівника доброзичливе ставлення, його розуміння дитини і турботу про її долю, щире бажання допомогти.
Найважливішим у роботі з неблагополучною сім'єю є встановлення контактів з батьками, демократизація і гуманізація стосунків співробітництва, нейтралізація негативного впливу сімейного неблагополуччя на особистість дитини. Найбільш ефективними формами цієї роботи світова практика визнає індивідуальну та індивідуально-групову. Це можуть бути індивідуальні бесіди, активізація співробітництва батьків із школою, консультації тощо.
Отже, сім'я – це складне соціально-педагогічне явище, яке має інтегровану структуру і визначається певними соціально-педагогічними параметрами. Первинна соціалізація дитини в сімейному вихованні відбувається за допомогою психологічних механізмів, які мають суто індивідуальний характер і залежать від типу сім'ї (благополучна – неблагополучна). Педагогічне середовище розвитку дитини створюється в процесі сімейного виховання і залежить від структури сім'ї, стилю її соціалізації, національних традицій та звичаїв виховання.
Розуміння сім'ї як соціально-педагогічного явища створює умови для формування більш широких зв'язків між сім'єю та іншими інститутами соціального виховання, державою в цілому, можливостей щодо професійної корекції сімейного виховання, компенсації його недоліків, підвищення педагогічної культури батьків, захисту дитини від несприятливого впливу сім'ї.
Тема 4. Проблемна сім'я як об'єкт соціальної роботи
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка сімейного виховання» автора Маценко Л.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Типологізація родин на основі аналізу наслідків впливу на формування соціальних навичок дитини“ на сторінці 2. Приємного читання.
