Розділ 3. Методи педагогічного дослідження

В педагогічних дослідженнях як засіб вимірювання знань і вмінь учнів досить широко використовуються тести1 успішності.

Тест успішності визначають як сукупність завдань, орієнтованих на вимірювання ступеня засвоєння певних аспектів навчального матеріалу учнями.

Під тестом успішності розуміють серію стисло й точно сформульованих питань або завдань, на які учень повинен дати стислі й точні відповіді. Тест дає можливість за порівняно короткий час перевірити досить велику кількість учнів. Перевірка його результатів у порівнянні з іншими перевірками займає значно менше часу.

Тести успішності виконують наступні функції:

1) дидактичну (визначення знань, вмінь і навичок учнів в межах якого-небудь розділу предмету);

2) вивчення учнів (відмінність учнів на підставі знань ними предмету);

3) прогнозуючу (дозволяє з'ясувати, володіють учні тими знаннями, вміннями і навичками, наявність яких необхідна для засвоєння наступного навчального матеріалу);

4) вимірювання і порівняння (вираження результатів тестів в цифрах дає точну інформацію про результати навчальної роботи в різноманітних учнівських групах);

5) зворотного зв'язку (дає інформацію про знання самим учням і викладачам);

6) навчальну (після проведення тесту аналізуються завдання і відповіді на них);

7) урівнюючу (дозволяє урівнювати вимоги, що висуваються до навчального процесу, і з'ясовувати посильність змісту навчання).

Тести успішності досить різноманітні. Їх класифікують таким чином.

1. Тест нагадування, при якому учні повинні у відповідь на питання навести будь-який факт. (Наприклад, яка питома вага латуні?). Такого роду тест підходить, в основному, для перевірки фактичних знань.

Правила укладання: 1) завдання формулюється у вигляді прямого питання; 2) воно повинно бути простим; 3) передбачена відповідь повинна бути стислою

(число, декілька слів, літера, формула та ін.); 4) відповідь повинна бути однозначною (тобто на питання може бути тільки одна правильна відповідь).

2. Тест з пропусками (тест доповнення). У реченні, найчастіше в кінці речення, залишають місце, відмічене крапками, куди учень вписує пропущене слово або число. (Наприклад, при однаковому опорі зі зростанням напруги сила струму..).

Правила укладання: 1) питання не можуть бути невизначеними; 2) пропуск (пропуски) не повинні спотворювати розуміння речення; 3) пропущене слово є істотним; 4) можлива тільки однозначна відповідь; 5) відповідь повинна бути стислою (одне, два слова, цифра або літера).

3. Альтернативний тест (правильний-невірний тест), де учень (студент) повинен вирішити, чи правильне або невірне яке-небудь твердження. (Наприклад, Дніпро впадає в Чорне море ...). В цьому випадку учень повинен в кінці пропозиції відзначити або "+" (правильно), або "-" (невірно). У пропуск він може писати або "правильно", або "невірно"; "так" або "ні".

Правила укладання: 1) не можна користуватися словами (все, деякі тощо), що підказують учню відповідь; 2) правильні і невірні пропозиції слід давати розосереджено, щоб в їхньому порядку не було закономірності; 3) пропозиція повинно бути явно правильна або невірна; 4) пропозицію слід точно сформулювати.

4. Вибірковий тест. Учень повинен з декількох відповідей вибрати правильний, підкресливши цю відповідь або відзначивши її іншим чином. (Наприклад, Ефіопія знаходиться в Європі, в Америці, в Африці або в Азії?).