Розділ 4. Інформаційне забезпечення наукових досліджень

4.1. Загальні відомості про інформацію

Практична діяльність людини в будь-яких умовах характеризується застосуванням найрізноманітнішої інформації. Звичайно, з поняттям "інформація" пов'язують уявлення про все те нове, що сприймається людиною в будь-якому повідомленні або сигналі.

Під інформацією (від латинського - пояснення, виклад чого-небудь або відомостей про що-небудь) найчастіше розуміють відомості, що передаються від людини до людини усно, письмово чи будь-яким іншим способом, у тому числі і за допомогою технічних засобів.

Слово "інформація" ввійшло в постійне вживання у середині двадцятого століття з подачі К.Шеннона, який вклав у цей термін вузький технічний зміст стосовно теорії зв'язку або передачі кодів (яка одержала назву "Теорія інформації"). У даний час наповнення цього терміну стало більш глибоким. І це є наслідком того, що тільки в останні десятиліття виявилася необхідність усвідомленої організації процесів руху й обробки того, що має загальну назву "інформація". Але саме поняття багато в чому залишається інтуїтивним і одержує різні значеннєві наповнення в різних галузях людської діяльності. Так, у широкому розумінні цього слова, "інформація" означає нові відомості про навколишній світ, одержувані в результаті взаємодії з ним. У даний час цей термін широко використовується в усіх галузях науки. Щоб активізувати увагу на суттєвому змісті інформації, часто використовують термін "семантична інформація" - тобто інформація, що має певний сенс, який можна зрозуміти й інтерпретувати за допомогою природної мови в процесі людського спілкування (С.Гончаренко).

Інформація є засобом спілкування між людьми і відображає її суспільні та виробничі взаємовідносини, а також різноманітні прояви матеріального світу. Тільки обмін інформацією між дослідниками через канали комунікацій або прямим спілкуванням на семінарах, конференціях, симпозіумах сприяє забезпеченню науково-технічного прогресу.

Потенційно будь-яка наукова праця продуктивна, але якщо результат цієї праці не поширюється у вигляді певних відомостей, він не може з економічної точки зору відігравати роль товару. Наукова інформація дає можливість матеріалізувати результати інтелектуальної діяльності мозку, а також оцінити останню якісно і кількісно.

Сам мозок дослідника можна порівняти з інформаційною системою, яка збирає (запам'ятовування), перетворює (аналіз матеріалу, який вже знаходиться у пам'яті, і синтез якісно "нової" інформації), зберігає (пам'ять), здійснює пошук (творче мислення) і поширення (відтворення зібраних і опрацьованих відомостей у вигляді нових гіпотез або теорій) інформації.

Загальні властивості інформації, незалежно від її змісту, вивчає теорія інформації - розділ кібернетики, що досліджує способи математичного описування й оцінювання методів передавання, зберігання, добування і класифікації інформації. Своє втілення теорія інформації знайшла в науковій дисципліні, відомій під назвою "інформатика". На основі найновіших досягнень інформатики стало можливим забезпечувати обмін інформацією не тільки між людьми, а й між людиною і машиною чи між самими машинами.

Інформатика - галузь науки, яка вивчає структуру та загальні властивості наукової інформації, а також питання, пов'язані з її збиранням, зберіганням, пошуком, обробкою, перетворенням, поширенням і використанням в різних сферах діяльності.

Хоч інформатика як наукова дисципліна з'явилась зовсім недавно, інформаційною діяльністю люди почали займатись ще в стародавні часи.

Спочатку від людини до людини, від покоління до покоління інформація передавалась усно. Це були відомості про професійні навички, наприклад про прийоми мисливства, обробки мисливської здобичі, способи землеробства тощо. З часом інформацію стали фіксувати у вигляді графічних образів навколишнього світу. Прикладами цього можуть бути наскельні малюнки, що зображували тварин, рослин, людей, мисливські сцени, ритуальні обряди та інше (їх поява оцінюється приблизно в 20-30 тисяч років тому назад).

Пошук більш досконалих способів фіксації інформації привів до появи писемності. Спочатку люди записували умовними позначками розрахунки з покупцями, а потім написали і перше слово. На чому вони тільки не писали. В Індії - на пальмових листках, у Вавилоні - на глиняних дощечках, на Русі користувались берестою. Поява писемності стала новим кроком людства в галузі зберігання і обробки інформації. Насправді революційною подією в розвитку писемності став винахід друкарського верстата, завдяки якому з'явилася книга, З появою книги стало можливим масово тиражувати професійні знання, зафіксовані на матеріальному носієві.

Книгодрукування в Україні бере свій початок від заснування Іваном Федоровим у Львові друкарні, де 1574 року він видав першу друковану книгу -"Апостол". З часом, протягом ХУІ-ХУІІ століть в Україні осередками - книгодрукування стали Києво-Печерська, Острозька, Почаївська, Чернігівська друкарні У XVIII столітті були засновані друкарні при Харківському (1805 р.) і Київському (1835 р.) університетах.

Нині лавини книг, зливаючись з лавинами нормативної документації і багатотомної довідкової літератури, періодичних видань та ін. утворюють океани інформації Актуальною проблемою сучасності стає неузгодженість величезної кількості публікацій з більш вузькими інтелектуальними можливостями людини

Ще у 1874 р. англійський фізик Релей визнавав, що люди науки часто змушені відчувати почуття, близькі до панічного неспокою, коли споглядають потік нових знань, які з'являються щорічно, здається, що будь-що нове, скільки-небудь значний додаток до цього тягаря вже існуючої інформації зробить цей тягар майже нестерпним Така думка цілком співзвучна і з сучасністю, хоч з того часу обсяг наукової інформації зріс у тисячі разів.

В сучасних умовах стрімкого зростання темпів поновлення знань для характеристики наукової інформації знаходить використання термін з ядерної фізики - "час напіврозпаду ядерних продуктів". На сьогодні в деяких галузях "час напіврозпаду знань" становить вісім місяців.

В умовах стрімкого росту обсягів інформації її друковані носії стали проявляти свою недосконалість Це знаходить прояв у складності пошуку необхідної інформації, у потребі величезних приміщень із спеціальними кліматичними умовами для зберігання друкованих видань Внаслідок всього цього друковані видання як носії інформації починають стрімко відставати від технічного і соціального прогресу людства, пов'язаного в першу чергу з розвитком і посиленням інформаційних зв'язків між людьми.

В умовах зростання потоків інформації, необхідності підвищення оперативності її пошуку, обробки і розширення впливу на всі напрямки діяльності людини її надійним помічником стає електронна-обчислювальна машина (ЕОМ) - революційний винахід XX століття Сучасні досконалі ЕОМ одночасно є і носієм інформації, і засобом її поширення серед споживачів

Уже тепер, передаючи інформацію до машинної пам'яті, стає можливим вивільнювати полиці книжкових сховищ І це не дивно - адже один компакт-диск може вільно зберігати інформацію, наприклад, багатотомної енциклопедії або кількох десятків довідкових видань Тому без сумніву за словами відомого українського кібернетика В. Глушкова електронні обчислювальні машини будуть сховищами не тільки наукових і технічних знань людства, а й усього, що було створено ним за багато віків свого існування, вони стануть величезною і вічною пам'яттю його. Серйозні дослідження в галузі програмованого навчання, а також розвиток засобів обчислювальної техніки дозволили В.Глушкову сформулювати завдання з розробки комп'ютерних методів і засобів для активізації навчання. З метою практичної реалізації поставленого завдання були проведені роботи зі створення автоматизованих навчальних систем.